Ексклюзив з пані послом Британії Меліндою Сіммонс: про "хороший мир", коріння з-під Харкова та голубці

Дата публікації
Перегляди
12к
Час на прочитання
8 хв
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Ексклюзив з пані послом Британії Меліндою Сіммонс: про "хороший мир", коріння з-під Харкова та голубці

Фото: УНІАН

Велика Британія є нині головним союзником України. Так вважає пані посол Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс. Про це вона сказала в ексклюзивному інтерв'ю телеведучій ТСН Марічці Падалко.

Про "хороший мир"

- Так чудово Вас знов бачити в Києві. Коли Ви були змушені виїхати з Києва, а потім і з України - про що Ви думали? Були думки про те, що, можливо, Ви ніколи вже не зможете повернутися?

- Коли мені сказали їхати вже і зі Львова, а це було на другому-третьому тижні після початку вторгнення, я чесно Вам скажу, я була просто в траурі. І це не тому, що в мене є робота, яку потрібно виконувати - а це важче робити, коли ти за межами країни - я справді переживала, що ми можемо ще дуже довго не повернутися до України, і що нам буде складніше допомагати, адже ми вважаємо себе головним союзником, і нам потрібно бути якнайближче. Після героїчного захисту Києва і відсунення звідси російської армії, я одразу сіла на телефон надзвонювати людям, що відповідають за безпеку, аби нам дозволили їхати назад. І коли ми повернулися, це був один із найважливіших днів в моїй кар’єрі.

- Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон був один з перших світових лідерів, який приїхав до Києва, коли наступ на столицю було відбито, і тоді це справді було вражаюче бачити його разом із президентом України на вулицях Києва, що викликало неабияке обурення у росіян, які казали навіть: "Як вони посміли ходити Хрещатиком і спілкуватися з людьми?". Як Вам було бачити свого прем’єра у Києві в ті часи?

- Я ним страшенно пишалася, я тоді навіть не була в країні, а лише наближалася до кордону, сподіваючись потрапити назад.

- Підтримка України дорого коштує британцям. Як це сприймається громадянами? Західні політики дуже чутливі до громадських настроїв, бо залежать від своїх виборців.

- Звісно, ви знаєте, що й інші країни відчувають на своєму гаманці ціну кризи в цей момент. Так, іноді, це фінансові втрати лише частково викликані російським вторгненням. І звісно, всім політикам слід враховувати інтереси і потреби людей, на яких вони працюють, своїх виборців – чи їм вистачає на їжу, чи їм вистачає на поїздки в метро. Але у Великій Британії доволі часто проводять опитування громадської думки щодо їхніх поглядів на цю війну, і рівень схвалення дій нашого уряду щодо підтримки України не змінився, навіть коли британці почали відчувати це на своїй кишені. В Британії на події в Україні такий потужний відгук - і, можливо, українці до кінця не усвідомлюють це – тому що і Британія, і інші країни вражені тим, який Україна чинить опір. Людей у світі надихнула ця боротьба.

- Ви згадали про свої опитування, але якщо говорити про наші, то Борис Джонсон – один з найпопулярніших іноземних лідерів в Україні... Ви знаєте, як його неофіційно називають в Україні?

- Ви маєте на увазі ДжонсонЮК?

- Так, Ви ж бачили, що в своєму інстаграм Джонсон додав до прізвища UK, що звісно, означає Велика Британія, але водночас є типовим закінченням для українського прізвища.

- Так, я про це йому казала. Він в курсі.

- Коли він приїздив сюди вперше, це був вражаючий сигнал про підтримку Україні, і потужний сигнал світу. Водночас, політики і журналісти зауважили, що після першого візиту Джонсона до Києва інтенсивність російсько-українських перемовин суттєво знизилася. Як Ви вважаєте, на це вплинув візит Джонсона?

- Я не була присутня на тих зустрічах, я була у Польщі. Тому ми можемо лише здогадуватися. І набагато більше знає президент Зеленський, що саме звело ті перемовини нанівець. Я знаю, що під час першого візиту прем’єр і президент обговорювали багато важливих речей. І Борис Джонсон не приїхав до України, аби розповідати їй що робити. І він і далі на цьому наполягає. Українці самі мають вирішити, що для них найкраще. Наш прем’єр може бути лише джерелом підтримки чи поради, якщо Зеленському це потрібно. Тому Зеленський міг цим скористатися. Але я точно знаю, що Джонсон сюди не приїздив із настановами. Прем’єр завжди стояв на такій позиції, що коли б українці не вирішили вести перемовини про мир, це мусить бути "хороший мир". Але тільки українці мусять вирішувати, що це для них означає.

