У Бучі троє десятирічних хлопців уже тиждень щодня стоять поруч зі своїми напівзруйнованими будинками і пропонують автівкам, що проїжджають повз, помити їм фари, щоб донатять на ЗСУ.
Буча - місто, яке у перший місяць повномасштабної війни пережило нелюдські звірства російської армії, від яких оговтується і досі. Нині тут розпочали зносити багатоповерхівки, які після навали окупантів врятувати уже не вдається, а люди потрохи повертаються до звичного життя. Їдучи понищеною окупанськими танками вулицею, можна зустріти хлопців, які пропонують помити фари за символічні кошти, йдеться в ТСН.
Влад, Кирило та Максим разом грають у футбол, а миттям фар заробляють аби допомагати українським захисникам. «Спочатку ми придумали свою команду, потім ми придумали заробляти гроші та віддавати їх на ЗСУ. Бувають по 200 гривень, бувають по 50, бувають по гривні», - розповідають хлопчаки.
Їм по десять, і коли на їхнє рідне місто напала російська армія, хлопці були далеко. Але повернувшись у травні, побачили наслідки перебування окупантів у їхніх домівках. «Шкода дуже, його тільки побудували, а вже розбомбили», - кажуть хлопчаки.
Щодня хлопці стоять поблизу напівзруйнованих будинків на вулиці Кожедуба та пропонують свої послуги машинам, які проїздять повз. Працюють по кілька годин і кажуть, що не втомились. Хлопці уже випрацювали свій механізм, аби витирати фари якнайкраще. «Треба попшикати по всій фарі, розправити тряпку і гарно протерти», – показує хлопчик.
За день повз них проїздять десятки машин. Ті, хто таки зупиняється, кажуть – від них у захваті. «Ми зупиняємось стабільно, цінуємо чужий труд, тим паче молодці пацани збирають гроші військовим. Нашу Україну не перемогти!», – кажуть проїжджі.
Василь – військовий, захищав Київщину від 24 лютого, доки під час бою за Ірпінь під мінометним обстрілом не отримав травму. Після відновлення продовжить захищати Україну. Каже, ідея хлопців його захоплює. «Це супер, дуже класно, коли хлопці бережуть наші життя, а малюки, дорослі, волонтери допомагають. Щодня зупиняємось і допомагаємо нашим хлопчикам там», – розповідає чоловік.
Пишаються заняттям хлопців і їхні батьки, мама Максима каже, хоч і дивляться за ними з вікна, але все ж хвилюються. «Бо і на сонці, і було таке, що в дощ стояли, хоч невеликий, але все рівно, вчора, наскільки я знаю, вони з філіжанкою чаю і один бутерброд – все. Вони хочуть зробити свій внесок в ЗСУ, я підтримую», – каже жінка.
Тато ж Влада на війні, про це він зізнається наприкінці інтерв’ю, і каже, що це і змотивувало збирати гроші захисникам.
За тиждень такої роботи хлопці встигли заробити сім тисяч гривень, чотири з половиною уже перерахували для армії, решту збирають, аби ближчим часом передати волонтерам. А на запитання, скільки часу таким чином будуть допомагати армії, то відповідь однозначна: «Поки не закінчиться війна», – переконують діти.
Читайте також:
У прифронтовому селі на Миколаївщині обстріли і смерті сусідів стали для мешканців буденністю
Харківщина обстрілюється одразу із трьох боків: людей накриває забороненими касетними боєприпасами