В ОПУ прокоментували події на Курщині. За словами радника керівника Офісу Михайла Подоляка, події у Курській чи Бєлгородській областях доводять "міцний свідомий взаємозв’язок росіян з їхньою владою".
Кремлю знадобилося цілих два дні, щоб хоч якось відреагувати на події на Курщині, де російські війська зокрема втратили контроль над містом Суджа. Там розташована кінцева в Росії газорозподільча станція, що забезпечує транзит газу до Європи, який йде через Україну. За даними американського Інституту вивчення війни (ISW), протягом 6-7 серпня українським військам у Курській області вдалося просунутися на 10 км. У російських пабліках навіть була паніка щодо можливого захоплення Курської АЕС, щоб буцімто потім обміняти її на повернення під український контроль Запорізької АЕС. Чому з’явилися такі вкиди? В ніч проти середи, 7 серпня, в.о. губернатора Курської області Олексій Смирнов повідомив начебто про збиття в місті Курчатов поблизу Курської АЕС чотирьох ракет.
Українські ж експерти припускають, що метою операції на Курщині є зовсім не захоплення АЕС, як це зробила Росія із ЗАЕС, а розтягнення російських сил, як це на початку травня намагалася зробити Москва під час наступу на Вовчанськ на Харківщині. Лише надвечір середи, 7 серпня, після того, як пабліками почали ширитися багато відео масового взяття російських військових у полон і панічної втечі росіян із прикордонних з Україною регіонів, бо їх там ніхто не захищає й організовано не евакуює, висловився Путін, звинувативши Україну у "масштабній провокації". У Курській області оголосили режим надзвичайної ситуації, а очільник російського Генштабу Валерій Герасимов пообіцяв Путіну "розгромити противника й вийти на державний кордон".
Проте непередбачувані події, що час від часу стаються в РФ, вкотре наочно вказують на глибоко вкорінені проблеми з ухваленням рішень у російському управлінському апараті, а також замкненість всіх процесів на Кремлі й одній людині. Навіть поранення російського топпропагандиста, спецкореспондента телеканалів "Росія-24" та "Росія-1" Євгена Піддубного на Курщині продемонструвало серйозний управлінський хаос, що панує в Кремлі. Щойно з’явилася ця інформація, переважна більшість російських пабліків спочатку поховали пропагандиста, а за кілька годин самі ж його й воскресили. А вже в четвер, 8 серпня, в мережу злили відео, як колеги Z-воєнкора, які їхали слідом за його машиною, не зупинилися, щоб допомогти.
Реакція США та ЄС. Поки божевільна речниця російського МЗС Марія Захарова закликає світову спільноту відреагувати на "провокації" на Курщині, Захід відповідає обережно й місцями кепкує з Росії. За словами речника Держдепу США Метью Міллера, з боку російської влади – це іронічно називати провокацією, враховуючи, що Росія порушила територіальну цілісність і суверенітет України, починаючи від 2014 року.
"Київ не повідомляв Вашингтон заздалегідь про плани провести операцію в Курській області, але в цьому немає нічого незвичного. Рішення, як здійснювати свої військові операції, ухвалює Україна. Водночас політика США щодо завдання ударів по російській території (далі, ніж прикордонні з Україною регіони, де скупчуються російські ЗС – ред.) західною зброєю не зазнала змін", - заявив Метью Міллер.
Речниця Білого дому Карін Жан-П'єр додала, що треба пам’ятати про наявність російських військ у Курській області, які атакують Україну, тому США продовжуватимуть підтримувати Київ, який захищається від агресії Москви. Речник Єврокомісії із зовнішньополітичних питань Петер Стано також заявив, що згідно з міжнародним правом, Україна "має законне право захищатися, зокрема завдаючи ударів по агресору на його території".
На думку очільника оборонного комітету Бундестагу Маркуса Фабера, той, хто починає загарбницьку війну проти сусідньої країни, перетворює власну територію на зону бойових дій, тому те, що Україна робить на Курщині, є цілком законним й обґрунтованим із військової точки зору, що змушує Росію відвести війська зі Сходу.
