Він не із системи, зайшов у неї, маючи безпрецендентний мандат довіри українців і оголосив, що буде з нею боротися, а ще закінчить війну, покінчить з олігархами і назавжди закриє двері за епохою бідності. Шостий президент України Володимир Зеленський дав інтерв'ю у "VIP з Наталією Мосейчук".
- Давайте перейдемо до порядку денного, за яким живе країна. Де-юре ми - парламентська республіка, де-факто - президентська. І багато хто дорікає, що ви зосередили в своїх руках абсолютну владу. Якщо це так, тоді скажіть, що або хто заважає вам ці два роки провести ці кардинальні реформи?
- Якщо дозволите, не буду згоден з кожним словом. Не з усіма словами.
- Не згоден?
- Не буду згоден. Не згоден з усіма вашими словами. Чому: де-юре - ми парламентсько-президентська республіка, де-факто ми - президентсько-парламентська. Де-юре - у президента немає всіх повноважень, щоб відповідати, чи нести за все відповідальність, а де-факто - українці обирають собі лідера-президента і, незважаючи ні на що, хочуть, щоб президент ніс за все відповідальність.
- Так, є таке.
- Де-юре - в парламенті ухвалюється достатньо нових законопроєктів, нових реформ, і є монобільшість, де-юре знову. І ми повинні дуже швидко проходити ті, чи інші реформи. А де-факто - в опозиційних депутатів є, на жаль, бюрократична можливість, чи як говорить наш спікер, - є регламент і багато різних причин, щоб той чи інший закон проходив тисячі правок. До речі, стільки тисяч правок ніколи не було. Ніколи. За всі роки Незалежності.
- У нас нація, яка, знаєте, от всі кажуть: українці живуть холодильником. Я не зовсім погоджуюсь із цією тезою, тому що українці живуть справедливістю. От для українця треба, щоб була справедливість. Він міряє так: тут правильно, тут неправильно. Коли про це йдеться, то ми говоримо, звичайно, про суди. Я колись говорила з Юрієм Віталійовичем Луценком у ток-шоу "Право на владу". І я кажу: "Слухайте, ну скільки можна канітелитися з тими судами? Може треба їх всі закрити на пів року, а потім брати людей, які хочуть працювати: чесних суддів, які не будуть брати хабарів, на хороші зарплати?". Він сказав: "Ну ми тоді зруйнуємо усю систему судочинства, так не робиться" тощо. Хоча є випадки, коли так саме робили і набирали суддів навіть із інших краї. Що ви скажете. Питання справедливості воно важливе і головне, напевне.
- Питання пріоритетне, одне з головних, я б сказав, тільки через війну. А так я б з вами стовідсотково погодився. Ми так і робимо, тому що перезавантаження усієї судової системи чи правової реформи - це в принципі два дуже важливих закони. ВККС - Вища кваліфікаційна комісія суддів, і Вища рада правосуддя. Перезавантаження, тобто ви відбираєте суддів, і якщо вони не чесні, ви їх звільняєте. Ці дві речі потрібно повністю перезавантажити. Ці два закони, нарешті, є в парламенті. Далі - їх робота, вони вже погоджені, пройшли перше читання.
- Але з другого боку вас звинувачують, що ви ведете, не зовсім правильну боротьбу, наприклад, з Конституційним судом.
- Так і є. Я веду, наприклад, із Конституційним судом, боротьбу єдину, яка можлива. На жаль, я витратив два роки, для того, щоб сформувати, півтора року - для того, щоб закінчити, сформувати свою позицію, закінчити діалоги з тими чи іншими людьми.
- У вас був діалог із Олександром Тупицьким (голова Конституційного суду України)?
- Із різними. Так, я зустрічався, у мене немає секретів. Я пояснював пану Тупицькому особисто. Я йому сказав, що я не можу впливати на суд, але ви просили про зустріч зі мною, то ж про вплив на суд ви навіть не можете говорити. Він попросив.
- Ви не можете, але хочете впливати на суд?
- Я?
- Так.
