"Київський Шанхай": на Борщагівці між торговельних центрів знайшли 100-літню хатину

Затиснута між двома ТРЦ старовинна хата виявилася ровесницею автора «Незнайки» — вона пам’ятає Борщагівку ще тим сільським передмістям, яке описував дитячий письменник Микола Носов.

У Києві знайшли столітній будинок поруч з ТРЦ

У Києві виявили хату біля ТРЦ, якій не менше ста років, будівля збереглася з часів дитинства письменника Миколи Носова, автора «Незнайки»

У Києві серед сучасної забудови, у колишній промисловій зоні, помітили стареньку хатину, якій, за припущеннями експертів, не менше ста років. Будиночок під бляхою захований між двома ТРЦ на Борщагівці, де колись діяв Редукторний завод.

Будинок розташований між двома торговельно-розважальними центрами. І якби не огорожа довкола будинку, він виглядав би як маленький замок на горі з бетонних підпірних стінок. Стареньку хатину можна помітити лише з вікон спортивного центру ТРЦ або розгледіти з верхніх поверхів паркінгу, розташованого поруч.

Хата посеред мегаполіса чимось нагадує краєвиди Шанхаю, де серед хмарочосів часто можна побачити самотнє одноповерхове житло. Як виявилося, схожа «картинка» є і у Києві.

Випадкове відкриття: старовинна знахідка у промзоні

Незвичну споруду помітив дослідник підземного Києва Кирило Степанець. Він розповідає, що випадково розгледів дах хатини з вікна спортивного залу в ТРЦ, куди ходить на заняття з боксу. На думку дослідника, будівлі як мінімум сто років — принаймні візуально вона виглядає на цей вік.

«Можливо, що хата — це частина старої забудови від Караваєвих дач, хоча сумнівно, що ця забудова аж сюди могла „дотягнутися“, бо це вже частина вулиці Борщагівської. Гадаю, якщо підняти стару німецьку аерофотозйомку Києва часів Другої світової війни, то хата вже була на цьому місці і є на мапі. Зараз, судячи по всьому, будинок стоїть порожнім або ж використовується як технічне приміщення — доступ до нього обмежений», — розповідає ТСН.ua Кирило Степанець.

Будинок, якому понад сто років у Києві / Фото: Кирило Степанець

Він додає, що вважає справжнім дивом, що будівля збереглася до наших днів. Підприємство, яке було тут розташоване, почали демонтувати понад 25 років тому, після чого розпочалося будівництво двох ТРЦ та паркінгу.

До речі, про існування хатини не знають навіть мешканці сусідніх багатоповерхівок, оскільки територія, де вона знаходиться вже багато років закрита високим парканом.

Історія місцевості: від завода до ТРЦ

Києвознавець Михайло Кальницький пояснив, що в цьому районі раніше була низка садиб із типовими одноповерховими будинками повоєнного часу. Проте ця конкретна хата, за його словами, існувала ще принаймні у 1920-і роки.

«На плані забудови Києва 1925 року будинок вже є. Там колись був провулочок від Борщагівської вулиці, який вів до цієї хати. Це була невеличка садиба небагатої забудови, а у місці, де зараз знаходиться ТРЦ, містилася ще одна садиба впоперек провулку, який на ній закінчувався», — зазначає ТСН.ua Михайло Кальницький.

З роками багатоповерхівки витіснили приватний сектор, а згодом настала черга і Редукторного заводу — підприємство перемістили в область, а територію забудували. Хатина ж дивом пережила всі ці численні трансформації.

Хата часів дитинства письменника Миколи Носова, автора «Незнайки»

Борщагівська: якою була вулиця понад сто років тому

Цікаво, що на вулиці Борщагівській у дитячі роки мешкав відомий дитячий письменник Микола Носов, автор трилогії про «Незнайку». Своє життя в цьому районі він описав в автобіографічній повісті «Таємниця на дні колодязя». Хоча автор жив ближче до Галицької площі, він цілком міг бувати і біля цієї вцілілої хатини.

Носов згадував, що тодішня вулиця Борщагівська була фактично сільським передмістям без водогону, а по воду люди ходили до колодязів.

«У ті часи у Києві на таких окраїнних вулицях, як наша Борщагівська, водопроводу взагалі не існувало. Воду брали з колодязів, а колодязі були далеко не у всіх дворах. Найближча криниця, з якої дозволялося брати воду всім охочим, знаходилася за півтора квартали від нашого будинку», — йдеться у повісті.

Автор згадує дівчаток-сусідок, які гралися у зеленому палісаднику та дражнили сусідського хлопчину Степана на прізвисько Навіжений Огірок. Від нього маленькому Миколі часто діставалося, коли той ніс додому воду. Також письменник згадував великого рудого «собаку-здирника», який «чергував» біля булочної на Борщагівській і гавкав на дітей, вимагаючи хліба, як відкуп за вільний прохід по вулиці.

Сьогодні від того патріархального Києва залишилася лише ця самотня хатина, закрита стінами сучасних ТРЦ.

Коментарі
Сортувати:

Наступна публікація

Я дозволяю TSN.UA використовувати файли cookie