Коаліція неохочих: як Рада опинилась на межі провалу призначення міністрів та де взяли голоси

Кадрові рішення у Верховній Раді, за які голосували 13 січня, стали маркером глибших політичних процесів, ніж просто чергова ротація посадовців. Звільнення голови СБУ, провал ключових урядових призначень, щораз більша залежність Банкової від ситуативних союзників і «уламків ОПЗЖ», а також майже синхронні дії антикорупційних органів щодо «Батьківщини» дедалі гостріше ставлять запитання: чи зберігає парламент реальну керованість і хто фактично формує більшість у країні, що перебуває у стані війни?

ТСН.ua поспілкувався з народними депутатами з різних парламентських фракцій, щоб з’ясувати, яким чином сьогодні у Верховній Раді формується підтримка рішень і коштом яких політичних комбінацій збирається необхідна кількість голосів.

Провал кадрових голосувань у Верховній Раді: симптоми системної кризи

Кадровий день у парламенті 13 січня став холодним душем для Банкової. Провал голосування за призначення міністра енергетики Дениса Шмигаля та міністра оборони Михайла Федорова оголив проблему «дефіциту голосів». Фактично Банкова втратила можливість прогнозувати результат голосувань навіть за ключовими урядовими призначеннями, що створює ризики в умовах війни. На старті здавалося, що процес йде за планом. Кадрові відставки проходили з впевненим результатом. Основну підтримку забезпечувала фракція «Слуга народу», а необхідний резерв формувався за допомогою партнерських депутатських груп і фракції «Батьківщина».

Перший серйозний збій стався під час голосування за звільнення голови СБУ Василя Малюка. Профільний комітет з питань нацбезпеки, оборони та розвідки з другої спроби несподівано змінив свою позицію й підтримав відставку керівника спецслужби. У сесійній залі Верховної Ради це питання також було ухвалене без належного публічного обґрунтування. Єдиним формальним аргументом, озвученим з парламентської трибуни головою фракції «Слуга народу» Давидом Арахамією, стала заява про звільнення, написана самим Малюком. Показово, що напередодні в кулуарах парламенту активно циркулювали прогнози про брак голосів для ухвалення цього рішення.

Втім, реальне голосування продемонструвало протилежне: рішення було проведене, хоча й із мінімальним запасом голосів. За звільнення Малюка проголосували 235 нардепів. Однак, частина парламенту, зокрема й всередині президентської фракції, свідомо не підтримала це рішення.

Розподіл голосів за фракціями та групами:

• «Слуга народу» — 168 голосів «за»;

• «Батьківщина» — 11;

• Група «Платформа за життя та мир» — 12;

• «Відновлення України» — 10;

• «За майбутнє» — 11;

• «Довіра» — 18.

Фракції «Європейська солідарність» та «Голос» не дали жодного голосу за це звільнення.

Залежність влади від ситуативних союзників

Народний депутат Ярослав Юрчишин у коментарі ТСН.ua зазначив, що «можна пояснити логіку кадрових змін у Міністерстві оборони з акцентом на підвищення технологічності та в Міністерстві енергетики, де Денис Шмигаль має профільний досвід і добре орієнтується в галузі. Натомість відставка керівника, який був організатором операції «Павутина» та низки інших дій на території ворога, має вигляд складний для розуміння». Він також вважає, що Василь Малюк принципово не з’явився ані на засідання фракції, ані до сесійної зали парламенту.

«Що цілком логічно, бо його більшість підставила. Зараз він не має того рівня захисту, який мав раніше, а Росія готова платити шалені гроші за його знищення. Тепер це питання суто відповідальності Зеленського», — каже Юрчишин.

Водночас депутат звертає увагу, що останнє голосування монобільшості, яке забезпечило мінімально необхідні 226 голосів, відбулося понад два роки тому — саме під час призначення Василя Малюка на посаду голови СБУ. Відтоді, наголошує він, запитання до здатності більшості утримувати стабільну підтримку ключових рішень у парламенті лише накопичуються. У складних і політично чутливих голосуваннях ключовими партнерами «Слуги народу», за словами нардепа, нині виступають частини колишньої ОПЗЖ та фракція «Батьківщина». Без останньої звільнення Малюка, каже Юрчишин, просто не відбулося б.

Він також не виключає, що «в разі активізації антикорупційних розслідувань НАБУ чисельність фактичної більшості може скоротитися нижче конституційного мінімуму у 226 голосів». У такій ситуації, прогнозує депутат, «саме «Батьківщина» може перетворитися на головного й незамінного партнера президентської фракції у Верховній Раді». Варто зауважити, що таку думку депутат висловив за кілька годин до обшуків НАБУ та САП в офісі партії «Батьківщина».