- Я нічого не хотів, але я дійсно через Раду національної безпеки і оборони ввів те рішення своїм підписом, щоб заблокувати руйнування всіх антикорупційних реформ, реформу землі і питання мов. Він багато питань підіймав. Ви знаєте, з цими питаннями можна десь погоджуватись, можна говорити, що це неідеальні законопроекти, але одна справа змінювати ті, чи інші законопроекти, змінювати якимись правками, додатками, але не руйнувати повністю систему. Він не зрозумів мене і зробив те, що він зробив. Ось і все. Тому що його суб'єктизували, я вважаю, різними фінансовими важелями різні групи, зокрема, політичні і бізнесові, які супроводжують досі його життя і роботу.
- А як ви будете пояснювати нашим партнерам на Заході?
- Вони все знають.
- Вони хочуть, щоб ця гілка судочинства була незалежною.
- І я хочу, щоб вона була незалежною.
- Але ви втручаєтесь в її роботу.
- Я не втручаюся. Я заблокував дії Конституційного суду, вважаю неправомірними. Не тільки я, а рішенням РНБО. Все ж таки, не я один, а моїм підписом я ввів в дію.
- Володимире Олександровичу, а хто підказав вам задіяти механізм РНБО?
- Чесно кажучи, я не дуже пам'ятаю. Я пам'ятаю, що ми зібрались командою, треба швидко діяти. Які є варіанти: "а" - змінювати законодавство дуже швидко, "б" - зупинити це. Ми обрали "б", а потім "а". Навпаки. Чому? Тому, що треба було діяти дуже швидко.
- Тому що ви розумієте і знаєте, що буває іноді, коли ти шукаєш довго якусь річ і потім знаходиш в якомусь несподіваному місці. РНБО - це завжди було заслання. Туди посилали Клюєва, коли він вже був не потрібен.
- Говорили, вибачте, що російською "сбитых летчиков".
- Так, правильно. І тут раптом ви надаєте таку велику вагу цій інституції і фактично це ваша зброя зараз.
- Я завжди говорив, що я прийшов змінювати країну і це абсолютна правда. І якщо я розумію, що по-ходу політичного життя я маю швидкі інструменти і зброю, і я втомлений домовлятися з тими чи іншими - це думка, яку я не закінчив з попереднього питання - якщо я повинен з усіма домовлятися, мене це, чесно кажучи, не влаштовує. Я зовсім інша людина. Я вважаю, що будь-яка людина у нас - вільна, незважаючи на рівень, партію, фінанси. Вона має отримати одне попередження і цього достатньо. Ми прийшли змінювати країну, давайте її мінювати. Тому все, що у мене є під рукою: вся влада, вся моя зброя, РНБО - одна з видів цієї зброї, і я її застосовую.
ПРО ІНТЕГРАЦІЮ ДО НАТО і САММІТ У ЖЕНЕВІ МІЖ БАЙДЕНОМ І ПУТІНИМ
- З приводу події нещодавньої про "одним мазком". Я вже говорила, що мене обурив цей "мазок", і я не можу зупинитися і хочеться обговорити, коли Путін вийшов і сказав, що питання України і ПДЧ обговорили одним "мазком". Ви точно вже знаєте якісь інсайди з приводу цієї зустрічі. Скажіть, вони порозумілися між собою - лідери двох світів. Вони розміняли Україну? Це означає, що Україна без ПДЧ, військової допомоги, газотранспортної труби. Що відбулося насправді в Женеві?
- Я думаю, що обидві сторони не отримали висновки і відповіді на всі питання, які ви зараз сказали. Саме на всі. Я думаю, що вони повинні були підняти ці питання. І піднімала американська сторона, впевнений, питання Донбасу і підтримки нашого суверенітету і територіальної цілісності. І впевнений про це, тому, що кажу відверто, що президент Байден, розумію його позицію, мені говорив про це. Щодо НАТО, впевнений, що обговорили. Впевнений дійсно, що "одним мазком". Впевнений, що президент Росії Путін отримав, я думаю, інформацію, що завтра-після завтра навряд чи Україна отримає НАТО або ПДЧ. Я думаю, що йому ніхто нічого не обіцяв. Я впевнений, що і навпаки, він нічого не обіцяв. Я вважаю позитивним, що вони зустрілись. Позитивно і точно, що ніхто нікому не передавав Україну. Я впевнений. Вони знають моє ставлення. Знають Сполучені Штати моє різке відношення до цього.
