День знань у Вашингтоні: ризики та сподівання від зустрічі Зеленського з Байденом

День знань у Вашингтоні: ризики та сподівання від зустрічі Зеленського з Байденом

ТСН.ua

Байден може спитати у Зеленського: чому США мають допомагати Україні, яка не допомагає сама собі?

Перший раз у перший клас. Саме так можна описати довгоочікувану зустріч Володимира Зеленського з Джо Байденом у середу, 1 вересня. Візит українського президента до Вашингтона переносився три рази. Востаннє – у неділю, 29 серпня: на прохання американської сторони зустріч посунули з 31 серпня на 1 вересня. 

Тло для перемовин не райдужне. 

По-перше, візит Зеленського припадає на літні канікули Конгресу. Тому ні з республіканцями, ні з демократами, які б могли повпливати на позицію адміністрації щодо наприклад "Північного потоку-2" українська делегація не зможе. 

По-друге, увага Сполучених Штатів прикута до наслідків нищівного урагану "Іда" та Афганістану. Саме у середу, 31 серпня, сплив дедлайн виводу американських військ.   

Після терактів у Кабулі, де загинуло 13 американських військовослужбовців, рейтинг схвалення Байдена впав до 47% (від 54% на початку червня). Проте, як не дивно, Київ має використати це на свою користь. Чим стане візит Зеленського до Вашингтона: "холодним душем" чи світлом у кінці тунелю? 

ТСН.ua зібрав та проаналізував три найважливіші теми перемовин українського та американського президентів. 

Росія

Джо Байден не має особистих сентиментів до Володимира Путіна, добре розуміючи, що Кремль намагається обнулити історію. Водночас чинна американська адміністрація розглядає корупцію, як загрозу національній безпеці України, висуваючи Києву вимоги щодо реформування та боротьби з олігархами. Чого не скажеш про Путіна - саміт із ним у Женеві був безумовним, хоча говорити про демократію чи відсутність корупції в Росії просто смішно. 

На перший погляд Джо Байден прийшов до влади на тлі нищівної критики Дональда Трампа. Проте дії чинного американського президента говорять радше про продовження політики попередника. Насамперед щодо ще більшого ізоляціонізму. А мати справу Вашингтон буде лише з тими, хто може бути корисним. Наприклад, саміт із Путіним у Женеві був у тому числі спробою зіграти проти Китаю. Та й угода з Німеччиною щодо "Північного потоку-2" – це теж спроба зіграти проти Піднебесної. 

Що може запропонувати Україна? Схоже, на Банковій вкрай мало розмірковували над цим питанням. Ще в лютому в інтерв’ю одному з американських видань Зеленський поставив Байдену риторичне питання: чому Україна досі не в НАТО? Напередодні липневого саміту Альянсу в Брюсселі, Київ свідомо підвищив ставки, вимагаючи від Альянсу сказати "так" або "ні" наданню Україні ПДЧ. Пізніше керівництво фракції "Слуга народу" у Верховній Раді зробило низку провокативних заяв щодо ядерної зброї, якою б Україна могла шантажувати світ, та можливого зближення з Китаєм. 

Все це кидає тінь на атмосферу першої зустрічі Зеленського з Байденом. Україна не має справжніх історій успіху в Сполучених Штатах: безпекових, політичних, чи економічних. Наприклад, політичною історією успіху могло б стати запрошення Зеленського в грудні на онлайн-саміт світових демократій та поновлення роботи Комісії зі стратегічного партнерства Україна-США (засідань не було вже три роки). 

Щодо економічної співпраці, "Енергоатом" та Westinghouse electric вже підписали меморандум (проте не угоду) про спільне будівництво енергоблоків Хмельницької АЕС на $30 млрд. Ще однією економічною історією успіху може стати спільний консорціум по управлінню українською ГТС. За інформацією ТСН.ua в американських та німецьких дипломатичних колах, Вашингтон на Берлін готові інвестувати в будівництво інфраструктури для постачання альтернативних джерел енергії (зокрема водню). 

НАТО. Вдалим дипломатичним кроком Києва була пропозиція розміщення в Україні афганських біженців. Та й українських військових, які провели низку вдалих операцій з евакуації в аеропорту Кабула, особливо відмітив Вашингтон. 

У червні Джо Байден приймав у Білому домі колишнього президента Афганістану Ашрафа Гані. А вже за два місяці владу в країні захопили таліби, а США поспіхом евакуювали з Афганістану своїх військових, американців та афганців, які з ними співпрацювали, з іміджевими, фінансовими (за 20 років війни США витратили понад $2 трлн) та людськими втратами (понад 2500 тис. вбитих).  

"Пожежа" в Афганістані тільки зайнялася. Весь світ вже каже, що краще допомагати країнам, які насправді цього хочуть, експортувати демократію туди, де вона справді приживеться. І, як не дивно, у Зеленського є унікальний шанс донести до Байдена, що краще допомагати Україні, яка ніколи не стане ще однією світовою проблемою. Саме такі історії успіху можуть зіграти нам на руку в "медальному заліку" отримання ПДЧ та навіть вступу до НАТО. 

Безпекові гарантії. За словами Володимира Зеленського, під час візиту до Вашингтону Україна планує підписати три оборонні угоди. Проте навряд чи там будуть прямі безпекові гарантії, надто статус основного союзника США поза НАТО. Та й приклад Афганістану, який має цей статус, наочно доводить, що він не рятує. 

Тобто, навряд чи Україна стане під військову "парасольку" Сполучених Штатів. Мова радше про рамкову оборонну угоду - "Будапешту-2" не буде. Чинна американська адміністрація відкинула будь-які вагомі пропозиції Києва. Але на збільшення фінансової військової допомоги та тренувань ми розраховувати можемо. 

Санкції проти Росії. США зацікавлені у посиленні обороноздатності Європи. Особливо після добудови "Північного потоку-2". У статті "Зараз або ніколи. Байден має зупинити улюблений трубопровід Путіна" The New York Times пише, що зустріч у Білому домі з Байденом – остання можливість Зеленського зупинити "Північний потік-2". Проте надій мало – російсько-німецька труба вже доконаний факт. 

Проте це не означає, що треба сидіти, склавши руки. Україна має вимагати посилення санкцій проти Кремля. У Берліні та Парижі можуть скільки завгодно говорити, що в ЄС відсутній консенсус. Проте привід більш ніж вагомий: незаконна паспортизація в окупованому Донбасі та участь українців із російськими паспортами у голосуванні на виборах до Держдуми. 

Нормандський формат+. Як би не хотіли на Банковій, навряд чи варто розраховувати на пряму участь США у нормандському форматі. Так, незаконна паспортизація – це порушення Мінських домовленостей. Так, можна скільки завгодно говорити про необхідність нового формату та механізму врегулювання. 

Проте ще за президентства Барака Обами у Білому домі вважали, що війна на Донбасі – це проблема Європи, саме європейські лідери мають цим займатися. Від початку російської агресії минуло сім років, а позиція Вашингтону не змінилася. Тому максимум, на що може розраховувати Україна, – це призначення нового спецпредставника Держдепу. 

Реформи

Україна отримала $2,4 млрд від МВФ. Здавалося б, до чого тут це? Справа в тому, що отримали ми ці гроші не за успішно проведені реформи. Цей транш був частиною розподілу $650 млрд між країнами-членами в якості пост-ковідної допомоги. Український прем’єр Денис Шмигаль вже хоче направити частину цих коштів на соцвиплати. 

Нічого поганого у допомозі людям немає. Підвищення пенсій і зарплат чекає кожен. Проте на тлі заяв Зеленського щодо непідвищення та навіть зниження тарифів на газ та електроенергію, виглядає так, що українська влада все більше затягує на своїй шиї зашморг популізму. І не в останню чергу це пов’язано з бажанням Зеленського балотуватися на другий термін. 

Проте США, найбільшого "донора" МВФ, політичні амбіції чинного українського президента цікавлять найменше. В плані реформ Україна ніяк не просунулася. Про це красномовно свідчить відсутність траншу МВФ за програмою stand by. А підвищення тарифів - одна з умов Фонду. То ж Байден може справедливо запитати Зеленського: чому ми маємо допомагати країні, яка не допомагає сама собі? 

Корупція

Ще навіть до саміту НАТО в Брюсселі Ентоні Блінкен чітко окреслив, із чим український президент має приїхати до Білого дому – із новим законом про СБУ (який є нашим зобов’язанням перед НАТО), результатами у боротьбі з корупцією (справжня імплементація антикорупційних законів), судовою та реформою корпоративного управління (сюди ж входить і "Нафтогаз" – Авт.).

"Ухвалення законодавства для боротьби з корупцією (так званий закон про олігархів – Авт.) – це хороший крок, але цього недостатньо, оскільки його необхідно втілити на практиці. Ми маємо побачити, як люди, причетні до корупційних дій, дійсно притягуються до відповідальності. Це надішле потужний сигнал, що це не лише слова на шматку паперу, а що вони чогось варті", – досить відверто сказав Ентоні Блінкен.

Все це досі не виконано. І саме про це Байден обов’язково спитає у Зеленського в Білому домі. 

Новини світу: яким був непублічний ранок української делегації у Вашингтоні

Новини світу: яким був непублічний ранок української делегації у Вашингтоні
Наступна публікація