Фінал судової драми: мати витратила всі 4 млн, які отримувала, доки син був у полоні

Суд, за яким стежила вся країна. Військовий, який повернувся з російського полону, позивався до матері, бо вона не повертала йому виплати. Втім, тепер за рішенням Рівненського райсуду жінка має віддати синові майже 3 мільйони 900 тисяч гривень. ТСН стежила за цією історією кілька місяців. 22-річний Дмитро був у полоні майже 3 роки. Після повернення та реабілітації він дізнався, що виплати за нього отримувала мати, а коли попросив віддати, сказала, що грошей уже нема.

Після кількох місяців засідань отримав рішення на свою користь. Та чи погоджується з цим мати — кореспондентка ТСН Анна Махно розповість.

Головне питання — чи поверне жінка майже 4 мільйони гривень, які отримувала, поки її син був у полоні. Пані Людмила не піднімає слухавку. На ухвалення рішення суддя взяв 10 днів і зачитував його майже пів години.

Місяці очікування — і рішення, яке називають прецедентним. Рівненський районний суд. Саме тут розглядали справу, за якою стежила вся країна. 22-річний військовий подав позов на власну матір, бо, каже, вона відмовилася повернути гроші, які отримувала, поки він був у російському полоні.

«Від самого початку мені говорили тільки одне, що вона на це мала право, ти нічого не відсудиш», — каже Дмитро.

Сьогодні чоловік знову на фронті, воює на Харківському напрямку. Повернувся до служби, пройшовши реабілітацію після полону. Каже, переживши неволю, не міг уявити, що доведеться ще й судитися з рідною матір’ю.

Ще до повномасштабної війни Дмитро підписав контракт із ЗСУ. На початку вторгнення обороняв Житомирщину, потім Миколаївщину й Донеччину. У червні 2022 року потрапив у полон. У неволі він провів довгі 35 місяців. У травні 2025-го повернувся додому. Лікування, відновлення — і тоді дізнався, що весь час його грошове забезпечення від військової частини отримувала мати.

«Бригада надала документи, що вони отримували по 125 тисяч у місяць моєї заробітної плати. Втім, я запитав, а де кошти? Вони кажуть, що вже немає. У нас ще зараз борг по кредиту є, і ми ще б хотіли тебе попросити, щоб ти закрив», — зазначив хлопець.

Це його шокувало. Каже, родина отримувала ці гроші весь час, поки він був у полоні. Від 2025 року вже половину, бо внесли зміни. Він ще намагався говорити, їздив додому, каже, пробував домовитися, а потім повідомлення в «Дії», що його виписали з дому. Після цього Дмитро вирішує, що йде до суду.

«Перш ніж взятися до цієї справи, я слухав коментарі багатьох юристів, я радився зі своїми колегами. І ну практично всі мої колеги були одностайні стосовно того, що ці кошти мама не повинна повертати», — зазначає адвокат.

Його юрист переконаний, ці гроші мають повернути, адже це зарплата військовослужбовця, навіть якщо їх тимчасово виплачували родині. І починаються місяці судів.

У суді адвокатка щоразу повторювала — мати хоче помиритися. Сама жінка на суди не з’являлася, бо в Польщі. Через захисницю пояснювала — гроші витрачала на дім, техніку та лікування і просила відмовити в позові. Публічно свою позицію не озвучувала ні на камеру, ні телефоном. Передала лише лист через доньку.

«Якщо син так вирішив, я, звісно, віддаватиму ці кошти. Можливо, хоча б частину коштів візьму в борг. Дуже сподіваюся, що наш сімейний конфлікт усе ж вирішиться», — сказала жінка.

Далі уповноважила коментувати свою адвокатку. Згодом і пролунала пропозиція мирової угоди. Мати готова платити частинами.

«Вона пропонувала 5 тисяч гривень на місяць і записати мене назад до будинку. Все», — розповідає боєць.

