Чому в ЄС не хочуть говорити про членство України та чи загрожує щось нашому безвізу: інтерв’ю з віцепрем’єркою Ольгою Стефанішиною

Дата публікації
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Чому в ЄС не хочуть говорити про членство України та чи загрожує щось нашому безвізу: інтерв’ю з віцепрем’єркою Ольгою Стефанішиною

ТСН.ua

На черговому саміті Україна-ЄС, Київ не отримав однозначної відповіді від Брюсселя щодо перспективи членства.

Черговий – 23 – саміт Україна-ЄС засвідчив, що Брюссель не хоче прямо визнавати за Україною перспективу членства. З одного боку, всередині самого ЄС є противники цього рішення. З іншого, ні для кого не секрет, що, як і щодо членства України в НАТО, є небажання деяких європейських країн дратувати Росію.

З іншого боку, колись треба було розпочати цей складний діалог. І Київ це зробив. Як і щодо фінансової підтримки України. Євросоюз готовий надати нам більш ніж 6 млрд євро, в тому числі на тепломодернізацію "хрущівок". 

Щоб розпитати, що залишилося за кадром, наступного дня після саміту Україна-ЄС, що відбувся 12 жовтня в Києві, ТСН.ua зустрівся на інтерв’ю з віцепрем’єркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольгою Стефанішиною. У першій частині вона розповіла про перспективу членства України в ЄС та захист Чорного моря від посягань Росії. 

Перспектива членства

- 23-й саміт Україна-ЄС позаду. Напередодні Київ і Брюссель традиційно ламають списи щодо формулювань підсумкової декларації. І щоразу це про перспективу членства. Чому ЄС не готовий визнати за Україною цю перспективу?

- Цьогорічна декларація саміту мала певну унікальну особливість. Оскільки саміт відбувався у Києві, є така практика, хто організує саміт, той і пропонує фінальний документ. Україна вперше за 23 саміти сама запропонувала текст спільної декларації. І це дуже нам допомогло, бо дискусії на рівні держав-членів базувалися саме на тому тексті, який запропонували ми. Очевидно, що ми не стримували себе в жодних амбіціях. Тому вчора і говорили, що декларація взагалі не схожа на попередні.

Чому Україну не хочуть приймати в ЄС

Чому Україну не хочуть приймати в ЄС

Європейська перспектива відображена в декларації. Але це більше бюрократичний документ. Мабуть найцікавішим було питання від президента Зеленського, коли ми вже фактично закінчили саміт. Він у дуже дружній манері поставив запитання в лоб: "Дивіться, ми з вами тут плануємо якісь геополітичні речі, проговорюємо наші пріоритети, ми летимо на максимальній швидкості. А чи є у нас світло в кінці тунелю? Як ми можемо розуміти, що власне ця європейська перспектива буде колись реалізована?".

Мова йшла про запит українського народу, який вже визначився зі своїм вибором. Звичайно ми не отримали однозначної відповіді. Але важливо, що зазначив президент Європейської ради: для того, щоб почати виробляти рішення, треба мобілізувати дебати, треба почати цю дискусію. До цього європейські інституції та держави-члени просто не хотіли про це говорити. Тому меседж про те, що треба почати про це говорити, дуже важливий. Це геополітика. Тому тут не ухвалюються рішення, навпроти яких можна швидко поставити галочку. Але це було проговорено прямо, і саміт не дав можливості поставити під сумнів готовність України до реалізації цієї перспективи.

- Чи не говорили європейці за зачиненими дверима, мовляв, давайте не виносити це на публіку, ви ж знаєте, яка позиція Росії, деякі країни-члени ЄС не хочуть її зайвий раз турбувати, тому давайте не треба…

- Взагалі ні. Ні президентка Єврокомісії, ні президент Європейської ради жодних застережень щодо перспективи членства України в ЄС не висловлювали. Була дискусія щодо того, як виглядає цей процес. Застереження щодо того, що ніхто не хоче дратувати Росію, більше звичайно стосуються НАТО.

