Газогін розбрату: чому Байден відмовився від санкцій проти російської труби в обхід України та які козирі є в Києва

Минулого тижня Україна відчула себе зрадженою, коли почула пояснення президента США Джо Байдена, чому він вирішив відмовитись від санкцій до ключової компанії-учасника будівництва російського газопроводу "Північний потік-2".

Про це 30 травня йдеться в сюжеті ТСН.Тижня.

Ця труба в Балтійському морі вже у вересні має з'єднати береги Росії та Німеччини. Трубопровід став фактично газовою гарматою Кремля, що б'є з одного боку по Україні та доходах від транзиту блакитного палива, а з іншого - по намірах самої Європи стати менш залежною від російського газу. Донедавна цю політику підтримували і в Сполучених Штатах. І раптом - заява Байдена, що санкції - непродуктивні для відносин із Європою. І це напередодні вже заявленої зустрічі Байдена і Путіна в Женеві.

США

"Північний потік-2" для США - це такий собі камінь на роздоріжжі. З одного боку цей газогін значно послабить Україну і Польщу - у першу чергу економічно. Україну він ще й робить вразливою мішенню для Росії, яка може нанести прямий військовий удар, уже не переживаючи за втрату мільярдів від зупинки транзиту. Водночас ця російська труба нові пута для Євросоюзу. Бо робить його залежним від постачань із Росії. З іншого боку виграє важливий союзник Америки - Німеччина. Вона прагне стати найбільшим газовим оператором в Європі. Біда в тому, що саме так в руках Росії опиняються нові важелі впливу на європейський континет. А навіть старих вистачило, аби змусити Сполучені Штати і солідарні з нею країни відступити. А це Америці, м’яко кажучи, дуже не подобається.

Тому навіть знімаючи санкції із компаніі-оператора Nord Stream 2 AG і її керівничого директора німця Матіаса Варніга (до речі, давнього друга Путіна, і колишнього співробітника Штазі, який, за свідченнями, був подвійним радянським агентом), Сполучені Штати і далі обіцяють протидіяти "Північному потоку-2".

"Ми продовжимо виступати проти завершення цього проєкту, який може послабити європейську енергобезпеку, а також безпеку України та східного флангу НАТО і країн ЄС", - сказав держсекретар США Ентоні Блінкен.

Тож, чому Байден відмовився від санкцій? Навіть попри бурхливу критику з обох - Демократичної і Республіканської - партій. По-перше, Росія довела: навіть якщо "Північний потік-2" їм довелося би зробити золотим із інкрустацією діамантами, а власний народ посадити на черствий хліб і воду, це не має жодного значення. Американські санкції викачали із Кремля сотні мільйонів євро і значно затримали завершення проєкту, але, як змушений був визнати Байден, не зупинили Росію.

"Суть у тому, що я не можу щось дозволяти або не дозволяти Німечччині. Я був проти "Північного потоку-2" від самого початку, але до мого входження на посаду він був практично завершений. Тож наполягати і накладати санкції зараз було би контрпродуктивно з точки зору стосунків із нашими європейськими партнерами. Вони знають, наскільки сильні мої переконання, тож сподіваюся, надалі ми зможемо попрацювати над тим, як із цим впоратися", - сказав президент США Джо Байден.

Можна було би ще поточити кров Путіна. Але Білий Дім вирішив, що втрати від сварки з Берліном значно вищі, ніж від добудови газогону. Тому, найпевніше, він вибере третій шлях. Сполучені Штати шукатимуть нові методи протидії російській газовій зброї. Як варіант розглядається гальмування "Північного потоку-2" на наступному після добудови етапі - сертифікації. Або, якщо і вона відбудеться, - укладанні колективної енергетичної угоди, яка не дозволить Росії всіх обдурити. До речі, "Північний потік-2" порушує купу європейських енергетичних норм. І Німеччині про них точно нагадають.

Росія

Публічно Кремль та його пропагандисти святкують однозначну перемогу над Америкою, Україною та слабкою Європою. Якщо узагальнити наративи російського телебачення, то це звучить так: Путін всіх ворогів подолав, а вороги – це весь світ, за винятком у цьому разі покупців російського газу.

Утім навіть зараз у Москві зізнаються, що загроза проєкту існує. Тепер від Лондона, який знов заговорив про блокування "Північного потоку-2", а на додачу - ще й зупинці газогону "Ямал-Європа", котрий іде з Росії через Білорусь. І теж є альтернативою українській трубі. Підстава, на думку Великої Британії, очевидна - захоплення літака Ryanair. Так Мінськ позбавляють грошей за транзит, а це чверть російських газових постачань. Тим часом українська ГТС отримує більше шансів на збереження свого значення.

Утім радіти Кремлю справді є чому. "Північний потік-2" давно вже слід назвати "газогоном розбрату Європи". Ще до завершення будівництва ця труба добряче посварила західний світ, поділила Європу і відчутно вдарила по Україні.

Події навколо потоку зараз Москва розглядає у контексті майбутньої зустрічі Байдена з Путіним і тут роблять ледь не остаточний висновок - Захід здає Україну. Хоча такий висновок вони роблять останніх сім років.

Євросоюз

У Євросоюзі взагалі не стоїть питання, чи справді "Північний потік-2" важливіший для ЄС, ніж Україна.

Говорячи про "Північний потік-2", треба розділяти Європейський союз як: клуб 27 держав і приватний бізнес-проєкт в одній із держав-учасниць цього клубу.

Проєкт цей також не подобається багатьом в Європейському союзі. Проти виступають країни Балтії, Польща, Румунія.

Дратує він і інституції Євросоюзу. Але повноваження брюссельських чиновників обмежені. Інструментів зупинити "Північний потік-2" Брюссель не має. Минулого літа після отруєння російського опозиціонера Олексія Навального високий представник ЄС Жозеп Боррель так відповідав євродепутатам:

"Так, це суперечлива інфраструктура. Європейська комісія вже заявила, що ця інфраструктура не призведе до диверсифікації джерел енергії в ЄС, хоча саме це є одним із завдань нашого Енергетичного союзу. Але це приватний проєкт. Європейський союз не має коштів та інструментів, щоб вирішити, що робити з "Північним потоком-2". Це справа приватних фірм, це справа німців".

Для Німеччини це грандіозні економічні вигоди - її перетворення на газовий хаб Європи. Канцлерка Ангела Меркель, яка раніше визнавала політичний характер "Північного потоку-2", врешті почала розділяти гроші та війну. Зараз нова труба з Росії для неї – прийнятний бізнес.

"Енергетичні зв’язки, які у нас вже є з Росією, які також існували і під час "холодної війни"... Я особисто вважаю, що все, що було можливим за часів "холодної війни", можливо і сьогодні. Але я також завжди говорю про високий пріоритет України", - заявила Меркель.

Тобто, якщо перефразувати, можна отримати відповідь на запитання, чи справді "Північний потік-2" важливіший для ЄС, ніж Україна, — і труба, і Україна.

Це, правда, ще може змінитися. Якщо восени до влади в Німеччині прийдуть "зелені". Їхню лідерку Анналену Бербок називають однією з найімовірніших наступниць Ангели Меркель. А вона виступає категорично проти "Північного потоку-2".

Треба, щоправда, розуміти — вона виступає не просто проти нового газогону. А взагалі за повний перехід на відновлювану енергетику. Зокрема, водневу. Тобто і проти того газу, який нині йде через Україну.

Чи готова Україна розділити ці екологічні амбіції ЄС? Ось питання, яке зараз звучить з Брюселя і Берліна.

Україна

Подібні заяви в Києві сприймаються як відверте знущання. Бо всі розуміють, що повноцінної водневої енергетики нині просто не існує. Це плани дуже далекого майбутнього, на які потрібні мільярди доларів інвестицій. А щоб її запустити, все одно потрібен, хоч і перероблений, але газ

Однак проблему із "Північним потоком-2" Україна має тут і зараз. Від запуску цієї путінської газогармати Україна постраждає, певно, найбільше. Адже наразі Україна має і утримує найпотужнішу на континенті мережу. За те, що газ йде по українських газобанах, Росії доводиться платити понад 8 мільйонів доларів на день. Три мільярди доларів на рік - це, для розуміння, бюджет усієї оборонки.

Більше того, українська ГТС - це своєрідний газовий щит держави. Бо дуже важко стріляти по країні, якою течуть твої ж гроші. І так до 2024 року, поки триває транзитний контракт. Звичайно, сказати, що росіянам це не подобається - нічого не сказати. Саме тому навіть заява про виведення з-під санкцій газпромівської "доньки" Nord Stream 2 AG та її номінального власника, для України це звучить як зрада союзників.

"Ціль дуже проста - закінчити транзит через Україну. На жаль, стало гірше, на жаль, це додає можливості росіянам закінчити. Взимку транзиту через Україну вже не буде, якщо у вересні побудували. Безвідносно контракту", - каже експерт з енергетики Вадим Гламаздін.

Цей найгірший сценарій для України - базовий, але не катастрофічний. Принаймні, в цьому переконує Сергій Макогон, генеральний директор компанії, яка відповідає за усі газові магістралі. Хоч Україні справді доведеться суттєво урізати потужності.

"Це дуже коштовна річ. Якщо у нас не буде довгострокового контракту, ми не зможемо підтримувати ці потужності за кошти населення фактично. Ми не можемо тримати нашу систему в такому обсязі, тільки задля цих двох тижнів ремонту "Північного потоку", - сказав генеральний директор компанії "Оператор ГТС Україна" Сергій Макогон.

І це в Європі мають усвідомлювати - чи не лишаться вони без традиційного газу, поки будуватимуть водневу економіку? Тут Україні на руку справді може зіграти ситуація в Білорусі, через яку йде чверть транзиту блакитного палива з Росії і про ймовірні санкції вже було оголошено публічно. Утім поки це лиш слова. І це в Україні добре усвідомлюють. А тому і "Оператор ГТС", і "Нафтогаз", і МЗС готують "план Б" – від технологічних задумок до юридичних і політичних. Хоч і не розкривають усіх деталей.

"Всі секрети не можна розповідати. Але там є багато ще кроків: сертифікація і потім цей газогін будуть використовувати компанії, вони будуть бронювати потужності. І всі ці кроки можуть бути предметом санкцій", - зазначив голова правління НАК "Нафтогаз Україна" Юрій Вітренко.

По суті, це означає, що ця газова битва не скінчилася, її переводять у нову стадію. Не треба забувати, що Сполучені Штати і далі є противниками потоку. Та й за підтримку в Конгресі Україна ще побореться.

Брюссель і окремі країни теж від російської труби не в захваті. А Берлін, хоче він того або ні, врешті зіткнеться з енергетичними вимогами ЄС, які нині ігнорує.

Як показує досвід з заблокованим "Опалом" - сухопутним продовженням "Північного" - зупинити газові амбіції Кремля можна і на землі.

І не треба списувати з рахунків українські газосховища, які легко можуть перетворитись на європейський хаб зі зберігання блакитного палива для усієї Європи.

І зрештою – зустрічі Путіна і Байдена передуватиме контакт українського президента та американського. І тут головне продемонструвати, що сильну позицію має не тільки Росія.

Автори: Ольга Кошеленко, Роман Цимбалюк, Григорій Жигалов, Ірина Прокоф’єва