Демографічна бомба: чому війна в Україні триватиме довше за "вітчизняну" і повернеться лише 30% мігрантів

У лютому 2026 року розпочнеться п’ятий рік повномасштабної війни Росії в Україні, яка триває майже стільки ж, як німецько-радянська частина Другої світової війни (22.06.1941-08.05.1945) і відома як Велика вітчизняна війна. Хоча Друга світова війна тривала шість років з 1939 по 1945 рік.

Ці чотири роки війни для України стали не лише військовим, але й демографічним викликом: стрімке падіння народжуваності, масова міграція та безпрецедентна «старість» воюючих сторін. Сьогодні вкрай важливо відповісти на питання: як довго Україна витримуватиме це навантаження?

Про те, які процеси демографи називають справжніми втратами, чому рішення про виїзд молоді 18–22 років є стратегічно негативним, і чи варто сподіватися на повернення хоча б третини наших громадян з-за кордону, ТСН.ua поговорив з Олександром Гладуном, заступником директора з наукової роботи Інституту демографії та досліджень якості життя імені Михайла Птухи НАН України.

Боротьба старших націй: чим поточний конфлікт відрізняється від минулої війни

— У лютому 2026 року — п’ятий рік війни, яку Росія розпочала проти України. Які, на вашу думку, найбільші демографічні потрясіння пережила Україна за ці роки?

— Тут мені важко щось виокремити — війна загалом стала потрясінням для всієї країни і для демографії загалом. У 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення, а насправді війна триває з 2014 року. Власне, тоді почався негативний вплив на демографію.

— Уточню: війна між Німеччиною та СРСР тривала чотири роки. Війна Росії в Україні скоро теж перетне чотирирічний рубіж. Як це позначиться на демографії?

— Ця війна, скоріш за все, триватиме довше, ніж війна між СРСР і Німеччиною. Річ у тім, що з точки зору демографії всі війни мають однакові прояви та відчутний вплив на демографію. І немає значення, якою була війна — довгою чи короткою та де саме вона відбувалася. Війна несе в собі суттєве зниження народжуваності та стрімко піднімає рівень смертності, а також підвищується міграційна активність населення. Тобто масовий виїзд людей. Так відбувається усюди, де відбуваються будь-які війни.

Щодо німецько-радянської війни, то вона відбувалася за інших історичних та економічних умов. Та й демографічна ситуація тоді була іншою. Зараз по суті воюють дві старі нації. Що Україна, що Росія — це старі нації, якщо брати за середнім віком населення. А за часів Другої світової війни середній вік був значно меншим, як у німців, так і в СРСР та в інших країнах, які брали участь у цій війні, — вони були молодшими в демографічному сенсі.

Це дуже велика відмінність цих воєн, і вона на багато що впливає і негативно вплине на демографію у подальшому. У нас напередодні повномасштабного вторгнення середній вік населення був 42–43 роки, а у росіян — десь на рік менший. У світі ще практично не було воєн, щоб воюючі держави мали такий середній вік населення. На початку німецько-радянської війни середній вік населення України був значно меншим і становив 26—27 років.

Прогнози тривалості війни та критичні ресурси

— Запитаю про демографічні прогнози, які озвучувались раніше. На жаль, війна не закінчилася ні у 2024, ні у 2025 роках. Скільки вона може ще тривати зважаючи на наявні демографічні ресурси обох сторін?

— Ніхто зараз не може сказати, коли закінчиться війна і як саме. При складанні демографічних прогнозів нам дуже важливий рік закінчення війни. Чому? Тому що під час війни, три-п’ять років після її закінчення, а також після цього терміну демографічна динаміка є абсолютно відмінною, я маю на увазі народжуваність, смертність та міграцію. Тому рік закінчення війни дуже важливий. На жаль, нам його ніхто не може назвати, тому у своїх демографічних прогнозах ми самі «вирішуємо», коли закінчиться війна.

Так, у прогнозах, які ми розробляли у 2023 році, рік закінчення війни був 2025, як оптимістичний прогноз. Були й інші роки. Але ситуація дійсно така, що зараз ніхто не може назвати рік закінчення війни. США дуже тиснуть на Україну, хоча вони хочуть не закінчення війни, а лише припинення ведення активних бойових дій. Але чи станеться це, зараз сказати важко. Путін не виявляє бажання зупинки бойових дій. Тому навряд чи війна найближчим часом буде зупинена.

