Донбас після зустрічі з Байденом: шлях у прірву чи шанс на перезавантаження

Донбас після зустрічі з Байденом: шлях у прірву чи шанс на перезавантаження

ТСН.ua

Аргументи Зеленського у Вашингтоні можуть не почути, якщо у Білому домі виграють прибічники перезавантаження з Росією.

Поки ключові країни Заходу все більше схиляються до нового перезавантаження відносин із Росією, Україна ризикує опинитися в міжнародній ізоляції, якщо не скоригує свої зовнішньополітичні підходи. Менш ніж за місяць до першого установчого саміту Кримської платформи, що відбудеться 23 серпня в Києві, лідери США, Великої Британії, Німеччини, Франції та Туреччини не підтвердили своєї участі.

Після великої угоди між США та Німеччиною щодо "Північного потоку-2" за спиною України, перший візит Володимира Зеленського до Білого дому 30 серпня ризикує стати суто протокольним. У Вашингтоні все гучніше лунають голоси щодо безумовного зближення з Росією, навіть за рахунок інтересів України. Все це позначиться на мінському процесі та нормандському форматі. Проте не так, як хочуть у Зеленського. Тобто, Штати навряд чи прямо долучаться до перемовин із Росією щодо Донбасу, вже не кажучи про Крим.

ТСН.ua проаналізував, на що Зеленському сподіватися під час прийому в Білому домі, та чи погодяться США активніше включитися у процес врегулювання ситуації на Донбасі.

Газовий капкан

На самому початку свого президенства Володимир Зеленський робив ставку на пом’якшення риторики щодо Росії, щиро вважаючи, що це з Петром Порошенком Володимир Путін не хоче зустрічатися. Здавалося, що нормандський саміт лідерів у Парижі в грудні 2019 року став справжнім проривом.

По-перше, такі зустрічі на найвищому рівні не проводилися з жовтня 2016 року.

По-друге, всі сподівалися, що це відкриє дорогу до сталого перемир’я та врегулювання війни.

Але ставка не спрацювала. Дива не сталося. Майже за два роки після саміту можна констатувати: він відбувся, бо Київ погодився на сумнозвісну "формулу Штайнмайєра" і дав добро обговорити на полях нормандського саміту газове питання. Варто нагадати, що 1 січня 2020 року спливав термін укладеного 2009 року транзитного контракту між "Нафтогазом" і "Газпромом". Тоді Москва дуже сподівалася добудувати "Північний потік-2", тому не поспішала укладати з Києвом новий договір.

Проте американські санкції сплутали всі карти. Тоді в Парижі українська сторона наполягала на щонайменше десятирічному транзитному контракті, російська – на однорічному. Зійшлися посередині. "Газпромом" виплатив нам $3 млрд за рішенням Стокгольмського арбітражу, після чого під ялинку був підписаний новий транзитний контракт до 2024 року, за яким Росія зобов'язалася прокачати через українську ГТС 65 млрд куб 2020 року, та по 40 млрд 2021-2024 рр.

Без гарантій безпеки

Після того, як у газовому питанні була поставлена проміжна крапка, Кремль почав активніше тиснути на Україну, розігруючи карту з прямими переговорами Києва з ватажками бойовиків "ДНР"/"ЛНР" та імплементацією "формули Штайнмайєра" в український закон про особливий статус Донбасу (останнє, до речі, записано в декларації паризького саміту, як зобов’язання України).

Рік тому Росія навіть пішла на оголошення перемир’я, яке дійсно протрималося довше за всі попередні режими припинення вогню за сім років війни. Проте, як тільки в Кремлі зрозуміли, що Зеленський не виконуватиме їх забаганки, а в Офісі президента України нарешті збагнули, що їх ставка на пом’якшення риторики щодо Росії не спрацювала, ситуація зайшла у глухий кут.

На Банковій заговорили про перезавантаження Мінська та розширення нормандського формату. Головну ставку робили саме на Сполучені Штати, нагадуючи про Будапештський меморандум. Проте реальність виявилася жорсткішою. Вашингтон за спиною України не тільки пішов на велику домовленість із німцями (учасниками нормандського формату) щодо "Північного потоку-2", а й вже офіційно заявляє, що не братиме участі ні в мінському процесі, ні в нормандському форматі. Так, ця тема буде порушуватися під час візиту Володимира Зеленського до Сполучених Штатів 30 серпня. І, що цікаво, з Москви вже лунали заяви, що там начебто не проти участі США в нормандському форматі. Проте не в захваті від цього в Берліні та Парижі.