- "Мазок" - це ляпас, мені як громадянці, а вам як президенту?
- Росія показує, що питання України не на порядку денному, коли говорять великі держави. Ось що сказали. Тут питання таких ляпасів було дуже багато. І я вважаю, що питання ПДЧ - це не питання спілкування між Україною і Росією, а наше спілкування з країнами Альянсу. В принципі, я вам скажу моє ставлення щодо членства в НАТО, - ми і самі в деяких речах винні, я вважаю. Тому що питання НАТО це все ж таки питання безпеки. Ми 13 років все ж таки використовуємо це, як політичне питання: зміни до Конституції, ми вже в НАТО і коли ми там будемо. Ми тиснемо. І, мені здається, тиснули раніше неправильно, неконкретно, а просто показували, що є така адженда. І мені здається, що багато країн зрозуміли, що Україну можна тримати на такій відстані: ну, добре, молодці, ще трішки, ще кілька реформ, ще щось, тощо. А ми потребуємо зараз підтримки. Зараз у нас війна. Зараз конкретних дій потребуємо від країн Альянсу і Сполучених Штатів Америки. Це важливі меседжі, які отримувала Америка від нас точно.
- Ваші опоненти говорять, що ви можете розсваритися зі всіма тими, хто нас підтримував: з Макроном, Меркель, тому що ви достатньо різко висловилися про стан речей зараз.
- Мені здається, що я висловлююсь, як рівний їм президент або представник рівної їм країни. Мені здається, що відношення будь-якої крани до України, як країни другого, третього чи і ще якогось світу - несправедливе. Ми самі, ще раз кажу, зайшли до цієї парадигми, і нас запросили в цей коридор, скажімо так, а ми з нього не можемо вийти. Я вважаю, що різкістю, а вона правдива, - це не гра якась - ми повертаємо суб'єктність нашої країни. Про Україну говорять не тільки, як: "Ну так, там війна, давайте підтримувати, потрібна санкційна політика". А про Україну говорять, мені здається, що це найважливіше, саме з політичного питання НАТО перевести в питання безпекове. Я саме про це. Питання не ввійти до НАТО або ПДЧ, питання - можемо ми протистояти будь-якій країні, будь-якій ескалації з боку Російської Федерації. Ось, що я особисто намагаюсь зробити. І питання Північного потоку - це говорять там, де образились деякі країни, про які ви зараз сказали, так, я його повністю перевів з економічного питання в безпеку. Тому що це правда і не треба грати з України в те, що це економіка, ми вас підтримуємо щодо вашої територіальної цілісності.
- Вам не здається, що ми опустили цей момент?
- Я вам скажу, що ми багато чого опустили, зараз ми повертаємо. Я впевнений, що ми поверенемо.
- Пам'ятаєте, ми говорили, що росіяни ніколи не побудують Керченський міст так кілька місяців, аби Путін проїхався ним. Ми говорили, що ніколи не запуститься "Північний потік-2", а до вересня можуть запустити. І ми постійно не дивимось на речі тверезо.
- Ми повинні говорити про це все відкрито. До речі, у мене буде зустріч із Ангелою Меркель з приводу всіх цих гострих питань, а потім вже буде зустріч з президентом Сполучених Штатів.
ПРО ВІЗИТ ДО США
- Що ви йому скажете?
- У нас декілька блоків, які ми повинні обговорити. Безпековий блок, я ще раз підтверджую, що це питання не тільки ПДЧ, а питання наших двосторонніх відносин, оборонного контракту, меморандуму між нашими країнами. Питання "Північного потоку" - я впевнений, що це безпекове питання, я це поєдную. Питання Донбасу і Криму, безпеки на чорноморському, азовському узбережжях, питання українського флоту. Там багато питань. Є й економічне питання. Дійсно, для нас дуже важлива підтримка Міжнародного валютного фонду, але знову, я хочу з політики перевести конкретно на економіку, реформи і те, що є якісь структурні маяки.
