Двічі був на межі зникнення: історія одного із найкращих медичних університетів України

Луганський державний медичний університет цього року відзначає 70-річчя. Це заклад, який двічі пережив евакуацію: спочатку — у 2014-му через російську агресію переїхав до Рубіжного, а після початку повномасштабної війни — до Рівного. Втім, попри все, університет вистояв.

Як вдалось і чим живе заклад тепер — розповіла кореспондентка ТСН Анна Махно.

Навчання під час війни: від манекенів до реальних операцій

Сьогодні в аудиторіях університету у Рівному кипить робота. В одній залі лікарі-інтерни приймають пологи у манекенів — уже за місяць вони робитимуть це в реальних лікарнях. У біохімічній лабораторії визначають показники води, а майбутній хірург відпрацьовує техніку накладання внутрішніх швів. Це лише частина щоденного життя вишу, який за 70 років існування двічі був на межі зникнення.

Перша евакуація: Луганськ — Рубіжне

До 2014 року університет у Луганську був справжнім освітнім гігантом: студентське містечко на гектарах та понад 5 тисяч студентів.

Сергій Смірнов, ректор Луганського державного медуніверситету: «Університет став одним з найкращих закладів медичної освіти України».

Однак весна 2014-го змінила все. Росіяни захопили СБУ та облдержадміністрацію, почалися обстріли.

Андрій Голій, асистент кафедри хірургічних хвороб: «З навчальної аудиторії ми побачили танки».

Тоді виш евакуювали до Рубіжного. Серед тих, хто рятувався, було близько 2,5 тисячі іноземних студентів. На архівних кадрах ТСН зафіксовано, як студенти з Індії покидають Луганськ, сподіваючись повернутися за кілька тижнів. У Рубіжному університет відновлювали фактично з нуля в приміщенні ліцею, і згодом він знову зміг конкурувати з провідними ВНЗ країни.

Другий удар: 2022 рік

Повномасштабне вторгнення 24 лютого знову поставило існування університету під загрозу. Андрій Голій, на той момент інтерн, згадує свій перший день:

Андрій Голій: «Потрібно терміново на роботу, бо везуть поранених».

Він оперував жінку, в будинок якої прилетів снаряд, і лише на столі впізнав у ній свою знайому через понівечене обличчя. Коли ситуація в Рубіжному стала критичною, керівництво вишу об'їздило кілька областей у пошуках нового дому.

Рівне — нова домівка та надія на повернення

Зрештою, університет зупинився у Рівному. Знову — пошук приміщень, облаштування аудиторій та закупівля обладнання. Сьогодні тут знову чути гомін студентів. Серед них — Даніїл Стогнієв, представник цілої династії лікарів, які закінчували цей виш. Про рідну Луганщину йому нагадують наліпки з гербами Сєвєродонецька та Старобільська на чохлі телефону.

Даніїл Стогнієв, студент: «Луганщина — моє, наше, було і буде».

Саме в Рівному доля знову звела хірурга Андрія Голія з жінкою, яку він рятував під обстрілами чотири роки тому. Попри те, що на новому місці університет прижився, туга за домом не зникає. Пан Андрій часто бачить у снах рідну Кремінну, а студенти — свої рідні міста. Усі вони мріють про день, коли зможуть відсвяткувати черговий день народження університету в українському Луганську.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ТСН новини ДНЯ 6 травня. Жахливі обстріли України! Харків та Запоріжжя у вогні!