Чому у Києві не вистачає укриттів: експерт назвав топ-5 безпечних місць під час обстрілів і головну проблему

Після масованих ракетних ударів Росії по Києву в місті неабиякої актуальності набула тема відсутності укриттів. Звірячі атаки ворога на житлові будинки, лікарні та школи змушують людей, які до цього пересиджували тривогу у власних квартирах, шукати надійніші сховища. А з цим у столиці є проблеми, попри те, що війна триває вже п’ятий рік.

Мережа рясніє публікаціями про те, що людям немає де ховатися від російської балістики. Під час останніх масованих атак кияни почали частіше спускатися на станції метро, але це доступно лише тим, хто живе в пішій досяжності, або має власний транспорт. Мешканці віддалених спальних районів такої можливості не мають, тому залишаються у квартирах на свій страх і ризик або ж ідуть до найближчого підземного переходу чи паркінгу.

Порятунок від балістики та тиснява у метро через намети та матраци

У соціальних мережах меру Києва вже встигли пригадати, що за час його керівництва містом не збудовано жодної нової станції метро. Остання — «Теремки» — була відкрита ще у 2013 році. Також люди обговорюють конфлікти, які нібито спалахують на станціях під час повітряних атак. Мовляв, деякі громадяни приносять із собою великі намети, надувні ліжка, матраци і займають багато місця, через що іншим немає де навіть присісти.

У КП «Київський метрополітен» повідомляють, що в ніч на 2 червня на станціях столичної підземки перебували понад 41 000 людей, з яких майже 4500 — діти. Це найвищий показник кількості осіб, які переховувалися в метро під час нічної повітряної тривоги за останні роки.

Щодо розміщення громіздких наметів та надувних матраців на станціях в метрополітені пояснюють:

1. Раціональне використання простору. Платформи станцій мають чітко визначений розмір, тому його необхідно використовувати раціонально, щоб місця вистачило всім.

2. Обмеження на великогабаритні речі. До укриття не варто приносити громіздкі предмети, які можуть перешкоджати вільному пересуванню громадян.

3. Забезпечення шляхів евакуації. У разі виникнення позаштатної ситуації прохід має залишатися відкритим для безпечного та оперативного переміщення людей.

4. Ризики наметів. Намети можуть суттєво ускладнювати використання евакуаційних шляхів.

Враховуючи частоту повітряних ударів Росії по Києву, найближчим часом станції метрополітену залишатимуться найпопулярнішими сховищами. Нагадаємо, що лише 46 станцій метро з 52 у Києві працюють у режимі укриття — 6 відкритих станцій на «червоній» гілці таку функцію не виконують.

Порада від метрополітену: як перечекати тривогу без тисняви

У КП «Київський метрополітен» ТСН.ua розповіли, що, за статистикою, на станціях у центрі міста під час тривоги перебуває незначна кількість людей. Тож містяни, які хочуть пересидіти небезпеку не в тисняві, можуть спланувати таку ночівлю заздалегідь.

«Якщо ви бачите, що ніч може бути неспокійною, обираєте станцію в центрі міста і їдете туди до закриття, наприклад, на „Золоті ворота“ або „Театральну“, попереджаєте працівника станції і поліції, що плануєте ночувати, і спускаєтесь на платформу. Або ж заходьте на станцію вже під час тривоги, доїхавши до неї на автомобілі. На станціях у центрі міста немає такого великого напливу людей і там достатньо багато місця для розміщення людей», — розповідають у пресслужбі метрополітену.

До речі, ситуація з укриттями в області не краща, бо навіть мешканці з довколишніх сіл приїжджають до Києва, щоб у безпеці перечекати тривогу на кінцевих станціях метро, наприклад, на «Теремках».

Чому у Києві не будують нові бомбосховища?

Щодо будівництва в Києві нових сховищ, то, як зазначають у Київраді, зведення нового повноцінного бомбосховища є дуже витратним — від 50 до 100 мільйонів гривень, і тривалим процесом — до одного року. За роки війни в місті з’явилося лише два нових повноцінних протирадіаційних сховища — у Дарницькому та Оболонському районах.

Як раніше пояснював ТСН.ua депутат Київради Леонід Ємець, міська влада виділяє кошти на ремонт та будівництво нових укриттів у повному обсязі, а районні держадміністрації (РДА) займаються безпосередньою реалізацією робіт: будівництвом нових, ремонтом наявних та встановленням тимчасових споруд.

Тож із питаннями, чому поряд із будинком немає нормального укриття, киянам варто звертатися до своїх РДА.

Чому Києву завжди не вистачатиме укриттів?