- Ви будете говорити з Байденом з приводу збільшення оборонних поставок?
- Збільшення оборонних поставок, збільшення військової допомоги.
- Американська сторона якось пояснювала, чому зменшили?
- А де вони зменшили? Вони збільшили.
- Ну от порівняно з двома роками говорять, що дуже сильно зменшені оборонні поставики. Це фейк?
- Це фейк, наскільки в мене є інформація. До речі, був ще один фейк, що Америка заморозила нам військову допомогу.
- Так, я про це говорю.
- Це неправда. Уже є офіційна відповідь Білого дому, де вони говорять відкрито, що це чистий фейк. І, до речі, я не знаю, звідки він: із Росії чи України.
- У росіян минулого тижня про це говорили.
- У нас багато засобів масової інформації про це сказали. Точно, військова допомога збільшена.
ПРО МЕДВЕДЧУКА
- Щодо ролі Медведчука в обміні полонених, я хотіла Вас ще спитати. Ви ж чули "плівки Бігуса"?
- Я чув декілька фрагментів цих плівок. Щодо ситуації з плівками, мені здається, ми показали свою реакцію. Ну, дивіться, для мене не новина те, що відбулось. Ми всі про це знали. Ми не мали плівок, ніхто не чув їх, але було багато різної інформації від Служби безпеки, розвідки. Ми просто розуміємо, як це відбувалось. Що з терористами, сепаратистами Медведчук торгував, заробляв разом з п'ятим президентом. Ми чудово розуміємо, що українське вугілля, яке через окупацію було захоплено на території тимчасово окупованого Донбасу, купувала Україна через Росію. Воно вивозилось.
- Ну от ви говорите, що він заробляв з вашим попередником, але це ж не доведено.
- Пам'ятаєте, якось рік тому, мені здається, у нас була пресконференція, і мене запитали: "А звідки ви знаєте, що Медведчук на когось працює?". Я сказав, що я впевнений, і буде реакція, і ви всі це побачите. Моя впевненість базується на якихось фактах і інформації, яку я маю. Ми бачимо з вами зараз і плівки і бачимо також з вами, що відбулось. Труба зараз у держави, ведуться суди, його звинувачують в державній зраді. І тому, коли я вам говорю, що я вважаю, що ймовірно разом з колишнім президентом вони це робили і заробляли, я думаю, що не на порожньому місці.
- Ви переслідуєте колишнього президента Порошенка, Володимире Олександровичу?
- Він мені не цікавий. Чесно кажучи, він мені був не цікавий, навіть коли він був президентом України. Спочатку ми всі підтримували його, думали про великі зміни в Україні, потім, коли ми зрозуміли, що він, ну як та історія з полуницею, і мені, здається, тут така сама ситуація, що він вже не є кимось у політиці, але, на жаль, він просто неготовий це усвідомити. Всі ці страшні записи, я вважаю, є чистою державною зрадою. Те, що він зробив, коли всі повноваження у перемовинах надав Медведчуку між Україною і Росією - це говорить про те, що ніхто не був зацікавлений в закінченні війни. Ніхто. Тобто люди робили гроші. Ось і все. Я хотів сказати різко, просто не міг собі дозволити, коли вони говорять про "червоні лінії", то вони перейшли не "червоні", а "криваві лінії". Тобто вони заробляли конкретно на смерті військових. Я так вважаю, це моя думка. Це не вирок суду, все ж таки.
- Які у вас стосунки з військовими зараз? Вони змінилися, бо коли ви починали…
- Так, змінились дуже сильно. Дуже позитивні стосунки. Мені здається, що більшість зрозуміла, що їх довгий час накручували. Я такий самий, як вони, я хочу бути серед них, я хочу допомагати. Я лізу в деталі, я називаю це мікроменеджментом в армії, на жаль. Тому я дійсно не задоволений багатьма речами, які є в армії, але водночас, і те, що казав там товариш Соловйов і інші погано про нашу армію, попри всі ті проблеми, які в нас є, я нікому не дам. І за це будуть люди завжди відповідати.
