«Хлопці на позиціях по року, логістика надважка»: у ЗСУ розповіли правду про оборону Донеччини та чи закінчиться війна

Яка доля очікує Краматорськ, чому з кожним днем усе складніше заїхати до Дружківки, чи тримається незламна Костянтинівка, чи залишаються українські бійці в Часовому Ярі та як російські авіабомби нещадно руйнують прикордонні села Дніпропетровщини?

Кореспондентка ТСН Наталя Нагорна проїхалася вздовж лінії фронту на Донеччині, щоб знайти вичерпні відповіді на ці запитання та на власні очі побачити, яка реальна ситуація склалася на передовій.

Яка ситуація у Краматорську

Атмосфера в цих прифронтових містах з кожним днем стає дедалі напруженішою.

«З кожним днем Краматорськ стає все більш порожнім, на вулицях більшає маскувальних сіток, а лінія фронту стає все ближчою», — каже Наталія Нагорна.

Тут на дорогах ще можна випадково зустріти підлітків на велосипедах, але загалом на вулицях домінує суто військовий транспорт: обварені міцною громіздкою грошовою бронею автомобілі, швидкісні квадроцикли та важкі армійські вантажівки.

«Ми заїжджаємо до Краматорська саме під час чергової повітряної тривоги та аварійного відключення електроенергії — навколо гучно дирчать генератори. Дивуємося, що в місті досі відважно працює крамниця з патріотичною символікою краю. Продавці сумно усміхаються: „Нас потроху зачиняють, але наразі працюємо по обстановці“. Більшість кав’ярень і магазинів через постійну небезпеку вже припинила роботу», — зазначає кореспондентка.

Як працює логістика на Донеччині

У підвалі житлового будинку, в який буквально напередодні влучив ворожий ударний дрон типу «Шахед», без упину працює пошта батальйону «Алькатрас» знаменитої 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Бійці споряджають посилки на передову — хлопці саме готуються до бойового виїзду, щоб скидати передачі своїм побратимам за допомогою безпілотників.

Таке специфічне доставлення успішно працює на напрямку вже кілька місяців. На «нулі» бійцям необхідно щодня щось їсти, пити та заряджати акумулятори радіостанцій, а пішки посилку через щільний вогонь фізично не донесеш.

«Дуже багато ворожої техніки навколо, багато позицій противника набитих, але нам вкрай необхідно, щоб наші хлопці на передовій мали абсолютно все для знищення ворога і абезпечення власних потреб — і воду, і їжу. Все буде Україна!» — каже воїн.

Такий залізний оптимізм раніше пораненому бійцеві дає наявність великого важкого квадрокоптера, який хлопці в цей момент саме дбайливо пакують до кузова пікапа. Дрон ретельно ховають під щільною маскувальною сіткою — це єдиний дієвий шанс врятувати коштовну техніку від всюдисущих FPV-камікадзе противника.

93-тя бригада «Холодний Яр» стоїть на Костянтинівському напрямку. Це місто російські окупанти безупинно штурмують уже понад рік, а українські воїни вперто та героїчно чіпляються за кожну вулицю. Бійці визнають: «Наші сили там є, але і противник там теж присутній. Зараз безпосередньо в Костянтинівці тривають важкі міські бої, а воювати в місті — це завжди надзвичайно важко».

«Напрямок дуже тяжкий. Проти нас заступили нові підрозділи противника, як-от „Рубікон“. Вони прицільно і дуже жорстко б’ють по нашій логістиці, намагаючись повністю перерізати шляхи постачання», — каже «Добрий», командир роти батальйону «Алькатрас».

Випалена Дружківка

Наступним великим полем бою стало сусіднє місто Дружківка. Ще минулого літа воно вважалося відносно мирним тилом, а тепер стрімко перетворюється на випалене та вщент зруйноване східне місто, де скрізь височіють розвалені будинки. Головна та чи не єдина дієва зброя проти ворожих FPV-дронів на місцевих вулицях — це антидронова рушниця. Пересуватися автомобілем тут можна хіба що на великій швидкості, повністю покладаючись на власну удачу.