- Щодо згадки про сумнозвісний нідерландський консультативний референдум 2016 року у підсумковій декларації, коли, попри низьку явку, 61% громадян цієї країни проголосували проти ратифікації Угоди про асоціацію з Україною. Чому нам не вдалося "збити" це формулювання?

- Була пропозиція кілька разів згадати цей нідерландський референдум по тексту самої декларації. Зараз у фінальній версії ця згадка є лише раз. Ми маємо поважати позицію держав-членів, але, водночас, не хочемо, щоб нею зловживали. У нас було багато інших важливих позицій, які також треба було відстояти. Це переговорний процес. Тому баланс у декларації віднайдений.

- За два тижні до саміту європейські ЗМІ повідомили, що ЄС вкрай занепокоєний зловживанням безвізом із боку безвізових країн. Згадувалася й Україна. Але потім з’ясувалося, що нас це не стосується. Що це взагалі було? Чи загрожує щось нашому безвізу?

- Я це розцінюю, як політичну провокацію напередодні саміту в силу декількох факторів. Звіт (щодо виконання умов візової лібералізації для балканських та країн Східного партнерства – Ред.) був оприлюднений ще 4 серпня. Всередині українського уряду він не викликав жодних емоцій. Це рутинний процес, який відбувається щороку. Отримуючи ці звіти, ми їх аналізуємо, і я формую доручення щодо подальших кроків. Ми звернули увагу, що в деяких країнах-членах ЄС дійсно збільшилася кількість зловживань, пов’язаних із безвізом, кількість людей, які звернулися за отриманням притулку. Але це не стосується України, де, навпаки, рівень нелегальної міграції (якщо брати звіт за 2019-2020 рр.) зменшився більш ніж на 30%. До того ж, у нас є угода про реадмісію (взаємні зобов'язання держав прийняти назад власних громадян, які прибули до країни нелегально. – Ред.). Жодних застережень щодо її виконання з моменту її вступу в дію взагалі не було. Тому це маніпуляція. Я підтверджую, що жодних загроз безвізу немає. Вже були публікації в інших ЗМІ про те, що це було намагання створити політичну диверсію.

Інвестиції

- У підсумковій декларації саміту Україна-ЄС ми побачили дуже амбітну цифру – 6,47 млрд євро. В попередні роки деякі експерти та євродепутати проштовхували ініціативу так званого     плану Маршалла" для України, який би щороку акумулював до 5 млрд євро інвестицій в реальну економіку. Це щось подібне чи ні?

- Це щось подібне. Але ми наразі ще розбираємося, як виглядає структура цієї суми. Вона дуже амбітна, проте розрахована на 7-річний бюджетний період. Тобто, очевидно, що це не 6 млрд євро щороку. Коли я говорю про структуру, маю на увазі, що це і кредитні кошти, і гарантії, і пряма допомога, і фінансування бізнесу. Якщо це розкласти на кластери – це не так і багато - ті 6,47 млрд євро. Сьогодні ми не підлаштовуємо планування нашої політики під ті кошти, які є доступними від міжнародних партнерів, а формуємо запит. Буквально кілька прикладів за результатами домовленостей саміту.

ЄС готовий дати грошей на тепломодернізацію українських "хрущівок"

ЄС готовий дати грошей на тепломодернізацію українських "хрущівок"

Ми ухвалили рішення про другий внесок в рамках Паризької угоди. Він достатньо амбітний. Це скорочення викидів СО2 до 35% від 1990 року. Реалізація цієї амбіції є можливою за певних умов. Ми їх виписали в цьому документі. Це, зокрема, збереження транзитної ролі України в контексті газу і доступ до фінансових ресурсів ЄС. Реалізація цієї амбіції потребує інвестицій в обсязі 10 млрд євро щороку. Це державні кошти, кредити, гранти, кошти власне на модернізацію від самого бізнесу… Тобто, це велика сума. І цей запит формуємо ми. І вже сьогодні Україна створює платформу для фінансових інституцій, щоб вони могли пріоритезувати свої кошти.