За інформацією наших джерел у парламенті, звільнення Василя Малюка з посади очільника СБУ безпосередньо пов’язують із так званим «Міндічгейтом», особистим невдоволенням Володимира Зеленського діями СБУ у цій історії та помстою колишнього голови ОП Андрія Єрмака. У депутатських колах припускають, що після змін у керівництві спецслужби може відбутися внутрішнє переформатування: СБУ фактично поділять на два функціональні контури — бойовий та політичний, із чітко розмежованими зонами відповідальності.

Несподіване голосування: Юлії Тимошенко вручили підозру

Показово, що майже одразу після голосування за звільнення Малюка депутати з різних фракцій зосередили увагу на участь «Батьківщини» у його результаті. Народний депутат від «Голосу» Ярослав Железняк публічно зауважив, що фракція «Слуга народу» забезпечила лише 168 голосів за президентську постанову про звільнення голови СБУ. Ще 51 голос дали чотири депутатські групи, п’ять — позафракційні. Тобто фактично без 11 голосів «Батьківщини» рішення не набрало б необхідної підтримки і було б зірване. Свою оцінку ситуації висловила і народна депутатка від «Європейської солідарності» Вікторія Сюмар, яка заявила, що «показово, як його (Василя Малюка — ред.) хвалила Тимошенко, а потім голосами її фракції була проголосована відставка».

Ввечері 13 січня НАБУ та САП провели обшуки в центральному офісі партії «Батьківщина» і повідомили про підозру її лідерці. Події розгорталися стрімко й стали прямим продовженням гучних кадрових рішень у парламенті. За даними слідства, народним депутатам мали надходити чіткі вказівки — як голосувати, коли утримуватися або взагалі не брати участі в голосуванні. Правоохоронці зафіксували не лише обговорення передавання коштів, а й механізм координації дій із використанням захищених месенджерів. Окремо встановлено, що такі домовленості стосувалися не лише законопроєктів, а й гучних кадрових рішень.

Антикорупційні органи також оприлюднили фрагменти аудіозаписів розмови, яка, за їхніми даними, відбулася за день до кадрових голосувань у парламенті. На записі чути, як нібито Тимошенко обговорює майбутнє голосування: йдеться про підтримку «зняття» з посад і водночас відмову голосувати за призначення. Згодом, як стверджує слідство, вона надіслала детальні інструкції щодо поведінки під час голосування.

Сама лідерка фракції зранку 14 січня підтвердила, що в офісі партії всю ніч тривали обшуки. Втім, всі звинувачення вона відкидає та називає такі дії антикорупційних органів «зачищенням конкурентів перед виборами».

Нардепка від «Голосу» Соломія Бобровська в коментарі ТСН.ua зауважила: ключовими партнерами президентської фракції у складних і політично чутливих голосуваннях залишаються ті самі уламки проросійських сил, які до повномасштабного вторгнення діяли у форматі ОПЗЖ. Поряд із цим існують і тимчасові союзники — зокрема фракції «За майбутнє» та «Батьківщина», однак їхня підтримка, наголошує депутатка, має ситуативний характер і стосується лише окремих рішень. Бобровська також висловила жаль з приводу того, що президентська команда не намагається будувати стійку співпрацю з проукраїнськими політичними силами. На її переконання, така стратегія послаблює позиції глави держави, а результати вчорашнього голосування стали наочним підтвердженням цієї тенденції. Водночас, за її оцінкою, у парламенті вже сформувалося загальне розуміння: монобільшості де-факто більше не існує. Депутатка прогнозує, що найближчим часом цей стан речей може бути зафіксований і де-юре.

Відповідаючи на запитання, чи є нині «Батьківщина» ситуативним союзником влади і чому, на її думку, фракція підтримала саме це голосування, Бобровська зазначила, що йдеться про результат певних політичних домовленостей щодо конкретних рішень. Водночас вона зауважила, що після подій цієї ночі та вручення підозри Юлії Тимошенко ситуація може суттєво змінитися.

Ми маємо не коаліцію, а ситуативну більшість

Народний депутат, член міжфракційного об’єднання «Розумна політика» Василь Мокан в коментарі ТСН.ua пояснив позицію своєї команди щодо кадрових рішень, винесених на розгляд Верховної Ради 13 січня. На його думку, запропоновані кадрові зміни не поліпшують загальну ситуацію в державі.

«Ми вважаємо, що такими рішеннями послаблюється робота спеціальних служб і ключових державних органів», — зазначив Мокан.

Він також наголосив, що ані депутатам, ані суспільству так і не було надано зрозумілих і аргументованих пояснень, з яких саме причин відбуваються ці звільнення. Зокрема, не пролунало чіткої відповіді, чому було ухвалено рішення щодо Василя Малюка, а також чому з посади в Міністерстві оборони усунули Дениса Шмигаля, якого в сесійній залі публічно позитивно оцінювали навіть представники опозиції. Аналогічна ситуація, на його думку, і з Михайлом Федоровим, який перед парламентом прозвітував про високі результати цифровізації та зростання міжнародних рейтингів України.