- Який варіант закінчення війни Ви вважали би хорошим, якщо так можна сказати?

- Єдиним "хорошим" виходом я бачу, що Росія має бути відкинута туди, де вона перебувала до того, як почалася ця війна. І мусить відбутися правосуддя. Якби я була громадянкою України, мене б хвилювали ці дві речі. Але це виключно українці мають вирішити, який для них матиме вигляд перемога.

- Коли Ви говорити, що Росію слід відкинути туди, де вона була до початку війни, Ви маєте на увазі повномасштабне вторгнення 24 лютого? До цих кордонів?

- Я думаю, що це мінімум. І позиція британського уряду і прем’єра щодо Криму і Донбасу дуже чітка. Вона не змінилася. Але це мусить бути рішення української влади, що входить до її "мінімального набору", що для неї буде перемогою в цій війні.

- Зараз британські громадяни опинилися в неволі в так званій "ДНР", змогли вийти на зв’язок зі своїми рідними і повідомили, що їх збираються там стратити. Чи Ви збираєтесь вдаватися до якихось особливих заходів, аби допомогти своїм громадянам?

- Перше, що я маю сказати, шо це був фіктивний судовий процес, за яким стоїть фейковий "уряд". Ці британці – не найманці, вони - військовополонені. Вони брали участь у бойових діях на законних підставах у складі Збройних сил України. І вони мають права згідно із Женевською конвенцією, і Росія має ці права поважати, це важливо. По-друге, звісно, для нас це велика біда, що наші громадяни потрапили в таку ситуацію. Тому ми регулярно ведемо перемовини із українською владою, які теж приділяють цьому увагу. І оскільки хлопці є бійцями ЗСУ, бо це відповідальність України їх звільнити, але, звичайно, ми щоденно говоримо про це і з українською владою, і з міжнародними організаціями, які можуть допомогти.

Про членство України в ЄС та НАТО

- Як ви вважаєте, ця війна наблизить Україну до членства в НАТО?

- Що я думаю, що ця війна вже зробила, це змусила НАТО набагато краще зрозуміти наявні загрози. І я бачу, що опитування в Україні свідчать про те, як тут зростає підтримка НАТО. І можливо, останнє просування в євроінтеграції стане додатковим поштовхом для євроатлантичної інтеграції України. Подивимося. Але найголовніше, мені здається, що вже сталося, Ви допомогли НАТО і всім пострадянським країнам усвідомити реальні загрози, які стоять перед світом. І можливо країни НАТО досі повільно віддячують Україні за це.

- Ви щойно згадали про кандидатство України в ЄС. Що Ви вважаєте це змінить для України? І я звісно пам’ятаю, що Велика Британія останнім часом була не великим фанатом Євросоюзу.

- Це дві окремі теми. Два різні напрямки національних інтересів. Британці захотіли залишити ЄС, і це не є оцінкою Євросоюзу. Просто більшість людей в нашій країні інакше бачили своє майбутнє. І це передбачало вихід з ЄС. Українці боролися і помирали за те, щоб проторити собі шлях до Європи. У нас два різні маршрути. Наша позиція як країни-союзника завжди була чіткою – якщо Україна хоче вступити в ЄС, ми це підтримуємо. Це нормально йти різними шляхами і мати різні долі для країн, виходячи з їхньої історії. І тепер ми надзвичайно радіємо за Вас, що Ви отримали статус країни-кандидатки. І відповідаючи на Ваше запитання, я думаю, що це надзвичайний психологічний поштовх для людей, це великий політичний прорив для влади. Я думаю, що це більше ніж визнання тих викликів, з якими стикається Україна у цій війні. Хоча і це має місце. Але ще це - визнання тієї країни, якою прагне стати Україна. І вона вже на цьому шляху. Тому справді це – віха в українській історії.

Про "Євробачення" не в Україні

- Говорячи про емоційне піднесення українців, одним з таких стала перемога на "Євробаченні" – там де, британці посіли друге місце. Але наступний конкурс може відбутися не в Україні, а в Британії: так вирішила Європейська мовна спілка. Як Вам така пропозиція – Ви тепер і британка, і трохи українка, де Ви хотіли, щоб відбувся конкурс?

