Угорський прем’єр Віктор Орбан не зміг заблокувати фінансову допомогу Україні на 50 млрд євро. Проте, в другому півріччі 2024 року Угорщина головуватиме в ЄС, тому Києву треба готуватися до атак Будапешта.
"Похід" угорського прем’єра Віктора Орбана проти України та ЄС закінчився проти нього. На позачерговому саміті Євросоюзу в Брюсселі в четвер, 1 лютого, Київ нарешті отримав 50 млрд євро довгострокового фінансування до 2027 року. Орбан не зміг і більше не зможе заблокувати це рішення. Важковаговики ЄС – прем’єрка Італії, канцлер Німеччини та президент Франції – притисли його до стінки.
У великому тексті "Як "ламали" Орбана: Україна отримала 50 млрд євро від ЄС, але військова допомога досі заблокована" ТСН.ua одразу після саміту вже писав, як це стало можливим.
Й одразу зазначимо, що позачерговий саміт ЄС у Брюсселі в четвер, 1 лютого, відбувався під протести фермерів у центрі міста, який заповнили близько 1,3 тис. тракторів, про що йдеться в останньому розділі цього тексту. Й ця тема ще може принести Україні багато неприємних сюрпризів, бо, за повідомленнями ЗМІ, Франція теж думає над обмеженням експорту українського зерна. Й, що цікаво, в четвер, 1 лютого, на протесті фермерів у Брюсселі помітили чоловіків у футболках із написами "Росія".
Проте, були ще деякі нюанси, про які ми попросили написати для ТСН.ua заступника виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма" Сергія Герасимчука.
Гра Орбана: прелюдія Сіярто в Ужгороді
Саміт ЄС приніс довгоочікувані результати - 50-мільярдний пакет допомоги Україні було розблоковано. Рішення було ухвалено Єврорадою одноголосно. Попри всі побоювання, жодна з держав-членів ЄС не наважилася ветувати це рішення. ЄС не лише продемонстрував єдність, але й надіслав потужний сигнал США, де питання допомоги України опинилося в заручниках внутрішньополітичної боротьби. Прем’єр Угорщини Віктор Орбан не став чинити опору наданню допомоги Україні, хоча на попередньому саміті саме він ледь не зірвав рішення про відкриття переговорів про членство України в ЄС.
То що ж змінило погляди Орбана, чи принаймні змусило його до часу приховати свої справжні погляди?
Свою важливу роль напередодні саміту зіграла зустріч в Ужгороді (в понеділок, 29 січня – ред.) міністра закордонних справ Угорщини Петера Сіярто з міністром закордонних справ України Дмитром Кулебою та очільником Офісу Президента України Андрієм Єрмаком.
Приїзд Сіярто був поданий угорською стороною як однозначна підтримка "своїх" на Закарпатті. Із заяв угорського міністра випливало передусім те, що він прибув, аби домогтися переваг для угорської меншини України. І, попри те, що решта держав ЄС та Єврокомісія наче вдовольнилися змінами до Закону про національні спільноти (в грудні 2023 року – ред.), Будапешт і надалі гне свою лінію. Зустріч в Ужгороді, щоправда, допомогла зрозуміти, якою є ця лінія. Окреслено чіткі вимоги та побажання Угорщини, та оголошено про створення Спеціальної комісії (на рівні українського МЗС, куди ввійде представник Угорщини – ред.).
Понад те, анонсовано зустріч угорського прем’єра та українського президента, хоча й незрозуміло до кінця, коли ж вона відбудеться.
Режисура зустрічі була блискуче відпрацьована Будапештом. Починаючи від відеороликів про приїзд Сіярто (чи то у стилі "Місії нездійсненної" для західного глядача, чи то "Бригади", що ближче російському споживачеві), продовжуючи різкими "нечемними" заявами про необхідність повернути угорцям України права, які вони мали до 2015 року, й завершуючи красномовною мовчанкою на запитання, чи підтримує Угорщина членство України в ЄС. Все це було покликане продемонструвати, яким міцним є Будапешт, який вимогливий він до Києва, та як членство Україні в Євросоюзі та допомога ЄС залежать від волі угорського лідера.