Так само вчора на саміті, коли ми говорили про ці кошти, мова також йшла про масштабну програму енергоефективності – термомодернізації по всій Україні. У президента є бачення, сформоване разом із урядом. Вона має стосуватися всіх "хрущовок"…

- Тобто, простих людей.

- Так, простих людей. Також тепломодернізації державних та адміністративних будівель, старого житлового фонду, побудованого ще за радянських часів. За нашими обрахунками, реалізація цієї програми – біля 300 млрд грн. Тому ми власне і поклали цю пропозицію на стіл. І це дуже важливо, бо ЄС якраз і покладає енергоефективність у серце цієї зеленої трансформації. Як вчора правильно, до речі, кілька разів, говорила президентка Єврокомісії, найкращий газ – це той газ, яким ви не користуєтеся. Ми отримали підтримку щодо реалізації цієї програми. Ключова зміна полягає в тому, що ми вже пропонуємо рішення і мобілізуємо ті ресурси, які можемо, для їх впровадження.

- Чи не ув’язує ЄС отримання цих коштів наприклад зі скасуванням мораторію на експорт лісу-кругляка?

- Я звичайно не можу не сказати, що є політичні процеси. Коли ми, з одного боку, не можемо на повну швидкість рухатися в одному напрямку, а з іншого боку робити вигляд, що нічого не відбувається. У нас є рішення арбітражної панелі щодо введеного Україною мораторію на експорт лісу. У декларації саміту зафіксована необхідність його виконання. Ми також ведемо обговорення з Верховною Радою, з президентом. Це достатньо складний процес. Ми чесні в діалозі з європейськими партнерами і розуміємо, що мають бути певні етапи. Тобто, ми не можемо просто взяти і відмінити мораторій. До речі, арбітражне рішення пропонує лише часткову відміну мораторію. Тому ми ставимо для себе мету –заліснення, створення ефективної лісової політики. Відповідно лише після цього – відміну обмежень у торгівлі. З цих позицій ми ведемо перемовини з ЄС. В парламенті є відповідний законопроєкт, але це якраз та ситуація, коли внутрішня дискусія переважає над тим, щоб поспішати і на вчора виконувати це рішення.

НАТО

НАТО дозволяє Росії перетворити Чорне море на своє внутрішнє озеро

НАТО дозволяє Росії перетворити Чорне море на своє внутрішнє озеро

- Захід має зобов’язання перед Україною. Гарний шанс продемонструвати їх виконання – надати Україні ПДЧ на саміті НАТО у Вільнюсі 2023 року. Буде символічно зробити це саме там за 10 років після сумнозвісного саміту Східного партнерства, коли Янукович відмовився підписати Асоціацію з ЄС.

- Я категорично підтримую таку позицію. Проводячи паралелі з вчорашнім самітом, достатньо важко говорити "ні" країні, яка наполегливо рухається вперед. Ми для себе обрали тактику не ображатися. Ми рухаємося вперед, робимо внутрішню роботу, працюємо з міжнародними партнерами і маємо чітке розуміння до саміту НАТО в Мадриді, які інструменти взаємодії з партнерами треба використати, щоб мобілізувати цю єдність. Цього тижня відбулася сесія ПА НАТО. Україна була потужно представлена. На всіх майданчиках у нас політика одного голосу. Це завжди викликає повагу, є ознакою дорослості партнерів. Тому я абсолютно підтримую вашу пропозицію і ми наполегливо до неї рухаємося.

- ЗМІ писали, що Брюссель може розгорнути в Україні військово-консультативну місію. Про що йдеться? Чому ми не почули про це на саміті?

