Химери часу: чому одним здається, що хвилини минають швидко, а іншим - повільно

Одним здається, що час плине швидко, а іншим, навпаки - повільно. І це - не вигадка, так і справді є. Вчені століттями шукають пояснення цьому явищу. І зокрема, які ж частини мозку відповідають за сприйняття часу, і чому з роками здається, що він плине швидше. 

Про це 23 березня йдеться у ТСН.19:30. 

Аби побачити, наскільки відчуття часу - відносна річ, харків'янка Ірина та її онука Діана, мають спинити секундомір  коли їм здається,  що пройшла хвилина. Пенсіонерка спинила час на 41 секунді. А от її онука певна, то було зарано.

І у продовження: згадайте час, як ви кудись запізнювалися або були захоплені терміновою справою. Він пролітав, наче мить, а буває, що він тягнеться надто довго. Це трапляється, бо будь-який емоційний стан викривляє відчуття часу.

"Якщо ми говоримо про сприймання картинки, то це наші зорові аналізатори, про сприймання звуку - наші слухові аналізатори. Але важко визначити, де саме локалізується сприймання часу, тому що це - складний момент", - каже нейропсихолог Юлія Халевич.

Над тим, яка частина мозку відповідає за час, вчені з усього світу сперечаються роками. Скажімо, дехто певен - новонароджені, не розуміють часу зовсім. Як приклад, кажуть: дитина, яку помістити під прохолодний душ, плаче, бо думає, що тепер так буде завжди. Противники теорії, згадують західний експеримент, як малюкам вмикали й вимикали світло кожні п'ять секунд. А коли припинили, то ті й надалі мружили свій зір на рахунок - п'ять. Хтось в цім помітив - розуміння часу, а дехто - набутий рефлекс.

"Відчування часу базується на такій психічній функції як пам'ять. Тут включаються уже ті знання, які людина здобуває впродовж свого життя", - розповідає Юлія Халевич. 

Тож найпевніше - діти, якщо й розуміють час, то лиш коли стають доросліші. Але це не означає, що найкраще в годинах та хвилинах, згідно логіки досвіду, орієнтуються старші люди.

Своїх онуків у результаті, вже вище згаданого експерименту (за відчуттями окреслити тривалість хвилини), випереджають чотири із п'яти дідусів чи бабусь. 

Відповідно до теорії, так відбувається, тому що в людини постійно змінюється внутрішній біологічний годинник. А разом з тим - уповільнюється метаболізм, пульс та дихання. В іншій теорії, каже психолог, справа - у досвіді життя і повсякденній рутині, якої більше, ніж у молоді. Аби не нарікати на "роки, які летять дуже швидко", варто щось міняти в житті

"Якщо у нашому середовищі все стабільно, наш час тече досить швидко, тому важливо вводити якісь зміни. Не піддаватися цій регідності, спробувати скажімо ходити у магазин щораз іншим шляхом чи вчити інші мови, почати малювати, зайнятися музикою", - розповідає нейропсихолог Юлія Халевич. 

Це буде корисно не тільки для сприйняття часу, а й загалом для роботи мозку, кажуть лікарі. 

Нагадаємо, у метро Києва запрацює перший годинник зворотного відліку.