"Корейський" сценарій для України та альянс Росії і КНДР: інтерв'ю з генерал-лейтенантом армії Південної Кореї

Війна США та Ізраїлю проти Ірану, яка охопила весь Близький Схід і спровокувала світову енергетичну кризу, триває вже понад три тижні. Чергове протистояння безпосередньо впливає на Україну, відволікаючи увагу та ресурси, зокрема зброю, особливо ракети-перехоплювачі до систем ППО Patriot.

Через блокування Іраном Ормузької протоки та стрімке зростання світових цін на енергоносії США спочатку послабили санкції проти російської, а згодом й іранської нафти. Разом із цим Трамп дав Ірану 48 годин на відкриття Ормузької протоки, пригрозивши ударами по електростанціях.

Тож чим закінчиться війна на Близькому Сході? Які наслідки вона матиме для війни Росії проти України? Та чому це небезпечно для регіону Східної Азії, де також може спалахнути війна? Всі ці запитання ТСН.ua поставив генерал-лейтенанту армії Південної Кореї у відставці Чун Ін-бому.

— Почнемо з війни Росії проти України. Чи можливий «корейський» сценарій для України?

— Якщо ви маєте на увазі корейський сценарій — це перемир'я, гарантоване третьою стороною. У Кореї це командування ООН (переважно під керівництвом США — Ред.). У разі України це, очевидно, не буде НАТО. Це буде якась інша сила. Я думаю, що зараз це, мабуть, єдине правдоподібне рішення, тому що перемоги Росії не буде. І перемоги України не буде. Перше, що треба зробити — це припинити бойові дії. І тому логічним кроком є ​​перемир'я. Воно має бути гарантоване. А найкраща гарантія — присутність третьої сторони на кордонах. Тож якщо ви кажете про корейське рішення — перемир'я з гарантіями третьої сторони, яка його підтримує — так, я б сказав, що це, мабуть, єдине найдосяжніше рішення зараз.

— Розмови про «корейський» сценарій дуже популярні в адміністрації Трампа. Але в Кореї присутні американські війська — близько 28 тис. — найбільший контингент США за кордоном. Україна натомість сама. Чи бачите ви якусь готовність Росії зупинити цю війну?

— Вибачте, але я не бачу, щоб Путін прагнув зупинити це з доброї волі. Зараз у нього багато проблем. Понад мільйон жертв. Його економіка не в найкращому стані. Наскільки мені відомо, останні (російські — Ред.) військові операції йдуть не так добре. Але знову ж таки, я не думаю, що він може дозволити собі сказати, що цього достатньо. Тож, на жаль, поки він не досягне точки, коли більше не зможе витримувати тиск, війна має тривати. І мені дуже шкода український народ, бо вони повинні пройти через цей процес.

— Чергова війна на Близькому Сході зараз допомагає Путіну?

— Я думаю, що американцям допомагає те, що Росія не може перенаправляти свої ресурси та допомогу Ірану. Але ця війна робить дві речі.

По-перше, вона фокусує увагу на Ірані, а не на Україні.

По-друге, вона краде ресурси в України, які йдуть на Близький Схід. Я особливо розчарований тим, що ракети-перехоплювачі для ППО, які потрібні вашій країні, прямують на Близький Схід. Але, знаєте, пріоритети є пріоритетами. Але я схвалюю інновації та винахідливість українців.

— Коли ми говоримо про Іран та нинішню війну на Близькому Сході, якою є найбільша стратегічна помилка США?

— Я не думаю, що вони помилилися. Але, знаєте, американці думають про права людини та ескалацію. Навіть у вашому театрі військових дій їхню зброю не можна використовувати на повну, вони встановлюють обмеження. Вам не дозволено використовувати американську зброю для глибоких ударів по російській території чи російській інфраструктурі. Це не те, як треба вести війну. Ви повинні безжально атакувати ворога. І саме це росіяни роблять з вами. Тому я думаю, що вільний світ має ці правила, які обмежують нас від боротьби на рівних, граючи з нашими ворогами, такими як Путін, китайці, іранці.

— Як довго ще триватиме війна на Близькому Сході? І чи зможуть США та Ізраїль повалити іранський режим?