Фактично, підкреслює Мокан, Верховну Раду знову поставили перед фактом: «є політичне побажання з боку Банкової, і депутати мають його підтримати». Однак результати голосувань продемонстрували зовсім іншу реальність. За його оцінкою, події в сесійній залі стали показовими з точки зору життєздатності монобільшості. Голосування чітко засвідчили, хто нині є реальними партнерами влади і хто фактично забезпечує ухвалення рішень.

Сама фракція «Слуга народу», наголошує депутат, не здатна самостійно зібрати необхідну кількість голосів: за звільнення Малюка вона дала лише 168 голосів. Решту забезпечили депутатські групи «За майбутнє» та «Довіра», а також дві групи, сформовані на основі колишньої ОПЗЖ, які в парламенті вже неофіційно називають «політичними заручниками», оскільки від 2022 року вони підтримують майже всі ініціативи Банкової. Додатково свою підтримку частково надала й фракція «Батьківщина». Мокан підкреслює: без голосів хоча б однієї з цих груп результативного рішення не було б. Саме тому, на його думку, говорити про реальну коаліцію в парламенті вже не доводиться. Вона існує лише формально — у вигляді фракції «Слуга народу». Де-факто ж монобільшість стабільно дає менше 200 голосів і без зовнішньої підтримки не здатна ухвалювати рішення.

«Сьогодні ми маємо не коаліцію, а ситуативну більшість під окремі голосування», — констатує депутат. І саме провал призначення Дениса Шмигаля на посаду першого віцепрем’єра-міністра енергетики, за його словами, став наочним доказом глибокої кризи як у кількості голосів, так і в самій моделі функціонування монобільшості, яка існувала протягом останніх років.

Мокан каже: провальне голосування стало першим чітким сигналом того, що у Верховній Раді назріла потреба в реальному переформатуванні парламентської конфігурації. Йдеться про необхідність формування більшості, яка існувала б не лише формально, а й фактично — здатної ухвалювати рішення та забезпечувати суб’єктність і дієздатність парламенту.

На думку депутата, цей епізод може виявитися лише початком глибшої проблеми. Якщо ситуація не зміниться, під загрозою опиняться й подальші голосування — зокрема за критично важливі для держави законопроєкти. Коментуючи причини такої ситуації, депутат звертає увагу на очевидний дисонанс у самому процесі ухвалення кадрових рішень. Із парламентської трибуни лунали виключно позитивні оцінки роботи Василя Малюка, зокрема, щодо його ролі в проведенні ефективних спецоперацій на території ворога.

Водночас жодної переконливої аргументації, чому саме і з яких державних міркувань його слід було звільняти, так і не пролунало. За словами народного обранця, відставка Малюка не була продиктована об’єктивною державною необхідністю і йдеться «радше про бажання окремих політичних центрів впливу бачити на чолі Служби безпеки іншу людину». За словами Мокана, єдине, що спрацювало в цьому голосуванні — математика. Без достатньої кількості голосів результативного рішення про звільнення голови Служби безпеки України просто не було б.

13 січня Верховна Рада фактично продемонструвала втрату керованості навіть у питаннях, які вважалися технічними та заздалегідь узгодженими.

Втім, уже наступного дня, 14 січня, відбулося повторне голосування. Парламент підтримав призначення Дениса Шмигаля на посаду першого віцепрем’єр-міністра — міністра енергетики України. Відповідну постанову схвалили 248 народних депутатів. Основну підтримку рішення забезпечила фракція «Слуга народу», від якої «за» проголосували 167 народних депутатів. Порівняно з провальною першою спробою, у президентській фракції все ж вдалося мобілізувати плюс 15 голосів. Усі чотири депутатські групи разом забезпечили 57 голосів, ще 12 додали позафракційні депутати.

Серед депутатських груп підтримку надали:

• 16 депутатів від «Платформи за життя та мир»,

• 14 — від «Відновлення України»,

• 11 — від «За майбутнє»,

• 16 — від групи «Довіра».

Уже на цьому етапі назбиралося 236 голосів — формально достатньо для призначення. Однак показово, що до цього «мінімального пакета» додався ще й резерв: вісім голосів від «Голосу» та чотири від «Батьківщини».

Водночас фракція «Європейська солідарність» участі у формуванні більшості не взяла: 12 її представників утрималися, ще двоє проголосували проти ухвалення рішення.

Верховна Рада з другої спроби також підтримала кадрове рішення щодо Міністерства оборони. За призначення Михайла Федорова проголосували 277 народних депутатів за мінімально необхідних 226 голосів.

Основну підтримку забезпечила фракція «Слуга народу», яка дала 171 голос. До формування більшості також долучилися: 17 голосів від фракції «Європейська солідарність», два голоси від «Батьківщини», 17 голосів від групи «Платформа за життя та мир», 13 — від фракції «Голос», 14 — від групи «Відновлення України», 12 — від партії «За майбутнє», 17 — від групи «Довіра».

Таким чином Федоров став наймолодшим міністром оборони в історії незалежної України.