Такі умови Дмитра не влаштували. Далі з’являється й інша версія. Нібито півтора мільйона йому вже повернули через сестру.

«Мені ні копійки не вертали. Це просто замилення очей», — запевнив військовий.

Фінальне засідання, судові дебати. Одна сторона говорить, що виплати були законними. Інша, що ці гроші — власність військового. Суддя бере максимальний термін — 10 днів на ухвалення рішення. Документ на 8 сторінок. Оголошення — майже пів години. І зрештою позов задовольняють частково через неточність у розрахунках. Сума менша на 98 тисяч гривень.

Суд дійшов до часткового задоволення позову, ну практично позов не задоволений повністю, тільки враховуючи, що були арифметичні помилки під час підрахунку, тому сума позову зменшена.

Дмитро рішенням задоволений. Сторона матері реагує стримано. Якщо суд ухвалив таке рішення, то є на те відповідні підстави.

Адвокат хлопця пропускає, що тепер може виникнути хвиля подібних судових процесів.

«Але я не бачу тут нічого поганого. Якщо дійсно права військовослужбовців були порушені, вони мають право ці права захистити і вимагати повернення своєї зарплати. На мій погляд, оскільки це чи не перше рішення в Україні такого роду, то так чи інакше інші суди, які розглядатимуть аналогічні суперечки, на мій погляд, будуть до цієї справи прислуховуватися», — сказав юрист.

Хоча це й рішення районного суду, а на формування судової практики можуть впливати висновки лише Верховного Суду, але його вже називають показовим.

На оскарження рішення у сторін є 30 днів, вони можуть подати скаргу на нього безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

І ось з’являється новий поворот. Мати вперше за тривалий час виходить на зв’язок із сином напряму. Сталося це перед оголошенням.

Писала, підтверджує Дмитро, але каже, знову з тією ж пропозицією.

«Давила морально, що вона хвора і так далі, щоб просто не віддавати кошти. Все, що вона мені факто сказала. Я їй пропонував умови свої, тобто будинок мені повністю віддається, а решту коштів, які мені повинні бути, вона мені просто віддає. Виплачує суму, яку вона по змозі в місяць віддавати», — зазначає боєць.

На ці умови вже не погоджується мати. Її адвокатка не виключає ні мирової, ні апеляції. Зрештою стає відомо — апеляцію таки готують.

«Якби вона хотіла, то все ж прийняла б це рішення суду. Але, як бачите, це показує те для мене, що вона просто не хоче віддавати кошти», — вважає Дмитро.

Але чому взагалі виникла така ситуація? Юристи пояснюють, що річ у прогалинах у законодавстві. Дмитро під час цих виплат мав статус військовополоненого.

«Напевно, логіка держави полягала в тому, що у військовослужбовців є сім’ї, які перебувають на їхньому утриманні. Але тут законодавець не врахував, що взаємини в цих сім’ях можуть бути різними», — пояснює юрист.

Донедавна всі кошти автоматично переказували родичам військових, які перебували в полоні або вважалися зниклими безвісти. Але від 2025 року правила змінили. Тепер військовий може залишити особисте розпорядження і сам визначати, кому та який відсоток виплат має йти.

Якщо особистого розпорядження немає, то тепер обов’язково 50% від загальної суми, це грошове забезпечення, додаткова винагорода тощо, 50% залишаються на умовному, назвемо його так, депозитному рахунку військовослужбовця.

Юристи наголошують, що саме такі розпорядження допоможуть у майбутньому уникнути подібних судових історій, і радять писати їх одразу, щойно пришовши до війська.

У матері ж Дмитра є місяць на апеляцію. Далі справу розглядатиме вже вища інстанція. І вона вирішить, чи підтримати позицію військовослужбовця, чи мати таки зможе гроші синові не повертати.

Раніше ми писали, що родини зниклих безвісти військових б’ють на сполох через нову ідею Міноборони.