— Отже, минуло вже три тижні. Нетаньягу та Трамп говорять по-різному, чи не так? Дехто вважає, що між ізраїльтянами та американцями існує розкол. Я думаю, що, можливо, це гра в хорошого та поганого поліцейського, щоб спонукати іранців до війни.

Війна в Україні — це як боксерський матч, який триватиме, доки одна сторона не скаже «здавайтеся». І потім втручається біла сила. Але в Ірані все трохи інакше. Є перерви між раундами. У червні минулого року війна тривала 12 днів. Зараз вона може тривати 21 або 30 днів. Потім, я думаю, знову буде перерва. Американці вироблять більше зброї. Іранці намагатимуться виробити більше зброї. Але, зрештою, бомб завжди більше, ніж цілей.

Іран не має шансів. Іранські ісламісти, я вважаю, не мають шансів. Тож, якби я був ісламістом, я б сказав: добре, можете забрати мою ядерну програму. Звичайно, наступний крок — це перевірка. Тому вам знадобляться МАГАТЕ та, можливо, американські війська, щоб позбутися ядерного, ракетного та дротового потенціалу. І в цей момент іранському народу треба ухвалити рішення. Тож є дві умови.

Перша — це іранський народ. В Україні більшість українців не хочуть бути росіянами, чи не так? Звичайно. Але в Ірані, я думаю, це інакше.

Друга — це Ізраїль. А Ізраїль має більш гнучкі варіанти, ніж Сполучені Штати. Тож я думаю, що через ці дві речі Іран, особливо ісламські фундаменталісти, повинні зробити вибір: продовжувати війну і бути вбитими або піти на компроміс.

— Яку загрозу для Республіки Корея становить стратегічне партнерство та військова співпраця між Росією та Північною Кореєю?

— Це серйозна проблема. Багато людей недооцінюють Північну Корею. Досвід війни в Україні показує, що північнокорейський солдат дуже здібний та ідеологічно сильний. Зараз вони отримали безпосередній досвід. Вони воюють з українцями і вчаться в них. Тож вони стали досить спроможними.

— Але чи існує ризик ще однієї війни на Корейському півострові?

— Отже, Північна Корея, я вважаю, не змінила своєї мети, яка полягає в об'єднанні Корейського півострова на своїх умовах. Але умови ще не встановлено. Вони борються. Їм потрібно більше зброї. У нас є союз зі Сполученими Штатами. Через це умови не виконано. Але щойно умови буде виконано, я думаю, що північнокорейське керівництво буде схожим на Путіна. Вони відчують, що їхня доля — спробувати об'єднати Корею будь-якими засобами, включаючи силу.

— Чи вірите ви в зобов'язання США захищати Південну Корею?

— Так і ні. Я думаю, що Сполучені Штати перевантажені. Вони мають проблеми. Але водночас США достатньо мудрі, щоб знати, що Корея важлива. Тож я вважаю, що Південна Корея повинна зробити свій внесок у підтримку цих відносин і нагадати Америці, що цей союз вигідний обом сторонам.

— Чи може Китай розпочати війну проти Тайваню вже наступного року, коли КНР святкуватиме 100-річчя своєї армії, як про це попереджала американська розвідка?

— Китаю буде нелегко це зробити, бо у нього є проблеми. Але все може статися. Існує багато змінних, через які Китай помилиться і ухвалить неправильне рішення, як ми це бачили з Росією в Україні.

— Які схожості та відмінності ви бачите між війною Росії проти України та війною тут, на Корейському півострові, понад 70 років тому?

— Різниця 70 років, чи не так? 80 років тому світ був розділений між комунізмом і капіталізмом. Але 30 років тому було доведено, що комунізм не працює. Деякі люди можуть стверджувати, що у Путіна були свої причини для вторгнення в Україну. Розвиток НАТО, історичні зв'язки з Україною тощо. Але я вважаю, що Путін ніколи не повинен був застосовувати силу, щоб спробувати вирішити політичну ситуацію. Тож урок полягає в тому, що не слід використовувати силу для спроби вирішити політичну проблему.