За інформацією джерел ТСН.ua в українських дипломатичних колах, наближених до перемовин з американцями та німцями, Київ пропонував підписати зі США справжню безпекову угоду або ж отримати План дій щодо членства в НАТО в якості своєрідних компенсаторів за "Північний потік-2 ". Проте Берлін і Вашингтон відкинули будь-які безпекові та політичні домовленості. Максимум, на що може розраховувати Україна, так це символічні фінансові компенсації.

Доля Мінська

На петербурзькому економічному форумі в червні (тобто, ще до того, як Байден та Меркель уклали угоду щодо "Північного потоку-2") Путін заявив, що Росія б прокачувала через Україну великі об’єми свого газу, якби відносини були нормальними. Добудувавши ще один "потік", Москва зможе "вимкнути" Київ по транзиту свого газу до Європи. Тоді, за словами багатьох аналітиків та експертів, ніщо не стримає Кремль від подальшого військового просування вглиб України.

Одна з перших ознак – стаття Путіна про "єдність росіян, українців та білорусів", де він стверджує, що Україна - це штучно створена держава. Це одна із головних червоних ліній Путіна у відносинах із Заходом про те, що Україна має залишатися в сфері інтересів Кремля з обмеженим суверенітетом, за яку все буде вирішувати Москва.

На Банковій нарешті мають зрозуміти, що у перемовинах зі Сполученими Штатами однієї лише апеляції до ролі жертви російської агресії вже недостатньо. Американська преса, та й українські експерти, прямо кажуть: на травневій зустрічі з держсекретарем США Ентоні Блінкеном у Києві українська влада багато чого наобіцяла, проте мало що виконала. Тому саме час продемонструвати, що ми тримаємо слово та виконуємо домовленості.

За словами політичної аналітикині Фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва Марії Золкіної, відносини між Україною та США зараз не такі теплі, як хотілося б ОПУ, через судову та реформу СБУ, а також проблеми з "Нафтогазом". Джерела ТСН.ua в українських дипломатичних колах взагалі кажуть, що кейс "Нафтогазу" може стати чорною плямою під час зустрічі Байдена та Зеленського.

"Тема реформ - це одна з причин, чому не варто очікувати зараз більш активного залучення США до переговорів щодо Донбасу, ніж на рівні спецпредставника. Думаю, буде повернення Штатів до більш активної фази переговорів саме через канал спецпредставника (позиція, яку за Трампа обіймав Курт Волкер – Авт.) та його спілкування з кремлівським візаві. Жодних інших зрушень у дипломатичному плані очікувати не треба. Друга причина – конфлікт остаточно перейшов у фазу затяжного зі зрозумілою диспозицією сил", - коментує ТСН.ua Марія Золкіна.

Аналіткиня нагадує, що Росія може дуже швидко розгорнути свої війська. Це стало зрозуміло після весняної ескалації. Але активне просування вглиб суходолу України не входить до її пріоритетів. Наразі є більш менш зрозумілою розстановка сил, спроможності та інтереси сторін, тому нагальної потреби кардинально змінювати переговорний формат США не бачать і не будуть дуже активно включатися в переговори, враховуючи ще й те, що чекатимуть на результати виборів в Німеччині.  

За словами першого заступника директора Центру "Нова Європа" Сергія Солодкого, Мінські домовленості залишатимуться переговірною базою, допоки Росія не погодиться на якісь інші рамки, і на сьогодні, на жаль, немає підстав припускати, що Москва змінить свої підходи.

Так, Ангела Меркель залишає пост канцлера Німеччини. Проте кістяк людей, які опікуються Україною на робочому рівні в Берліні все ж зберігатиметься. Очевидно, посилюватимуться голоси тих, хто виступає за діалог із Путіним – це надто помітний тренд останнім часом. Проте, Сергій Солодкий не думає, що цей період триватиме довго – Захід і раніше перезавантажував відносини з Росією, і дотепер ці спроби провалювалися через деструктивну поведінку Москви.

"США завжди були і залишаються залученими до врегулювання через санкції щодо Росії, практичну підтримку української армії та сприяння реформам. Я не певен, що можна розраховувати на щось на кшталт "будапештського формату". Поки не бачу зв'язку між угодою щодо "Північного потоку-2" і можливою активізацією США на дипломатичному фронті. Це може статися за належної комунікаційної роботи України. Втім, маємо бути реалістами, наші аргументи можуть і не почути. Водночас упевнений, що масштабна підтримка Вашингтона у протидії російській агресії триватиме. Звичайно, США можуть стати більш активними і рішучими, особливо якщо Росія піде на чергове загострення (як це було навесні)", - підсумовує для ТСН.ua Сергій Солодкий.

Новини тижня: "Північний потік-2" – як домовленості Байдена і Меркель вплинуть на Україну

Новини тижня: "Північний потік-2" – як домовленості Байдена і Меркель вплинуть на Україну
Наступна публікація