- По-перше, коли минулого тижня в Києві був наш прем’єр, він першим заявив - його не питали про це - що "Євробачення", на його думку, має прийняти Україна, оскільки вона є переможцем конкурсу. І я досі вважаю, що саме таким мусило б бути рішення. Це насправді ганьба, що забрали конкурс. І я думаю, що зараз зарано казати, чи Британія погодиться приймати його в себе, бо Борис Джонсон залишається на позиції, що конкурс має бути в Україні. Але я думаю, що ми проявили себе в цій історії дуже по-британськи – ми десятиліттями не могли виграти "Євробачення", і нарешті в нас була пісня, що була близька до перемоги, і все одно ми неймовірно раділи, що перемогла Україна, а ми - стали другими.

Про українських біженців в Британії

- Ви зараз приймаєте багато українських біженців, зокрема, і зі Сходу, за програмою "Будинки для України". Ви вважаєте цю програму успішною?

- На початку був такий потік заявок від британців, що наше Міністерство внутрішніх справ ледь давало раду – так було багато цих анкет. Ми з цим впоралися. І на сьогодні за цією програмою ми надрукували близько 130 тисяч британських віз для українців, і близько 64 тисяч ваших громадян вже скористалися цими запрошеннями. В тих, в кого не склалися стосунки з родинами, звісно, їх не відправлятимуть додому, а спершу пошукають інших господарів, які їх прийматимуть.

Про синьо-жовті нігті

- Ви підтримуєте Україну не лише як дипломат, а ще я як жінка, бо бачу і Ваш синьо-жовтий манікюр, і прапорець на піджаку, і квітку-брошку. Як це взагалі відбувається – Ви приходите до майстра з манікюру і кажете – зробіть мені патріотичні нігті?

- По-перше, я маю сказати, що в мене немає майстра з манікюру. Я сама собі фарбую. Так, так. І в мене вже третя пляшечка із синім лаком пішла в обіг. Ви розумієте, я часто буваю на людях, я хочу мати можливість демонструвати, що я за справедливість. Ми всі знаємо з соціальних мереж, що іноді фото красномовніше за тисячу слів. І я подумала, що це маленька така дрібничка для демонстрації моєї підтримки. І Ви знаєте, в мене не так багато синьо-жовтого одягу, тому коли в мене синьо-жовті нігті, це трохи виручає.

Про харківське коріння, борщ та голубці

- Я хотіла розпитати про те, як Ви пов’язані з Україною не лише роботою, а й своєю родинною історією. Я знаю, що Ваші предки походять зі східної України.

- Так, мої прабабуся і прадід походять з Харківщини.

- Ви про це дізналися перед поїздкою до України чи Ви і раніше знали цю історію?

- Ні, я завжди це знала. Просто ніхто з нашої родини не бував в Україні після того, як звідси поїхали наші родичі. Я нічого не знала, окрім того, що вдома ми їли страви, які асоціювалися з країною, звідки походить моя сім’я.

- Що ж ви їли?

- О, це дуже суперечлива історія – моя мама завжди готувала борщ на вікенд, ми любили борщ, і приїхавши сюди я усвідомила, що це видатна українська страва. Ми вдома їли вареники. І цю страву, коли загортають в листя капусти, хоча називали її інакше, ніж тут.

- Голубці?

- Голубці!

- Вам вдалося відвідати в Україні ті місця, звідки походять Ваші предки?

- Так, я була кілька разів у Харкові. Що мені вдалося там дізнатися - що в мене були ще родичі, які лишалися в Україні - бо мої прадіди поїхали через антисемітизм, а ті, що лишилися, загинули на Харківщині через Голокост, через винищення євреїв. Я знайшла їхні прізвища у Харкові. Йдеться про Дрогобицький Яр – це десь 30-40 хвилин на машині від Харкова.

- До того, як розпочалася війна, Ви думали про те, щоб привезти свою маму в Україну. Сподіваюся, коли Україна буде звільнена…

- Так, я теж сподіваюся. Але разом з тим моя мама, моя родина дуже пишається тим, що через 120-130 років хтось з нас таки повернувся до України.

- Ну, не просто повернувся, а відіграє велику роль в історії України як посол Британії –країни, яка нам зараз так допомагає. Дуже дякую за інтерв’ю!

- І вам дякую! Дуже приємно було з Вами поспілкуватися!

Повʼязані теми:

Дата публікації
Перегляди
12к
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація