Штучно створений голод 32-33-го років забрав життя мільйонів українців.
ТСН відшукала унікальні аудіозаписи, на яких майже 40 років зберігались унікальні свідчення самовидців геноциду українців 32-33-го років. Їх записав сільський учитель іще у 80-х, коли тема Голодомору була під забороною.
Про те, чи вдалося розшифрувати бобінні касети та що наважилися тоді розказати самовидці - 27 листопада йдеться в сюжеті ТСН.19:30.
БИЛИСЬ ЗА БУР'ЯН
Так, за 60 кілометрів від Києва, у селі Перемога, яке в 30-х роках називали Ядлівка, живе близько тисячі людей. Під час Голодомору - померло майже стільки ж.
Вікторії Рихлик - 94. Тобто тоді, в 33-му, їй було 6. Але вона досі пам'ятає, як билась із сусідськими дітьми за бур'ян. Голод прийшов у сім'ю, відколи у батьків відібрали усе і змусили працювати в колгоспі "Червоний пахар".
"Батько ходив на роботу, там давали по 250 грамів муки, щоб заварювали баланду. А мати лежала на полу - пухла", - пригадує жінка.
Іноді поїсти Вікторії вдавалось у садочку. Частину скупої пайки дитина потай несла мамі.
"Хліб перевіряли няньки, щоб діти їли самі. Додому нести не можна, а як же я не принесу матері, як мати лежить пухла", - говорить вона.
У НЕЗГОДНИХ ЗАБИРАЛИ ВСЕ
Наприкінці 20-их оголошена радянською владою примусова колективізація ламає життя 9 із 10 українців. Особисте майно селян стає - колективним - під державним контролем. У Москві сподіваються: колгоспи стануть потужним каналом для перекачування зерна та коштів - на потреби індустріалізації. У незгодних забирають усе, а самих відправляють у табори. Нереальні плани хлібозаготівель та обкрадання людей призводять до голоду. Вимирали родинами.
У 32-му план хлібозаготівель набуває драконівських масштабів. Колгоспи, села, цілі райони - що не в змозі впоратися - заносять на "чорні дошки". Це означає фактично повну блокаду. І терор. Розбирали оселі, били, ґвалтували жінок, зачиняли їх в холодних підвалах допоки родина не приносила ту кількість зерна, яку потрібно.
За 4 місяці заарештовують понад 21 тисячу селян. До кінця року цифра подвоююється. Більшість засуджують на 5-10 років таборів.
Із пунктів збору – так званих "червоних валок" - ешелони збіжжя рухаються до чорноморських та азовських портів, через кордон із Польщею зерно прямує в Європу. Найбільше його купують – Велика Британія, Нідерланди, Італія, Франція та Німеччина. Завдяки експорту за два роки Радянський Союз закриває кредитні зобов'язання на понад 1 400 млн рублів.
Про тотальний голод європейським урядам звітують і їхні дипломати - свідчать архівні документи. Консул Німеччини доповідає - в українських селах від голоду померли 80% селян. Та попри це торгівля тривала.
Радянська влада вигадує ще один спосіб, як видурити останнє в голодних людей. Розширює мережу так званих "торгзинів" - їх вітрини прогинаються від їжі. Один із таких був на Хрещатику. Там вишиковувалася кілометрова черга - за хлібом.
Проте купити можна було лише за валюту, золото або коштовності. Під час голоду в системі "торгзинів" - надприбутки.
У той час коли люди пухнуть від голоду - у радянських кіножурналах – головно кадри пропагандиського характеру і повна ідилія. Про те, що люди помирають просто посеред дороги - жодного відеокадру. Зафіксувати Голодомор зуміли лише кілька фотографів. Один із них Микола Бокань із Батурина, він знімав власну трагедію. Від голоду помер його син. Фото та його щоденник - у його ж кримінальному провадженні. Чоловіка засудили до 8-ми років таборів, де він і помер.
ПЕРШИМ НАВАЖИВСЯ ЗБИРАТИ ІМЕНА ЗАГИБЛИХ ТА СВІДЧЕННЯ ЖИВИХ
В одній з хат села Перемога і жив той, хто першим наважився збирати імена загиблих та свідчення живих - вчитель історії Віктор Недбайло.
За словами його дружини пані Таїсії, коли він прийшов у школу, то тоді слово Голодомор було табу, ніхто про це не говорив.
Навіть у вісімдесяті - роки так званої відлиги - тема Голодомору все ще була політично небезпечною. На свій страх і ризик Віктор писав інтерв'ю із самовидцями.
Плівки із важливими свідченнями, що 40 років пролежали у хаті сільського вчителя, на Київщині - журналісти ТСН привезли на Кіностудію Довженка. Фахівці взялись оцінювати стан магнітної стрічки. Добути звук із бобін намагалися кілька днів. Перепробували різні магнітофони.
Зрештою із кількох десятків свідчень, які ще у 80-х записав вчитель історії, відновити зараз вдалося спогади лише двох самовидців. Півгодинну сповідь передали до музею Голодомору.
Нагадаємо:
27 листопада, у четверту суботу місяця, в Україні вшановують День пам'яті жертв голодоморів. Пам'ятна дата була запроваджена указом президента України 1998-го. 2006-го законом України Голодомор 1932-1933 років було визнано геноцидом.
Читайте також: