Люди повертаються до зруйнованих хат.
Селище Високопілля на Херсонщині знищене, розбите до друзок, однак живе. Його мешканці пережили пів року окупації, сиділи в підвалах, пішки тікали до сусідньої Дніпропетровської області з малими дітьми на руках та паралізованими старенькими, яких вивозили в господарських візках, йдеться в ТСН.
Доки люди поневірялися в евакуації, в їхніх хатах жили окупанти. Щойно наші військові звільнити населені пункти, люди поїхали додому. Попри холод, відсутність світла та газу відновлюють рідні оселі.
Пан Сергій із товаришем прилаштовують двері на гараж. Радіють кожному відновленому клаптику подвір’я. Роботи їм на довгі місяці, бо вцілілих будівель у селі не знайти. “Тут будинку половини - задньої стіни не було, всередині стіни не було, кухня літня була нова, он подивіться, що з неї сталося, бачите, нічого нема. А у мене будинок стояв і літня кухня, з будинку 2 стіни залишилися”, - розповідають чоловіки.
40 днів чоловік із родиною прожив в окупації. Розповідає, сиділи в підвалі, доки в батьківській хаті хазяйнували орки. Відбирали у місцевих автівки, а які не могли завести - навмисне підривали. Коли росіяни ні за що розстріляли його знайомих, попри ризик, пан Сергій вирішив виїжджати з родиною на Дніпропетровщину. “Жінку і чоловіка розстріляли у дворі. Вони коли накуряться або вип'ють, їх починає тягнути на "подвиги" серед мирного населення... Що людина може зробити, коли до тебе приходять 2-3 чоловіки з автоматами”, - каже Сергій.
Утім, найбільше лютували рашисти, згадує чоловік, коли українські військові пішли в наступ. Росіяни бойові позиції облаштовували просто на подвір’ях селян. Гатили не лише по хатах, а й по людях. “У нас тут по вулицях до десятка бронетехніки російської стояло, і прямо отут в дворі стояла БТР, стріляли в той бік”, - пригадує чоловік.
Надія Миколаївна мешкає на вулиці удовж траси, де цілих будинків не залишилося взагалі. “Що вам сказати, ось пенсіонерка чоловіка поховала, боляче дивитися, як вона буде відновлювати ту хату. Там пенсіонерка теж. Тут молода пара, зараз вони живуть у Високополлі. Насилу дочекалася другу дитину. Хата розбита, зробили якраз капітальний ремонт, отам всі хати погорілі”, - плаче жінка.
Її хата теж вся понівечена, тож живе зараз у сина в сусідньому селі. Сюди приїздить велосипедом, потроху намагається латати будинок. Найстрашніший її спогад, як на тачці 20 кілометрів вивозила з окупації паралізованого чоловіка. “Ми на тачці з Шуляк Катериною Федоріаною везли його, ніхто не допомагав. Нам сказали виходьте, бо буде біда, і ми виходили. Нас тоді йшло майже 200 людей, хто на чому”, - розповідає жінка.
Мешканці звільненої Херсонщини кажуть, хата вважається цілою, якщо в ній лиш винесло шибки та побило дах. Кожен другий будинок тут повністю зруйнований, але на цих руїнах одразу кидається у вічі велика кількість синьо-жовтих прапорів, які тут на кожному кроці.
Так само під прапором у центрі Високопілля стукіт молотків - так водії “Укрпошти” самотужки ремонтують місцеве відділення. Керівниця відділення пані Світлана каже, як 13 березня росіяни окупували селище, вкрали звідси усе, що могли. Відтоді відділення не працювало. Жінка додає, що за роботою скучила, готова працювати навіть без світла та централізованого опалення. Банків чи терміналів у селищі нині немає, тож пошта - єдина можливість отримувати пенсії. “Близько тисячі осіб проживає, і потрібно платить комунальні. Пенсії теж, у нас залишилось близько 70 людей, які отримують пенсію. Ще тепер платиться через “Укрпошту” - 1200 тих, хто тут проживали”, - розповідає Світлана.
До початку великої війни у Високопіллі мешкало понад чотири тисячі людей. Люди, які залишилися, лагодять понівечені хати і міцніше закріплюють на них синьо-жовті прапори.
Читайте також:
Бойовій медикині вдалося повернути доньку, яку родичі-сепаратисти без дозволу вивезли до Росії
Тернопільські аграрники закупили для своїх робітників на фронті автівки і сучасні безпілотники
Росіяни запальними снарядами знищують Херсон: обстріли безперервні