"Цією операцією Україна доводить свою здатність діяти. Це також показує російському населенню, що загарбницька війна їхнього диктатора стосується і їх, а не лише українців. В інтересах Росії та росіян має бути припинення загарбницької війни. Залишається тільки побажати українським захисникам удачі, в тому числі під Курськом. Чим вони успішніші, тим швидше люди в Кремлі зрозуміють, що вони нічого не виграють в Україні. Це і тільки це може призвести до зміни мислення агресора", - дописав Маркус Фабер у соцмережі Х.
Позаштатний науковий співробітник американського CSIS, генерал-майор австралійської армії у відставці Мік Раян зауважує, що швидкою й високомобільною операцією на Курщині українці застали Росію зненацька, що є дуже важливим на війні. До того ж, на його думку, схоже, що в зоні проведення операції ЗСУ розгорнули значну кількість ППО, що не дає Росії переваги в повітрі.
"Українські сили можуть бути набагато глибше в Росії, ніж ми знаємо. Це найбільший прогрес будь-якої сторони у цій війні з кінця 2022 року. Можливо, Україна прагне відтягнути російські сили від атак на Нью-Йорк, наступу на Торецьк і Покровськ. Це можливо, але враховуючи перевагу Росії в живій силі, такий результат є малоймовірним. Ще одна оперативна мета - змусити росіян, які не мають нескінченних ресурсів, переглянути розташування своїх сил в інших місцях на лінії фронту", - дописав австралійський генерал в Х.
Поруч із цим в соцмережах серед американської та європейської аудиторії шириться багато смішних постів і мемів про події на Курщині. Одні іронічно дописують: "Добре, не можна бити західною зброєю по РФ з території України. Але з території Росії по Росії ж можна?"; "Путін каже, що хоче Україну в Росії. Нарешті він здійснив своє бажання"; та "Українські війська в Москві вже цими вихідними?". Інші шерять кумедний фейк про начебто рішення органів влади Сумщини про входження міста Суджа до складу їхньої області, а також меми про рішення самого Курська добровільно доєднатися до України через початок серйозного блокування Кремлем доступу до YouTube на території Росії.
Що пишуть західні медіа. Телеканал CNN зазначає, що Кремль бреше своїм громадянам, заявляючи про зупинку просування українських сил на Курщині, адже бої там тривають.
"Українські війська опинилися під посиленим тиском вздовж лінії фронту протяжністю майже 1000 км, Москва продовжує свій повільний, виснажливий наступ, тому це (події на Курщині – ред.) може бути спроба відтягнути російські сили в інше місце. Враховуючи низку негативних подій на лінії фронту, новини про успішне вторгнення допомагають Києву підвищити моральний дух своїх військ і цивільного населення", - повідомляв CNN в іншій своїй статті в середу, 7 серпня.
The New York Times пише, що третя значна українська операція на території Росії від початку повномасштабної війни, схоже, є спробою зробити те саме, що й Росія під час наступу на Харківщині в травні цього року.
"Залишається незрозумілим, чи мають намір українські сили окопатися й спробувати утримати російську територію, або будуть відступати, захопивши полонених і знищивши російський прикордонний пост. Ця атака змусила деяких військових аналітиків задуматися, чому Україна кидає дефіцитних людей і ресурси на ризикований штурм, який відкриває новий фронт у той час, коли веде запеклі бої за утримання позицій на власній території", - додає газета.
Тож, як бачимо, доки українські офіційні особи зберігають мовчання щодо подій на Курщині, що є дуже правильно, в західних ЗМІ часто з’являються статті, де ставиться під сумнів та чи та українська військова операція. Та й загалом за ці три дні, з огляду на брак інформації, європейські та американські медіа часто ретранслювали не лише позицію Кремля й Міноборони РФ, а й навіть анонімних російських Telegram-каналів, як-от наприклад NBC News і The Washington Post, де з’являється абсолютно ніким і нічим непідтверджена інформація.
"Добре, що Україна вживає дій, які дивують росіян. Україна в обороні й не в змозі провести операцію, щоб витіснити Росію з окупованих регіонів, але активно захищається. Не можна дозволити росіянам комфортно готувати нові атаки. Не можна бути боксером і битися на рингу з однією зв’язаною за спиною рукою", - цитує Politico польського генерала у відставці, колишнього командувача спецназу Польщі Романа Полко.
