Ідея щодо отримання статусу основного союзника США поза НАТО не є чимось новим, проте Обама свого часу заблокував це питання.
Верховна Рада відклала розгляд постанови про звернення до Конгресу Сполучених Штатів щодо надання Україні статусу основного союзника США поза НАТО. За інформацією джерел ТСН.ua у "Слузі народу", поки що це питання поставлене на паузу через контраверсійність, принаймні до візиту Володимира Зеленського до Вашингтону.
Народні депутати домовилися провести спільне засідання комітетів з питань зовнішньої політики та нацбезпеки, щоб надати свої рекомендації та виробити спільну позицію. Проте єдності, як серед депутатського корпусу, так і серед дипломатів та експертів немає. Одні кажуть, що треба апелювати до отримання статусу основного союзника США поза НАТО, інші - що Україні потрібні прямі безпекові гарантії США та союзників. Бажано, якщо це буде аналог Будапештського меморандуму.
ТСН.ua дізнавався, що дають обидва статуси, та чи є у Києва шанси отримати бодай щось.
Дружба з Путіним
Поки Володимир Зеленський готується до зустрічі з Ангелою Меркель у Берліні 12 липня та Джо Байденом у Вашингтоні після цього, обриси спроб влаштувати нове перезавантаження (прощення) Росії набувають чітких контурів. Напередодні останнього перед літніми канікулами саміту ЄС, Ангела Меркель і президент Франції Еммануель Макрон, в рамках нової стратегії Євросоюзу щодо Росії, запропонували запросити Володимира Путіна власне на саміт ЄС.
Подібні саміти лишаються "замороженими" від 2014 року, коли Росія незаконно окупувала Крим та частину Донбасу. Проте своїм самітом з Путіним у Женеві, Джо Байден відкрив скриньку Пандори. Мовляв, чому американському президенту можна зустрічатися з хазяїном Кремля, а лідерам ЄС - ні. І Меркель сказала про це прямо.
Хоч пропозицію Німеччини та Франції на саміті не підтримали, а лідери навіть погодили можливість посилення санкцій проти Росії, з боку Парижа та Берліна це виглядало, як зрада. Так, вироблення нової політики блоку щодо Росії ні для кого не було секретом. Тим паче, після доволі принизливого візиту глави європейської дипломатії Жозепа Борреля до Москви у лютому. Проте очікувалося, що ця стратегія буде більш жорсткою, хоча б з огляду на причетність Росії до вибухів на складах боєприпасів у Чехії.
Минулого тижня, в день саміту Байден-Путін у Женеві, Боррель представив коммюніке щодо відносин ЄС з РФ. І вже тоді здалося, що Брюссель дещо пом’якшує свою риторику щодо Москви, не ув’язуючи відновлення політичного діалогу з Кремлем з реальними кроками Росії щодо Донбасу та Криму. До цього додалася пропозиція Берліна та Парижа запросити Путіна на саміт ЄС, що виглядає як спроба прощення Росії.
Враховуючи передвиборчі парламентські та президентські перегони, в які занурилися Німеччина та Франція (а фактор Росії там відіграє суттєву роль), очікувати їх активності в нормандському форматі не доводиться. Можливо саме тому Київ став більше апелювати до Сполучених Штатів. Проте, так видається, що українська влада намагається заскочити в останній вагон потяга сполученням "Захід-Москва", який прямує до нового перезавантаження, бо почалося це далеко не вчора.
Дві угоди
Ідея щодо отримання статусу основного союзника США поза НАТО не є чимось новим. Ще влітку 2014 року за президентства Петра Порошенка, коли стало зрозуміло, що Будапештський меморандум є лише гарним папірцем, Україна офіційно зверталася з такою ініціативою до Вашингтону. У Конгресі навіть з'явився відповідний законопроєкт. Проте Барак Обама заблокував це рішення, як і надання летальної зброї.