- Ви кажете про мікроменеджемент. Він стосується Тарана і Хомчака так само?
- Так само.
- Ну, це ж ненормальна ситуація.
- Ненормальна ситуація.
- Коли їй буде покладено край?
- Скажімо так, Наталю, зрозумійте, у нас іде війна і нам потрібна стабільна ситуація в армії і Міністерстві оборони. Є помилки, вони їх виправляють. Якщо вони всі не виправлять, буде інша бесіда.
- Може, якраз час все ж таки реформу провести? Навіть, попри війну, поки вона не в гарячій фазі.
- Ви правильно говорите. До речі, війна, на жаль, але це правда, надала поштовх реформуванню армії. Тож реформа іде з початку війни і не буде зупинятись і треба робити ті різкі кроки, про які ви говорите.
ПРО УКРАЇНСЬКІ ДОРОГИ
- Ви пошкудували, що почали "Велике будівництво" під час пандемії? Його називають "великим крадівництвом" і в мене одразу запитання навздогін: чи ви попередили близьких до вас людей про те, якщо вони будуть красти на проєкті, під яким ви підписалися своїм ім'ям, їм буде непереливки.
- "Велике будівництво" - реально крута реформа в Україні, яка спрацювала. Не дуже багато реформ спрацювало. "Велике будівництво" дало біля 200 тисяч робочих місць, хоча після першої, впродовж другої хвилі Ковіду, українці втратили десь 350-400 тисяч робочих місць, а "Велике будівництво" повернуло 200 тисяч. Крім того, я вважаю, що однією з головних реформ будь-якої країни є реформа інфраструктури. Дуже важливо, зверніть увагу на те, що сказали світові лідери, що сказав зараз президент Сполучених Штатів, який розуміє, що найголовнішою реформою буде запуск реформи інфраструктури. У них, щоправда, бюджет 2-3 трильйони доларів, трішечки більше (сміється. - Ред). Я вважаю, що достатньо образливо звучить "велике крадівництво", але кожна людина має право говорити, але під словами повинні бути докази. Я вважаю це дуже крутою реформою, якою користуються абсолютно всі українці. Не всі бачать, тому що "Великого будівництва" немає в містах, тому що немає цих доріг на балансі "Укравтодору", але за містами всі бачать результат. Тому образливо звучить "велике крадівництво", тим не менше, якщо будуть будь-які докази - будь ласка.
- Прикривати нікого не будете?
- Нікого.
- Скажіть, будь ласка, а що у вас з мером Кличком? В контексті доріг. Ми бачимо, що інфраструктура Києва просіла за останні 10 років. Хочеться бачити Київ…
- Іншим.. Завжди було так, що у столиці і в інших містах, де більш-менш серйозні мери… У таких містах дороги були, хоч із ямочним ремонтом, але вони були, а поза межами міст доріг в Україні не було – і це правда. Зараз відбувається навпаки - працює програма «Велике будівництво». Щодо Києва, в правильному обсязі ніхто не розбудовує інфраструктуру. «Укравтодор» звертався до «Київавтодору» з проханням передати нам всі центральні дороги і найголовніше - всі мости, тому що коли впаде міст, не дай Боже, буде страшна трагедія. Мер говорив, що мости у "втомленому" стані…
- Я б сказала в передсмертному стані перебуває міст Патона…
- Ми готові.. Є мер, у нього є відповідальність,влада. Він хоче, щоб ми допомогли – ми готові... У нас немає з ним якихось стосунків. Він сказав, що влада переслідує його через політичну конкуренцію…
- А Ви справді боїтеся, що він Вам суперник, якщо ви підете на другий термін?
- У мене немає жодного конкурента. Мої конкуренти - це інфраструктура, війна, бідні люди. Це те, що мене буде наздоганяти, тому шо я хочу це змінити. Якщо я це не зміню – це найголовніші мої конкуренти. У Кличка є свої проблеми всередині столиці. Кличко – знана у світі особистість.
