Третина українських школярів може залишитися без учителів, бо ті не йдуть на викладацьку діяльність через низькі зарплати.
Сьогодні вчитель-початківець отримує 5 тис. грн. Тоді як середня зарплата в Україні - у два з половиною рази вища. Якщо ситуація не зміниться, 30% учнів уже наступного року можуть не знайти собі вчителя.
Які вони - освітянські будні? Про це ТСН.Тиждень розказав інноваціний вчитель інформатики з Житомирської школи №17 Микола Тарасюк. Він викладає вже 17 років, продовжує династію вчителів.
Микола Дмитрович викладає інформатику. Настільки вдало, що його учні-старшокласники, навчаючись у школі, працюють в IT-компаніях і самі заробляють.
"За рік з джуніора в IT-компанії учень ставав мідлом - це круто! Я завжди граю з дітьми і ми працюємо, як маленька IT-компанія, де я є менеджером, який роздає чарівних копнячків і навчаю дітей працювати в команді", - каже вчитель.
Навчаючи, програміст-практик ніколи не підвищує голосу. І він будує - перетворює учнів звичайнісінької житомирської школи в переможців міжнародних конкурсів із діджитал-малювання, програмування, робототехніки. Нагороди своїх учнів тримає в класі.
Викладач постійно вигадує заохочувальні трюки. Під час дистанційки роздавав футболки та браслети, створив навіть власний бренд – "Mіtrich crazy teacher from Ukraine".
"Ну крейзі тіче – бо діти кажуть, що я крейзі, що маючи багато здібностей і можливостей, я залишаюся працювати в школі. Тільки навіжений сьогодні все це зможе витримати", - говорить вчитель.
Найгірше, що в цих словах - купа прихованої вчительської правди і той не надто світлий бік школи.
Відкритий до всього нового педагог чи не єдиний, хто погодився в день учителя відверто поговорити про важкі вчительські будні, мізерну зарплатню, шкільну субординацію та втрату поваги до його професії.
Пояснює: вчительські одкровення - табу, якщо не має дозволу від директора чи управління освіти.
"Хто з вчителів пише власні пости, думки… Їх одиниці на всю країну! Це відголоски радянської системи. Є департамент. Треба прогнутися і стати на задні лапки. Чому? Хтось боїться, що його звільнять з роботи!", - каже Микола Тарасюк.
Радянщиною також називає вимогу для вчителів носити форму.
Та справжня біда освітян - малі зарплати.
"Тих коштів, які я сьогодні отримую, не вистачає. Я працюю на трьох роботах – мало зарплати. Хоча кажуть про те, що підвищують, підвищують. На 200 гривень? На 50! Ну, йдіть і купіть собі такі ліки", - говорить вчитель.
Зарплата молодого вчителя сьогодні 4859 гривень. Щоправда, в грудні обіцяють підняти до 5265 гривень.
Учитель першої категорії отримує 6 тисяч, у грудні піднімуть на 500 гривень.
А платня вчителя вищої категорії - шість із половиною, буде сім.
На таку зарплату прогодуватися важко. Тому півтори ставки - практика доволі поширена. Є надбавки за звання, стаж, класне керівництво. А навантаження шалене. Тому в школах уже сьогодні катастрофічно бракує вчителів. Особливо фізики та математики.
ТСН.Тиждень запитує вже два роки поспіль у студентів спеціалізованого педуніверситету, чи йтимуть вчителювати. Відповіді незмінні – переважно ні.
Цьогоріч до освітянської спільноти приєднаються три тисячі молодих учителів. Водночас, як педагогів-пенсіонерів маємо близько 70 тисяч. Тобто мінус 65 тисяч учителів. Щоби зник цей дефіцит, потрібне не одне десятиліття.
Тож у голові мам і тат нинішніх першокласників зараз має виникнути одне підступне запитання - чи буде кому взагалі вчити їхніх дітей у старших класах?!