- Ми говорили про це на саміті, безумовно. Треба розуміти контекст. Сфера безпеки та оборони – це завжди була terra incognita – незвідана земля, де було незрозуміло, яка позиція самого ЄС, як це співвідноситься з НАТО, які там є можливості. Але зараз із цим складом Єврокомісії з’явилося багато ясності. Тобто, є можливість брати участь у конкретних проєктах PESCO (постійна структурна співпраця з питань безпеки та оборони ЄС. – Ред.), був створений європейський військовий фонд. Ми також почули від багатьох країн Альянсу, які навіть не є членами ЄС, що це перспективний напрямок, де є простір для взаємодії з ЄС. Для нас це був сигнал, що ця сфера стає повноцінною та самостійною в ЄС. Тому ми подали пропозицію щодо участі в проєктах PESCO, щодо залучення до цього військового фонду, а також щодо створення тренувальної місії на території України. У нас є Яворівській полігон, там є багато тренувальних місій із різних країн.

ЄС також може мобілізувати таку місію для України. Це не буде обов’язково місія для представників безпосередньо військових. Це можуть бути прикордонники, поліцейські, медично-військова складова… Тобто, спектр дуже широкий. На сьогодні в Україні діє консультативна місія для цивільного сектору оборони. Її мандат може бути розширений. Там є багато офіцерів, які вже працюють в Україні. Зараз звичайно важливий консенсус серед держав-членів. Це важкий процес. Але я, чесно кажучи, думала, що він буде важчим. Нам дійсно сприяє те, що ця ініціатива виходила не лише від України, а й від Литви, що дає можливість впливати на процеси зсередини ЄС. Я бачу в цьому позитивну перспективу. І, до речі, паралельно з цим у рамках виконання рішення РНБО щодо НАТО ми працюємо над розгортанням тренінгового центру із виходом до Чорного моря.

- На Півдні?

- Так. Думаю, що такі проєкти якраз і зміцнюють внутрішню стійкість і дозволяють почуватися країнам Альянсу трошки безпечніше, коли мова йде про Україну.

- Оскільки ви вже згадали про Південь, не можу не запитати про Чорне море. Таке враження, що НАТО просто плювати на Чорноморський регіон. Окремі країни-члени ще 2016 року заблокували створення спільної флотилії. Альянс взагалі розуміє, що втрачає Чорне море, яке Росія перетворює на своє внутрішнє озеро? 

- Точно можу сказати, що Україна не дає можливості про це забувати. Ми, знаєте, як той дзвіночок. Як тільки всередині певної міжнародної бюрократичної системи починаєш почувати себе комфортно, завжди з’являється Україна, дзвонить дзвіночок, що, подивіться на реальність, вона трошки інша, треба вийти з теплої ванни і починати проактивно діяти. Тому ми для себе як ключовий елемент зовнішньої політики та політики безпеки визначили безпеку в Чорному морі і відігравання більш активної ролі в цьому. Питання взаємодії з Румунією актуальне. Ми багато говоримо про це. Але є дебати всередині країн НАТО – це Туреччина, Болгарія, Румунія. І статус-кво на даний момент всіх влаштовує. Тому, що деякі країни бояться Росії, деякі не хочуть втратити монополію на безпеку в Чорному морі, а деякі просто не можуть пробити цю стіну заскорузлості існуючої системи. В грудні на зустрічі міністрів закордонних справ та оборони країн НАТО в Ризі питання Чорноморської безпеки буде обговорюватися. Ми свої пропозиції та бачення представили. Сподіваюся, що наші міністри гідно представляти українську позицію і будуть туди запрошені.

Членство України в ЄС та популізм із боку Угорщини: інтерв’ю з віцепрем’єркою Ольгою Стефанішиною

Членство України в ЄС та популізм із боку Угорщини: інтерв’ю з віцепрем’єркою Ольгою Стефанішиною
Наступна публікація