- Давайте поговоримо про ваше оточення. Єрмак - це ваша система протиракетної оборони "Купол"?
- Пан Єрмак - реальний потужний менеджер і не на словах, а реальний патріот України, який працює 24/7. Він прийшов зі мною.
ПРО ЄРМАКА І КАДРОВУ ПОЛІТИКУ НА БАНКОВІЙ
- Ви змінили оточення за два роки - дуже багато людей пішло.
- Єрмак був зі мною від самого початку, але не на цій посаді. Змінюємо людей, бо люди змінюються, і це їхня велика проблема. На жаль, політика змінює людей. На жаль, політика – це велика спокуса.
- Я у вашої дружини Олени запитала, чи вона довіряє усім в оточенні президента, вона сказала: «Ні, звичайно». Вона була дуже відвертою.
- Вона завжди відверта і завжди була. Тому я все життя з нею.
- Вона вас попереджає про небезпеку від тих людей, які поруч з вами?
- Я достатньо впевнений у своїх діях.
- Мені здається, у неї є нюх на людей.
- У неї є відчуття. Вона такий сірий кардинал у нас вдома.
- Її порівнюють з Раїсою Горбачовою. І їй «прилітає» як Раїсі Горбачовій.
- Для мене вона краща.
- Але повернемося до Єрмака. Його називають «головним візиром Зеленського». Його ім’я пролунало і лунає в контексті вагнерівського скандалу про російських диверсантів, яких могли захопити і не схопили. Говорять, що був витік інформації якраз із Офісу президента, і натякають, що Андрій Борисович причетний до цього. Скажіть, будь ласка, ви давали завдання Службі безпеки або якимось іншим органам перевірити причетність Єрмака. Чи він для вас поза підозрами?
- Єрмак поруч зі мною не просто так. Я довіряю цій людині. Служба безпеки надавала мені і надає інформацію про все моє оточення і всіх моїх людей. Питання не про недовіру. Я просто знаю, я би не хотів потім втратити ту чи іншу людину. До Єрмака у СБУ, української розвідки нуль питань. Ми з вами бачили, що відбулося в Білорусі, як посадили літак і чим це закінчилося. Чим закінчуються такі випадки, до якої ізоляції країни призводять такі спецоперації. Це точно не була наша операція. Я точно розумію, що ідея цієї операції – ідея інших країн і те, що Україну максимально затягували в це питання – правда. Те, що цього не відбулось, ще раз проводячи паралелі з Білоруссю, слава Богу, ми проявили питання суб’єктності в цьому важливому питанні.
ПРО ЛУКАШЕНКА і ПУТІНА
- З Лукашенком ви, до речі, спілкуєтеся зараз?
- Зараз, ні. Востаннє ми спілкувалися з ним телефоном, до речі, раз ми говоримо про вагнерівців, це те, де я був залучений в цю тему. Це, коли вагнерівці були на території Білорусі, я зателефонував Олександру Григоровичу і сказав, що готовий передати повну інформацію відносно цих людей. Ми розуміли, які там прізвища, ми розуміли, хто вони такі. Я не пам’ятаю, передавав мені, здається, наш посол. Він мені сказав телефоном: «Я розумію, так, Дорогий Володимиру Олександровичу. Ви ж знаєте, як я до Вас ставлюся. Ти ж знаєш, як Білорусь любить Україну. Ти знаєш, що я тебе не підведу. У мене тут зараз не все спокійно. Я розберуся». Я був впевнений, що він передасть нам цих вбивць. Але потім відбулося те, що відбулося, і після цього це була моя остання з ним бесіда. На жаль, сьогодні відносини такі.
- Яка у вас комунікація з Кремлем?
- Сьогодні це питання нашої можливої зустрічі. Я вважаю, що м’яч сьогодні на боці Російської Федерації. Наші адміністрації з’єдналися щодо адженди (список питань, які плануються до обговорення на зборах, нараді чи іншій серйозній зустрічі – Ред.) терміну і місця зустрічі.