Тодішня американська адміністрація аргументувала це тим, що Україна і так є стратегічним партнером США з питань оборони та безпеки (посилаючись на підписану 2008 року Хартію про стратегічне партнерство), і отримує значно більше, ніж міг би дати статус основного союзника поза НАТО. Проте, як зазначають експерти, справа не у підписаних документах, а у політичній волі, бо Хартія про стратегічне передбачає зокрема підтримку Сполученими Штатами прагнення України стати членом НАТО. Хоча по факту цього немає.
Що таке статус основного союзника США поза НАТО? Сполучені Штати визначають його, як тісні стратегічні та військові відносини. Вважається, що його надають країнам, які не збираються ставати членами Альянсу. Наразі його мають 18 держав: Ізраїль, Єгипет, Японія, Бразилія, Афганістан та інші.
Що дає статус основного союзника США поза НАТО? Найперше і найважливіше для нас - це доступ до озброєння (та позик на закупівлю такого озброєння), який для країн, що не входять до НАТО, або не є основними союзниками США поза НАТО, просто заблокований. Наприклад, системи протиракетної оборони та винищувачі, яких Україна дуже потребує. Жодних безпекових гарантій такий статус не надає. Проте Японія і Республіка Корея додатково мають зі США угоди про колективну оборону, на їх території розміщуються американські війська.
Чи треба Україні статус основного союзника США поза НАТО? Це питання, щодо якого досі сперечаються політики, дипломати та експерти. Одні кажуть, що треба апелювати до цього статусу, бо невідомо, як довго ми ще будемо чекати ПДЧ, не кажучи вже про вступ до Альянсу. Інші - що цей статус не надає жодних безпекових гарантій, та й отримують його країни, які ніколи не стануть членами НАТО.
"Це моя особиста думка - нам справді не потрібен статус основного союзника поза НАТО, бо він надається країні, яка не може бути членом НАТО, тому що розташована не у північноатлантичному просторі. Скажімо, як Південна Корея, Японія. Тобто, країни, які знаходяться поза межами відповідальності НАТО. Нам отримувати такий статус, мені здається, - це насправді відтерміновувати свій вступ до НАТО. Отримавши цей статус, нічого особливого ми для себе не відкриємо. Але це може дати іншим (в тому числі в Альянсі, які працюють на користь Москви) аргументи, мовляв, Україна ж погодилася, що буде партнером поза НАТО, ну нехай тоді там собі й буде", - сказав ТСН.ua колишній міністр закордонних справ України, голова Центру з вивчення Росії Володимир Огризко.
На думку дипломата, що Україні дійсно треба, поки у нас немає повноцінного членства в НАТО, так це двосторонній безпековий договір зі США, Великою Британією, Францією. Тобто, з ядерними державами, які б мали гарантувати наш суверенітет за Будапештським меморандумом. І така робота, за інформацією джерел ТСН.ua, в Офісі президента України ведеться щонайменше з грудня. У Зеленського дуже сподіваються підписати зі США, під час його візиту до Білого дому, щось на зразок такої безпекової угоди, щоб стати під безпекову "парасольку" та унеможливити подальші зазіхання з боку Москви. Проте наразі це виглядає дуже примарним.
Аналітик відділу воєнної політики Національного інституту стратегічних досліджень Микола Бєлєсков констатує, що гарантій безпеки американці нам не дадуть. Тобто, Київ навряд чи зможе отримати те, що хоче.
"Звичайно найбільше нам би хотілося, щоб американці взяли на себе зобов'язання нас обороняти. Та й питання, що це буде за двостороння безпекова угода, якщо буде? Проте не думаю, що це буде щось на кшталт двосторонньої безпекової угоди між США та Японією, Південною Кореєю, яка дає гарантії безпеки. Думаю, це може бути угода про практичне співробітництво на наступні п'ять років щодо навчань, військово-технічного співробітництва, американської присутності (в Україні, повітряному просторі та Чорному морі)", - сказав ТСН.ua Микола Бєлєсков.
