Його називали "хитрим лисом" та навіть "перефарбованим лисом" - Леоніду Кравчуку за життя нерідко закидали його комуністичне минуле, а ще - дорікали за за те, як легко він вбудовується в кожен новий політичний проєкт.
«Леоніде Макаровичу, візьміть парасолю, на вулиці дощ! - То нічого, я поміж крапельками», - цей анекдот українці переказували один одному, коли згадували про президента Кравчука. Його називали хитрим лисом, а бувало, що й перефарбованим лисом, натякаючи на його комуністичне минуле. Та все ж саме Кравчук зумів провести Україну між крапельками, а потім залишити президентське крісло наступникові, попри напружені стосунки з ним та болісний програш йому на виборах, йдеться в ТСН.
Він сам наполіг, щоб влаштувати церемонію передачі влади, хай якою болісною була поразка, - Кравчук, у супроводі почесної варти та численних журналістів, провів Кучму до президентської резиденції і до колишнього свого кабінету. «Сказав: я хочу закласти таку традицію, коли президенти будуть мінятися, то кожен наступний віддавав шану і належне попередньому, а не бігав за ним з палицею», - розповідав Кравчук.
Традиція не прижилася, ніхто з наступних президентів більше не виявляв такої поваги до новообраного глави держави, а у Кравчука розпочалися складні часи. Він мусив обирати: назавжди залишитись напівзабутою символічною постаттю - першим президентом, чи спробувати повернутись до активної політики. Він обрав політику та пішов у депутати на чолі партії СДПУ(о), яка швидко зажила дурної слави, зокрема і через роль одного з її лідерів - Віктора Медведчука.
У середині двотисячних Кравчук очолив опозиційний блок "Не Так"!, створений на противагу президентові Віктору Ющенку, який переміг завдяки Помаранчевій революції, де народилось гасло "Ющенко - Так"!
Блок "Не Так"! запам'ятався примітивно маніпулятивними рекламними роликами та з тріском програв вибори. А Кравчук нарешті розійшовся з політсилою Медведчука, який тоді вже активно дрейфував у бік Росії.
А 2010-го, коли за президентську булаву боролись Янукович і Тимошенко, Кравчук відкрито підтримав саме прем'єрку. За ці політичні кульбіти йому не раз дорікали, мовляв, навіть для політика він занадто гнучкий. «Одна людина робила, а інші тільки думали про себе», - заявляв тоді Кравчук.
І Леонід Макарович теж це уособлює, і це сформоване його життям. Він змушений був, як українець, українець органічний, із західної України, він змушений був пристосовуватися до радянського режиму, до різних змін політичної кон’юнктури.
Революція Гідності: грудень 2013-го, учасників Майдану ще не вбивають, але вже б'ють і катують. Кравчук радить Януковичу звільнити всіх силових керівників та уряд, щоб зняти напругу. І ще - погоджується модерувати так звані круглі столи за участі всіх президентів. Політтехнологи Януковича в такий спосіб намагалися створити ілюзію. нібито влада прагне діалогу з мітингарями. «Криза, на жаль, продовжується і загострюється. Тому завдання сьогоднішнього круглого столу - знайти шляхи порозуміння...», - заявляв він.
«Ніякого рішення за столом, круглим, квадратним бути не могло, тому що позиції були різні. Тому ці столи, як і багато інших круглих столів, залишилися як не дуже вдалий політтехнологічний крок влади», - підсумовував зрештою політик.
Спокійна пенсія - не для нього. Коли Леонід Кучма йде із тристоронньої контактної групи, 86-річний Кравчук погоджується очолити українську делегацію в Мінську.
«Час для відпочинку не настав. Я прийняв рішення, якщо я зможу, а я хочу цього, щоб пришвидшити мир на Донбасі, я це буду робити до останнього подиху. Ось чому я й погодився», - казав Кравчук.
Перший президент болісно переживає війну на Донбасі і часом забуває про дипломатію. «Я буду стріляти до останнього, поки у мене руки будуть тримати зброю, поки буду бачити ворога. Я його, сучого сина, до себе на поріг не запрошував, він прийшов сам. Я його вб'ю, як тільки він з'явиться. Що буде далі, мене вже не цікавить», - додає він.
Він робить те, що вміє - намагається переконати, достукатися до росіян. Тому нерідко з'являється в ефірах російських каналів, хоча і знає: його по-шулерськи використовують у цій пропаганді.
Він не збудував собі Межигір'я, обходився без кортежів та погоджувався робити будь-що, де міг бути корисним. Навіть якщо запрошували очолити почесну раду в звичайній школі. Не терпів сидіти без діла. І хоча й не уникнув помилок, зумів пройти, як завжди - поміж крапельками: залишитися патріархом та не знецінити своє звання - перший президент України.
Читайте також:
Евакуація з прифронтових міст триває, люди до останнього відмовлялись залишати домівки
Сумські підлітки створили онлайн гру з подій на острові Зміїний, в якій використали знамениту фразу