- Він не збирається поступатися. Ви ж чули його у Женеві – спочатку вибори, а потім решта. На Донбасі видано 600 тисяч російських паспортів, про які вибори може йти мова?
- 650 тисяч паспортів. Це сказав секретар РНБО Данилов. 350-400 тисяч підтверджено. Ці люди там живуть і з російськими паспортами, і з українськими. Це велика проблема паспортизації. Цього немає у Мінських домовленостях. Це говорить про те, що вони порушуються з боку РФ. Говорити з ним, зустрічатися, обговорювати важливі питання, які є між нашими країнами. Перш за все – безпекові питання. Паспортизація – це доказ того, що за Мінськом ніхто не йде.
- Мінськ помер…
- Він і народився ледве живим. Те, що було підписане 2015-го, я вважаю, ледве живе. Питання в тому, що це сьогодні Нормандія, опираючись на Мінськ, чи Мінськ, опираючись на зустрічі в Нормандії. Це єдиний документ і не треба закривати, але треба відкривати іншу адженду. Я вважаю, що зустріч з президентом Росії і зустріч моя з президентом США може надати іншу адженду у вирішенні цих питань. Принаймні, нам потрібно спробувати.
- Те, що відбулося у Женеві, це достатньо питань, щоб забути про план А і перейти до плану Б щодо Донбасу?
- Що стосується альтернативних планів. Щодо плану Б - ми в ньому, я вважаю, перебуваємо. Стіна – це ж не просто слова. Стіна – в усіх відносинах, комунікаціях. Що робити з людьми, які там за нас – не платити пенсію? Що робити з підприємствами Донбасу – не постачати їм воду? Тоді не буде отримувати воду Маріуполь. Стіна – це повне розірвання відносин у тому чи іншому вигляді. Я вважаю, що цей план може бути, але рішення про запуск цього плану має ухвалювати народ України. Коли я говорив, що для нас дуже важливо вміти висловлювати свою думку і рішення. Якщо у нас не вийде будь-яких альтернативних домовленостей зі Сполученими Штатами, Росією і паралельно Нормандський формат - буде він працювати чи ні – якщо все це не вдасться, то за стіну буде голосувати народ України.
ПРО МАЙБУТНЄ ДОНБАСУ
- Ви хочете отримати ще один важіль впливу, окрім РНБО, ви хочете отримати референдуми? Ви вважаєте, що це правильно?
- Дуже правильно.
- Ви будете ставити популярні та популістичні питання на порядок денний і прогнозовано будете мати відповідь, яка зручна президентові.
- Про Донбас і стіну, якщо не дай Боже, ми дійдемо до цього, тому що ми хочемо повернути людей і територію. Це точно не популярно, це точно не популістично. Це буде одне із гучних і складних питань.
- Зараз люди пропонують «зачохлити чохли» і розвивати Україну незалежну і самостійну без Донбасу. Це те, що ви хочете почути?
-: Якщо ми до цього дійдемо… Дійсно зрозуміло, що це на багато років.
- Такі випадки були в історії.
- Такі випадки були. Все ж таки я тримаюсь за відсотки, за розуміння Сполучених Штатів і можливість, навіть на невеликий відсоток можливості, розуміння з боку інших країн, з якими я готовий спілкуватися.
- Бачите, Володимире Олександровичу, виходить так, що вони завжди переслідують свої економічні інтереси. Україна десь мазком проходить на задньому плані, але Ви вже це усвідомили.
- Чесно кажучи, я від самого початку був впевнений у деяких речах, але спробував жити в адженді дипломатії України, яка склалася за останні роки – сидіти в другому ряду, говорити, що ми йдемо і нас всі чекають, вважати, що з нами рахуються всі…
- Вважати, що з нами ведуть чесну гру?