У підвалі заховалася унікальна інженерна майстерня. Тут «Омар» разом із побратимами займається модернізацією озброєння — вони роблять фабричні боєприпаси значно більшими та потужнішими.

«Ми повністю перейняли технологію російського безпілотника типу „Молнія“ і тепер переносимо це обладнання в наші реалії. Проводимо перший тест — уже замовляємо спеціальну катапульту і будемо випробовувати розробку безпосередньо на ворогові. Якщо звичайний дрон раніше міг зупинити хіба що вантажну фуру, то зараз вага нашого бойового комплекту (БК) виростає до 7 кілограмів. Завдяки цьому ми можемо вщент розвалити командний пункт, де сидять окупанти, та ефективно працювати по їхніх тилових складах», — каже «Омар», військовий інженер.

Водночас інші види боєприпасів у цій підземній лабораторії, навпаки, роблять максимально легшими, щоб вони могли летіти якомога далі. Інженери демонструють розробки: «Нам потрібно максимально глибоко залетіти в тил до ворога. Спробуйте вагу — ця маленька 500-грамова штучка впевнено летить на відстань до 50 кілометрів. Вона здатна з одного удару зупинити автомобіль, а за умови точного влучання її пряме завдання — це знищення танка».

Що відбувається у Часовому Ярі: відверта розмова з воїнами

Ще важча й виснажливіша ситуація фіксується у сусідньому Часовому Ярі — запеклі бої за це стратегічне місто тривають уже три роки поспіль.

«Противника на напрямку дуже багато, він лізе безупинно. Росіяни масовано застосовують авіацію, стираючи місто КАБами, та цілодобово б’ють артилерією. Ми завжди у звітах кажемо, що ситуація складна, але зараз вона, без перебільшення, критично складна», — каже військовий.

Проте попри заяви російської пропаганди в Часовому Ярі досі стійко тримаються наші оборонні позиції — про це впевнено стверджують у 24-й бригаді імені короля Данила.

«Противник уже багато разів офіційно заявляв, що нібито повністю захопив Часів Яр. Але це брехня — наші позиції в місті є, вони актуальні, вони діють і щодня масовано знищують противника. Звісно, від цього не легше, тому що забезпечувати ці позиції нам зараз надзвичайно важко. Ми цим не хвалимося, але ситуація з логістикою та кількістю особового складу складна. Хлопці подекуди безпосередньо на позиціях без ротацій перебувають уже по року», — каже воїн.

Військові медики бригади розповідають, що зараз у них колосальний обсяг роботи. Евакуацію поранених доводиться проводити переважно в денний час, коли вдається вирватися з-під обстрілів. Переважна більшість поранень у бійців — від ударів ворожих безпілотників.

Як рятують поранених бійців

На сусідньому Новопавлівському напрямку стабілізаційні пункти також переповнені. Місцеві медики пояснюють такий характер поранень тим, що наші бійці постійно перебувають у важких контратаках і штурмах — за минулу добу знову привезли військових із кульовими пораненнями.

Аліна Михайлова, керівниця знаменитої медичної служби «Ульф» 59-ї окремої мотопіхотної бригади, наголошує, що кожна евакуація з поля бою сьогодні — це величезний і смертельно небезпечний виклик для медиків та евакуаційних груп.

«Був поранений з нашої бригади — важка ампутація верхньої кінцівки. Він у критичному стані щойно доїхав до нашого передового хірургічного пункту. Ми завжди намагаємося евакуювати тяжких пацієнтів супершвидко. І те, що цього суперважкого бійця вдалося вчасно і живим довезти до лікарів — це для всієї нашої служби велика честь і справжня радість», — каже Аліна Михайлова.

Що відбувається на кордоні з Дніпропетровщиною

А це вже прикордонні райони Дніпропетровщини. Тут також тривають активні бойові дії, і кожне місце перебування українських підрозділів ретельно та глибоко маскується в лісопосадках. На Олександрівському напрямку ворог нещадно руйнував і продовжує руйнувати важкими авіабомбами цілі українські села.