Якщо подивитися на електронну мапу укриттів Києва, то на перший погляд їх у місті ну дуже багато — вона рясніє червоними позначками. Проте експерти вказують на те, що наявність точки на цифровій мапі ще не означає, що в реальності сховище відповідає всім нормам і перебуває в належному стані.

«Я вважаю, що під час війни для Києва укриттів завжди буде недостатньо. Хоча якщо подивитися на мапу укриттів столиці, то там їх сотні. Але тут питання: наскільки вони облаштовані чи не облаштовані. Зазвичай люди, які живуть біля метро, у такі укриття не ходять, бо їм простіше пройти 5–10 хвилин і спуститися до метро, ніж йти у своє підвальне приміщення, яке неприбране, з неприємним запахом і некомфортне. Я вважаю, що це найбільша проблема: наявні укриття необлаштовані, необладнані. І до речі, вони не можуть бути іншими, бо рахуються як найпростіші укриття, але по факту — це підвальні приміщення старого житлового фонду», — розповідає ТСН.ua Ігор Молодан, експерт із безпеки та керівник Центру корпоративної безпеки «Автоном Клуб».

Фахівець вказує на те, що саме ці підвальні приміщення можуть рятувати людей під час російських атак. Виключення — підвали панельних будинків, які складаються від влучання ракет.

«Проблема у тому, що ці найпростіші укриття просто нанесли на карту і забули про них. Нікого не хвилює, що там не прибрано, затхло і неможливо у них перебувати. Що робити з такими укриттями, я не знаю, бо не архітектор. Але, ймовірно, що ці приміщення, які можуть рятувати людей, потребують хоча б косметичного ремонту. Але тут питання: хто його буде виконувати і за які кошти. Якщо, наприклад, будинок на балансі ОСББ, а не ЖЕКу. Навряд чи це можливо за рахунок мешканців, вони не готові зараз за це платити такі гроші. Щоб цей ремонт виконало місто або держава, мають існувати певні процедури, а їх немає. Тому я вважаю, що для Києва найбільша проблема — це не відсутність укриттів, а саме необлаштованість вже існуючих», — зауважує Ігор Молодан.

Будівництво укриттів з нуля: підземні комунікації та щільна забудова

Щодо суперечок, чому в Києві не будують нових підземних споруд, експерт зазначає, що тут виникає питання: а як та де їх будувати?

«Забудовники, які будують нове житло — будують і укриття, бо вони є у вимогах щодо введення будинку в експлуатацію. На етапі будівництва підвальне приміщення перетворити на укриття не так вже й дорого, враховуючи всі наявні стандарти. А щодо будівництва нових укриттів поруч з будинками — це майже неможливо. Треба враховувати рівень суцільної забудови у місті і наявність старого житлового фонду, який може і не витримати поруч виритого котловану під укриття. Окрім того, територія поруч з будинками пронизана підземними мережами водопостачання, газопостачання, теплопостачання. Це дуже складно і дорого робити», — зазначає Ігор Молодан.

Він додає, що спальні мікрорайони можна було б рятувати наземними мобільними укриттями з бетону, які місто навіть на п’ятий рік війни не поспішає встановлювати, хоча вже повідомлялося про владнання всіх юридичних перепон.

«Мобільні наземні укриття можуть врятувати людей від влучання дронів. А від ракет такі бетонні „коробки“ не порятують. Хоча, якщо ракета вибухне за 20–30 метрів від такого, то воно може витримати вибухову хвилю та уламки ракети. Якщо ж влучання буде ближчим — то ніякої гарантії на порятунок для людей немає», — зазначає фахівець із питань безпеки.

Де ховатися найнадійніше та чого бракує існуючим укриттям

Ігор Молодан додає, що основна частина населення Києва мешкає вже в забудованих районах, тому експерт радить як укриття обирати: станції метро, підземні паркінги, переходи і підземні ТЦ, якщо такі є поруч.

«Ці укриття для людей найнадійніші. Але повторюся, що проблема Києва не у недостатній кількості укриттів, а саме у необлаштованості вже наявних найпростіших укриттів. Це — головна проблема. Гадаю, якщо пройтися по адресах укриттів, яких є сотні на мапі міста, то я впевнений, що значна їх частина будуть зачиненими, захаращеними сміттям або просто непідготовленими для перебування людей. Тобто їх включили до переліку і забули про них. У деяких і безхатченки можуть жити. Тобто за такими спорудами має бути постійний контроль і догляд. Але у більшості немає навіть туалету. А, до речі, вбиральні мають бути у кожному укритті, бо час перебування в них до 48 годин, стільки часу люди не витримають без вбиральні. Тому люди туди і не йдуть», — підсумовує Ігор Молодан.