Щодо тривалості війни за наявних демографічних ресурсів, які є в обох сторін, то тут є певні експертні оцінки: якщо до ведення бойових дій залучено понад 10% населення, то це вже є критичним для економіки воюючої країни.

Росія намагається компенсувати втрати на полі бою тим, що вона залучає до війни дуже багато іноземців. На фронт росіяни залучали військових найманців з Північної Кореї. Зараз про них мало що чути, але саме завдяки цим солдатам росіяни витісняли наші війська з Курщини. Їх також бачили і на території України.

Окрім того, наша розвідка повідомляла про загиблих і полонених китайців, які воювали на боці Росії. Зараз до війська росіяни залучають найманців з Африки, Індії та інших країн світу, тих, хто готовий воювати за гроші. Щодо України, то у нас теж є іноземні батальйони і це нам певним чином допомагає.

Війна може мати різні фази та інтенсивність, і якщо Росія більше не зможе завойовувати нових територій через загибель своїх солдат, тоді можна щось говорити про зупинку бойових дій і, можливо, ситуація може законсервуватися на певний період.

Але виходячи з риторики та настроїв російського керівництва, вони не планують остаточно закінчувати війну, а тимчасова зупинка бойових дій можлива передусім для накопичення військової техніки, боєприпасів, відновлення людських ресурсів. При всьому цьому мета Росії незмінна — вони хочуть знищити Україну як державу. Тому тут є два варіанти — або наша перемога, або Україна, як геополітична реальність, просто перестане існувати.

Як демографи рахують втрати: надсмертність та дефіцит народжень

— Чи можливо підрахувати шкоду для демографії, яку вже заподіяла Україні Росія за ці роки? Якими є наші демографічні втрати у цій війні?

— В принципі методологія оцінки демографічних втрат розроблена у світі і є доволі сталою, але специфіка її застосування залежить від наявності інформаційної бази. Для того, щоб оцінити демографічні втрати, треба мати надійну демографічну інформацію. Втрати повністю оцінюються тільки після закінчення війни або ж якоїсь іншої соціальної катастрофи — голод, інфекція, епідемія.

Повноцінно демографічні втрати від війни можна оцінити після проведення перепису населення в Україні. Окрім того, нам потрібно зробити так звану демографічну реконструкцію від останнього перепису 2001 року до того року, коли буде проведений новий перепис. Це потрібно, щоб уточнити чисельність населення і отримати реальну ситуацію під час повномасштабної війни. І лише після цього можна буде говорити про демографічні втрати.

Взагалі, саме поняття «демографічні втрати» відрізняється від того, що розуміють під «втратами» пересічні громадяни чи військові. Наприклад, коли військові повідомляють про втрати противника — це означає загиблі та поранені, так звані «санітарні втрати», а ще простіше — люди, які вибули з фронту. Хоча поранені можуть повернутися на фронт. Звичайні люди гадають, що втрати — це всі люди, які померли під час війни.

Демографи ж оцінюють демографічні втрати по-іншому. Ми оцінюємо надсмертність унаслідок події. Якщо людина, наприклад, померла під час війни, то це не означає, що вона померла внаслідок війни. Вона може померти через поважний вік або хворобу, не пов’язану з війною.

Під час такого підрахунку використовуємо такі компоненти:

• Надсмертність, або перевищення смертності під час війни над звичайним рівнем смертності, який би був, якби не було війни.

• Дефіцит народжень. Під час війни народжуваність зазвичай знижується. У демографічному сенсі це оцінюється з позиції, наскільки зменшилася народжуваність під час війни від того рівня, який би міг бути, якби війни не було.

• Міграційні втрати. До уваги береться сальдо міграції тих людей, які виїхали під час війни і повернулися до країни після її закінчення.

Іншими словами, станом на зараз ми не можемо оцінити демографічні втрати. Бо маємо проблеми з інформацією. Ще в 2022 році Державна служба статистики, яка робить демографічні розрахунки, перестала оприлюднювати свої показники. Раніше ми працювали з цією інформацією, а зараз ми з розумінням ставимося до цієї ситуації, бо під час війни інформація про смертність населення за статтю та віком має стратегічний характер, оскільки дає можливість противнику оцінити втрати від війни. Тому для оцінки демографічних втрат у нас зараз немає навіть поточної інформації. Це робота майбутніх періодів.

Зменшення чисельності населення

— Раніше була інформація, що чисельність населення скоротилась на 10 мільйонів

— Скоріш за все йшлося не про демографічні втрати, а саме про зменшення чисельності населення в Україні. Адже люди б у нас помирали, навіть якби й не було війни. А коли ми кажемо про зменшення чисельності населення, то це всі, хто помер унаслідок війни і хто помер власною смертю, без впливу на нього війни. Просто людина померла, бо її час настав.