Все це суттєво допомогло Будапешту зберегти обличчя і показати скільки він домігся від Києва. І це попри те, що схоже, рішення про допомогу України на момент зустрічі в Ужгороді вже було ухвалене.
Будапешт в облозі: Угорщина без права голосу
Попри те, що чимало експертів і журналістів побоювалися чергового вибрику норовливого угорського прем’єра, схоже, що вся європейська бюрократична машина працювала над тим, щоб цього вибрику не допустити.
По-перше, з Брюсселя надходили сигнали про те, що політичне рішення про надання Україні 50 млрд євро схвалене, й за ним стоять європейські важковаговики. Тож, якщо Будапешт і надалі ветуватиме виділення коштів із європейських бюджетних фондів, то буде знайдено шлях надати їх із позабюджетних коштів, де Орбан не матиме права вето.
По-друге, для ЄС важив уже не стільки механізм надання фондів, як бажання продемонструвати єдність. І наполегливе бажання Орбана цю єдність підважити перетворило переговори у непритаманну для Європи "lose-lose" гру. Звісно, "вето" Орбана стало би ляпасом Єврораді та Єврокомісії, але й Будапешту було б непереливки. Вірогідність позбавлення Угорщини голосу в Євросоюзі за процедурою 7 статті Договору ЄС стрімко наближалася до реальності. Й тоді Орбан не лише б втратив право ветувати рішення про допомогу Україні, але й ганебно позбувся б шансів на головування Угорщині в ЄС у другому півріччі 2024 року (бо не може держава без права голосу бути головуючою).
По-третє, в солідних ЗМІ почали лунати чутки про те, що ЄС готовий обвалити економіку Угорщини. Мовляв, якщо ЄС застосує економічні інструменти, то й форинт, який і без того коливається на межі інфляційної прірви, обвалиться, й інвестиційна привабливість Угорщини знизиться.
Хтось заперечував, мовляв, ЄС не може чинити так стосовно держави-члена. Але згадаймо про "грецький прецедент". Звісно, коли 2009 року Греція опинилася на межі дефолту, ЄС її підтримав. Але ця підтримка вартувала скорочення видатків державного бюджету, підвищення ставок податку на додану вартість, урізання заробітної плати державним службовцям і скорочення їхньої кількості, заморожування розміру пенсійних виплат, зниження соціальних витрат. Якби ЄС вдався до такого ж сценарію в Угорщині, навіть не ставлячи на меті обвал угорської економіки, а радше бажаючи її "оздоровити", то хтозна, чи встояв би популістський уряд Орбана.
Фінальними акордами напередодні саміту ЄС стали шквальна критика Угорщини за егоїзм з боку польського прем’єра Дональда Туска, та зустріч Віктора Орбана з головою Європейської ради Шарлем Мішелем, президенткою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн, прем'єркою Італії Мелоні, президентом Франції Макроном, та канцлером Німеччини Шольцем. Однак, є підстави вважати, що ще до цієї зустрічі Орбан вже ухвалив рішення поступитися. Цього разу.
Фермери в серці Брюсселя: революція на тракторах
Водночас Віктор Орбан не полишає надії взяти реванш. У Брюсселі на зустрічі з фермерами він заявив, що європейські лідери приділяють недостатньо уваги "голосу народу". До того ж він додав, що Європі потрібні нові лідери, нова еліта, бо нині під час вирішення проблем чи то міграції, чи то війни в Україні думка простих людей не сприймається всерйоз, а це означає дефіцит демократії.
Тож амбіція Орбана очолити "революцію фермерів" буде активно вплетена в кампанію його однодумців під час виборів до Європарламенту влітку цього року. А на додачу Віктор Орбан заявив, що "мир має ім’я – Дональд Трамп". Тож, вочевидь, угорський прем’єр має надію, що посилення популістів в Європі та перемога Дональда Трампа в США створять необхідне тло для реваншу, й тоді він скаже своє слово.
Проте, наразі Україна має вікно можливостей, і з нього треба повною мірою скористатися, щоб не дати шансів на успіхи грі Орбана.