- Так. Я і в принципі був упевнений, що насамперед треба думати про себе і своїм прикладом показувати, що інші країни хочуть нас бачити серед того чи іншого союзу. Я зараз почав говорити те, що я і думав. Я просто відверто говорю зі Сполученими Штатами і Європою. Багато людей бачать зміни цієї лексики і говорять, що я можу зі всіма розсваритися. Я не вважаю, що в нас повинен бути мільйон друзів. Я вважаю, що повинно бути декілька друзів, як у житті, але дійсно друзів не на папері. Балтійські країни дуже маленькі, але з яким великим серцем за нас.
ПРО ДОЛЮ ОЛІГАРХІВ
- Ви говорили про референдум щодо Донбасу, а я хочу нагадати вам про референдум щодо олігархів. Ви сказали, якщо в парламенті це питання не вирішать, я віддам це питання людям, але Ви додали, що в референдумі питання буде поставлене по-іншому… Вам не здається, що Ви зруйнуєте державність? Багато хто говорить, що в нас на олігархах тримається країна.
- Є таки принцип, і в моєму житті він такий, спочатку постріл в повітря, а потім в тіло. Про постріл в повітря – це законопроєкт. Я вважаю, постріл в повітря – це сучасна демократія. Я вважаю, що в Україні не може бути такої демократії, як в старій Європі, в нас немає часу. Постріл в повітря – це шанс – станьте бізнесменами, постріл в тіло – це референдум. Ви сказали, чи не боюся я, що зруйнується державність. Якщо в нас державність зруйнується через те, що не буде олігархів, значить у нас не було державності. Я не боюся цього, я вважаю, що всім буде великий плюс. Вони не будуть витрачати гроші на політику, політиків. А ці гроші зможуть витрачати на інвестиції. Коли вони не олігархи, їхні інвестиції хочеться захищати. До речі, від будь-якої країни, бо їхні гроші тут. Якщо вони повернуть багато грошей не в державу, а в інвестиції, розвивайте бізнес, ніхто не буде забирати, якщо у вас є за кордоном мільярди, повертайте.
- Ви хочете бути президентом другий термін?
- Не від мене залежить. Це – вибір людей.
- Колись ви категорично казали, що ви - президент одного терміну.
- Складно відповідати на це питання. Хочеться деякі речі встигнути зробити. Мені здається, що я багато встигну.
- Питання про примирення. Ми живемо в країні, де є Бандера, Шухевич, Ватутін і Жуков. Є протести під Вашим офісом, є ветерани АТО і серед них різні думки... Де секрет єдності? Де секрет примирення?
- Не робити з цього політичне питання. Не робити великі висновки саме зараз. Це еволюційний процес. Всі імена, які залишаться в історії, вони залишаться. Якісь імена будуть точно стерті.
- Ви вважаєте, що в Харкові має бути проспект Жукова?
- Це місцеве питання. Молодь уже знає, що пов’язане з Жуковим, де там позитив і негатив. Для дорослих людей він був маршалом Перемоги. Децентралізація – це процес філософії. Це значить, що не тільки бюджети від держави пішли в місцеві органи влади, це є рішення таких питань. Їм там на місцях зрозуміліше, як їм треба жити, якими вулицями ходити. Молодь подорослішає і прийде до мерії, і скаже: «У нас там Україна перемогла на Євро, давайте проспект того чи іншого називати проспектом Шевченка… Андрія». Мені здається, в цьому кайф життя в країні – віддати вибір, це – політичне питання. Я вважаю, що його треба просто перевести в питання еволюційне.
ПРО МРІЮ
- Про що ви мрієте? Останнє питання.
- У мене дуже багато мрій. Хочу закінчити війну, мрію, хочу щоб мене історія не стерла, хочу залишитися. Не страшно - неприємно. Я знаю, хто я, на що здатен і чого ніколи не зроблю. Мені точно не страшно і не соромно за те, що я роблю. Неприємно, що я витратив час країни, час людей, час своєї родини і не зробив те, що я хочу. Мрію, щоб мої діти були здорові, пишалися мною і моєю дружиною і хочу, щоб подовше пожили мої батьки і також побачили зміни. Дуже хочу.
- Ви дуже несподіваний президент, пане президенте.
- У нас така країна. Бувають сюрпризи.