Так, у нас спостерігається суттєве скорочення чисельності населення. Але тут варто враховувати: у яких кордонах та за який період це відбувається? Ми, наприклад, оцінювали чисельність населення у кордонах 1991 року до повномасштабного вторгнення, на січень 2022 року. Тоді чисельність населення приблизно оцінили в 42 мільйони. Це разом з Кримом та ОРДЛО (окремі райони Донецької та Луганської областей). Якщо брати лише по підконтрольній Україні території, то від цього числа нам потрібно відняти Крим та чисельність населення ОРДЛО, тоді ми отримаємо число по підконтрольній території на початок 2022 року.

Але зараз підконтрольна територія зовсім інша. Ми втрачаємо населення через те, що Росія захоплює нові території і на них залишаються наші громадяни. Звісно, це не втрати через смертність, але це зменшення чисельності населення саме через втрати території. І залежно від того, у якому контексті люди про це говорять, по яких територіях, можна почути різні числа щодо втрат.

— А як змінювалася кількість мешканців України за чотири роки війни? Адже люди продовжують виїжджати з країни, особливо перед зимою і у періоди посилення обстрілів?

— Річ у тім, що зараз Державна служба статистики створила міжвідомчу групу, до якої входять і представники нашого Інституту. Перед цією групою якраз поставлено завдання — оцінити чисельність населення України на початок повномасштабного вторгнення по підконтрольній, на той час, території, тобто без Криму та ОРДЛО. А також оцінити чисельність населення на початок 2026 року. Тому, сподіваюсь, що на початок наступного року будуть результати.

Якщо казати у загальному, то чисельність населення України скорочується. Це природно під час війни, тому що є підвищена смертність, народжуваність у нас і так була невеликою, під час війни вона ще більше зменшується і маємо величезні міграційні потоки — за чотири роки відтік населення відбувся дуже великий.

Що стосується заяв, що зараз люди виїжджають з країни напередодні зими та обстрілів, то я б не погодився з цією тезою, тому що якщо подивитися на статистику 2022, 2023, 2024 років, то сальдо міграції (різниця між кількістю виїздів та в’їздів) у другому півріччі 2022–2023 років взагалі було додатним, тобто людей більше приїхало, ніж виїхало. У другому півріччі 2024 року сальдо було від’ємним, але значно меншим, разів у 30, ніж те від’ємне сальдо міграції у першому півріччі. Зазвичай у другому півріччі міграційна активність нібито зростає, але от сальдо міграції у другому півріччі завжди менше.

Як буде у цьому році, важко сказати, тому що на ці цифри може вплинути рішення про дозвіл виїзду за кордон юнакам у віці 18–22 роки. Саме цей фактор може збільшити від’ємне сальдо міграції, а на скільки саме, це остаточно стане зрозумілим вже на початку 2026 року.

Негативне рішення: виїзд молоді 18–22 років

— До речі, дозвіл на виїзд за кордон категорії віком від 18 до 22 років пояснюють намірами справедливості. Мовляв, коли почалася війна, цим молодим людям було по 14–18 років. Частину дітей самостійно вивезли за кордон батьки, тому начебто іншим теж дозволили виїхати. Як ви ставитеся до такої версії, адже навряд чи варто розраховувати на повернення додому цієї категорії?

— Пояснення того, що сталося, є різні. Але жодному публічному поясненню таких дій я не вірю, бо просто це не сприймаю. Якщо подивитися з різних точок зору на це рішення, то особисто я всюди бачу лише негатив.

По-перше, якщо подивитися з демографічної точки зору, то це автоматично є зменшенням чисельності населення.

По-друге, відносно соціальної справедливості. Яка, вибачте, тут справедливість? Чому люди у 25 років і старше повинні воювати і не можуть виїхати з України, а ті, кому 18–22, можуть виїхати? Як на мене, то всі покоління українців повинні нести відповідальність за майбутнє своєї країни. А у нас виходить так, що одна демографічна група має якісь привілеї, а інша їх не має. Тому згадування, що цим людям було на початок війни стільки-то років, просто недоречні. Бо тим, кому зараз 25 років, колись теж було 14 років, і вони ще тоді могли виїхати. Тому таке пояснення просто несерйозне.