Командир 67-ї окремої механізованої бригади Олександр Шаптала зазначає, що на цій конкретній ділянці фронту ворожі штурми вдалося успішно відбити, тому окупанти наразі сфокусувалися на суміжних напрямках.

«Чітко видно, що противник визначив для себе інші основні напрямки удару. Він перетягнув туди всі наявні резерви, оскільки жодних лімітів чи пріоритетів щодо втрат живої сили у російського командування немає», — каже Олександр Шаптала, командир 67-ї ОМБр.

З приємних та оптимістичних новин, каже комбриг, угрупованню ворога стає дедалі важче воювати суто технічно: «У росіян на нашому напрямку з’явилися серйозні проблеми з пальним — і безпосередньо на фронті, і в тилу. Ми чітко знаємо, що через два тижні ці проблеми з пальним переростуть для них у справжню логістичну кризу».

Але говорити про якісь масштабні успіхи на цьому напрямку наразі зарано, стримано пояснює командир 31-ї окремої механізованої бригади Іван Шаламага. Просуватися вперед нашим підрозділам тут надзвичайно складно через специфіку рельєфу.

Росіяни нищать Донеччину

Натомість росіяни продовжують нещадно нищити села артилерією та авіацією, буквально змушуючи місцеве населення масово тікати.

«Ворог трохи зменшив відсоток використання звичайних КАБів, натомість суттєво збільшилася планерність і дальність ураження їхніх нових авіабомб — дальність стала значно більшою. Через це практично все цивільне населення з прикордонних сіл на сьогоднішній день уже виїхало», — каже Іван Шаламага, командир 31-ї ОМБр.

Ярослав, військовослужбовець 37-ї окремої бригади морської піхоти, розповідає, що місцеві люди трималися за свої домівки до останнього: «Вони дуже жорстоко руйнують наші населені пункти, просто стирають домівки з лиця землі. Туди, куди прилітає, жити стає неможливо. Зазвичай після двох-трьох „прильотів“ до села приїжджали волонтери, збирали людей, потім під обстрілами поверталися, щоб забрати хоч якесь майно. Дуже багато навколо зруйнованих домівок».

НРК на фронті: чому вони важливі

Його побратим із позивним «Бармалєй» додає, що в таких пекельних умовах доставлення боєприпасів, свіжої їжі та питної води на передові позиції здійснюється винятково за допомогою сучасних наземних роботизованих комплексів (НРК).

Справжні світові рекорди на напрямку ставлять і за кількістю евакуйованих поранених бійців за допомогою цих залізничних НРК. За місяць під вогнем роботизованими платформами з поля бою було успішно евакуйовано 91 пораненого військовослужбовця.

Що каже Герой України про закінчення війни

«Наприкінці поїздки я їду вздовж лінії фронту в машині разом із командиром бригадної артилерійської групи знаменитого „Азова“. Йому всього 24 роки, він уже є Героєм України. Я ставлю йому те саме складне запитання, яке щоразу ставлю собі під час кожної фронтової поїздки: „Чи є шанс, що ми з вами найближчим часом побачимо омріяний кінець цієї війни?“ — каже Наталія Нагорна.

«Активні бойові дії як такі рано чи пізно мають зупинитися. Але війна як глобальне протистояння триватиме, допоки у нас за кордоном залишається такий сусід із такою агресивною позицією. Мені здається, що людей у глибокому тилу найбільше цікавить саме питання, коли нарешті зупиняться саме бойові дії на землі. Я військовий, я не займаюся політикою. У нас на цій війні вже загинуло дуже багато побратимів, тому для кожного з нас ця війна — справа особиста», — каже він.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ОСЬ де ПЕКЛО на землі! ТАКОЇ Донеччини НІХТО не покаже! СПЕЦРЕПОРТАЖ ТСН з найгарячіших точок фронту