Звісно, що з військової точки зору, це питання мають вирішувати військові, бо ця категорія українців — це майбутній мобілізаційний потенціал. Я не кажу, що цих юнаків потрібно було одразу відправляти на фронт. Але тим не менш, це був певний резерв для військових.

З точки зору ринку праці — тут теж суцільний негатив. Про це повідомляло багато компаній — молодь масово звільнялася і виїжджала. Це негативно вплинуло на ринок праці, бо молоді люди працювали і платили податки, чим допомагали українській економіці кожен по-своєму і на своєму місці. Можливо, навіть не розуміючи до кінця, що вони своїми податками роблять внесок у бюджет країни. Зараз цього немає, вони поїхали. А нам кажуть, що не вистачає робочих рук, мовляв, давайте залучати та завозити іноземців. Я не розумію такої політики.

П’ятий фактор — суто політичний: який сенс мало це рішення? Я не бачу ніякого, тому і суцільний негатив. Але це краще запитувати у політиків.

— Можливо, вже відомі масштаби цього виїзду у цифрах?

— Слід мати на увазі, що наші прикордонники рахують тільки кількість перетинів кордонів. Тобто, наприклад, якщо людина двічі виїде за кордон і двічі повернеться, то її двічі порахують, як вона виїхала і повернулася. Але ці подорожі ніяк не змінять чисельність населення.

Перетин кордону відбувається по документах, у яких зазначена дата народження. Але у прикордонників не передбачена розробка інформації за віком. Це не входить до обов’язків прикордонної служби, і тому вони особливо не переймаються цими питаннями. Хоча якщо подивитися повідомлення прикордонників з Польщі та Румунії, то вони заявляли, що після ухвалення цього рішення через один-два місяці значно збільшився потік української молоді саме на виїзд.

— За даними прикордонної служби Польщі, у період від 28 серпня до 28 вересня 2025 року до країни в’їхало понад 56 тисяч громадян України віком від 18 до 22 років. Масштаби чималі лише за перший місяць в одну країну.

— Так. Спочатку йшлося про десятки тисяч, а скільки їх виїхало у наступні місяці, поки невідомо. Іноземні прикордонники теж рахують не людей, а сам факт перетину кордону, тому зараз важко сказати про реальну кількість. Можливо, якщо з’являться дані про загальну кількість перетину кордону на початку 2026 року, тоді можна буде хоча б приблизно оцінити цю тенденцію. Кажуть, що у Німеччині зараз помітно зросла кількість української молоді, яка стає на облік як вимушені мігранти. Але офіційних даних ніхто не оприлюднює.

Прогнози повернення: «розраховував би на 30%»

— Українці, які виїхали за кордон, рятуючись від війни, чи варто розраховувати, що 30% з них повернуться до України після закінчення війни?

— Тенденція сумна, бо про 50% ми вже, на жаль, не кажемо. А от на 30% я б ще розраховував. Розумієте, уявлення, що всім нашим людям там добре, не відповідає дійсності. Частина наших людей просто боїться повертатися додому, бо війна в Україні продовжується. А вони виїхали за кордон саме через війну.

Це і є проблемою, бо чим довше триватиме війна, тим менший відсоток людей повернеться додому. І багато чого буде залежати від того, на яких умовах закінчиться ця війна.

Одна справа, коли б звільнили всю територію країни, тоді б більше людей повернулося. А якщо буде просто заморожений конфлікт по лінії фронту, тоді значно менше людей повернеться, тому що всі розуміють, що це не кінець війни, а лише зупинення на рік, два, три, доки Росія не вирішить знову розпочати гарячу фазу війни. Власне, тому в думках ми сподіваємося на 30%, але яка буде реальність, я не знаю.

— Після війни у колишній Югославії ще менше людей повернулося додому. Чи загрожує нам балканський варіант?

— Під час воєн у Югославії вимушеним мігрантам не давали можливості вільно переміщуватися між країнами, як це можуть робити українці. Біженці з Балкан могли обрати для проживання одну країну і були вимушені жити там постійно. Після закінчення балканських воєн політика приймаючих країн була різною. Німеччина спробувала повернути всіх мігрантів додому. І люди виїхали, подивилися, яка ситуація у країнах на Балканах, і більшість з них повернулися до Німеччини. Місцевий уряд нічого з цим не зміг зробити. Австрія, навпаки, примусово цих мігрантів не виселяла і залишала у себе.

Зараз взагалі багато європейських країн проводять політику адаптації українських громадян до своєї країни. Передусім — це курси мови, а також триває активна політика з залучення наших громадян до місцевого ринку праці. Як результат — люди адаптуються, звикають до нових умов, і якщо там буде вирішена проблема з житлом, то ймовірність їхнього повернення до України буде невеликою.

Територіальне планування та безлюдні зони

— Скільки мільйонів українців мешкає зараз на підконтрольній Україні території?

— Зараз по підконтрольній території ми оцінюємо чисельність населення у 29 мільйонів і плюс-мінус ще мільйон. Точніше зараз сказати ми не можемо.

До речі, одне з завдань робочої групи, яку я вже згадував при Держслужбі статистики, якраз і є оцінити чисельність населення на підконтрольній території, використовуючи всі наявні джерела інформації. Зараз ця робота триває, і я думаю, що після її завершення ми будемо мати більш точну оцінку, не «плюс-мінус мільйон», а «плюс-мінус» хоча б десятки чи сотні тисяч людей. На жаль, більш точніше порахувати вкрай важко. Ми розуміємо, що інтервал у мільйон є дуже великим, а уряд для ухвалення конкретних рішень потребує знати більш точну оцінку чисельність населення по підконтрольній території. Намагаємося зробити все, що можемо.

— Після закінчення війни люди будуть тягнутися до великих міст-метрополісів: Київ, Львів, Харків, Дніпро, Одеса. Яка ймовірність, що окрім них, з’явиться ще чотири кластери на північному сході, південному сході, заході та у центральній частині країни? Про які міста чи території йдеться?

— Зазвичай, населення мігрує туди, де є робота. Саме тому зростають згадані метрополіси, бо там простіше з пошуком роботи, хоча і вартість життя там теж більша, але є можливість заробити гроші.

Якщо пов’язувати це з післявоєнним життям і ринком праці, то люди будуть їхати туди, де є робота, а з іншого боку, можна розвивати підприємства, де є робоча сила. Тобто там, де є люди, створювати нові підприємства чи розвивати старі, аби люди не мігрували у великі міста, тому що це створює певні проблеми для усіх.

Щодо появи нових метрополісів, то я думаю, що вказані вами міста так і ними залишаться, а от щодо створення інших на півночі, півдні, заході та у центрі, то все залежить від того, якою буде політика з відновлення України.

Якщо усі гроші залишаться або, умовно кажучи, підуть виключно на великі міста, то у нас, на жаль, нічого не зміниться. А якщо буде значна підтримка обласних центрів чи районних центрів, наприклад, створення там через податкові пільги якихось середніх чи малих підприємств або можливостей для бізнесу, тоді є шанс, що ці міста не будуть зменшуватися, а нормально функціонуватимуть. Врешті, все це залежить від державної політики. Зараз я не беруся сказати, якою буде державна економіко-територіальна політика щодо розміщення населення по території країни.

Бажано, щоб населення більш-менш рівномірно було розселено по території країни. Щоб у нас не було взагалі безлюдних місць. Тому територіальним плануванням розвитку економіки, на рівні теоретичних розробок і складання планів, які у подальшому можуть бути уточнені, треба займатися вже зараз.

— А які місця в Україні можуть стати безлюдними? Це по лінії фронту чи можливо йдеться про якісь більші території?

— Можуть бути й більші території. В Україні були знелюднілі території і до війни — це північ Сумської та Чернігівської областей. Там дуже багато сіл вимирали через те, що молодь звідти виїжджала, а старше населення залишалося. Чисельність населення цих сіл не поповнювалась, лише зменшувалася. Тому і відбувалося знелюднення.

Щодо ситуації довкола лінії розмежування, якщо вона, звісно, буде лінією розмежування, бо це залежить від умов припинення бойових дій або закінчення війни, то я гадаю, що від лінії фронту, кілометрів 30, навряд чи є доцільним розміщувати населення. Там повинні бути військові, якісь оборонні споруди. І неважливо, чи це буде по кордону 1991 року, чи як зараз по лінії фронту. У будь-якому випадку — це буде санітарна зона, де небезпечно проживати цивільному населенню. Хоча не виключаю, що деякі підприємства чи фермери зможуть там працювати, але це означає наражати на небезпеку себе і свою родину.

Тобто якщо навіть буде замороження конфлікту, я особисто не вірю, що росіяни дозволять людям там спокійно жити — будуть якісь перестрілки, залітатимуть снаряди чи кулі. Подібне відбувалося завжди. А ми добре знаємо, що Росії ні в чому не можна вірити, і такі провокації можливі.