"Люди, Ваня вдома!": батько три роки чекав з полону на свого сина — неймовірна історія
З російського полону повернувся український захисник, його батько три роки чекав на сина.
Батько, який чекав на сина / © ТСН
Пан Іван три довгі роки приходив на кожен обмін полоненими, зустрічав чужих синів, плакав від радості за побратимів, але щоразу повертався додому сам. Проте вчора, 5 лютого, з російського полону вдалося повернути його сина.
Про це йдеться у сюжеті ТСН.
Щаслива новина
Біля хвіртки лікарні, де традиційно зустрічають звільнених захисників, пана Івана знають усі. Він став героєм багатьох сюжетів ТСН. Цього разу він знову був там, чекаючи на повідомлення. Спочатку дізнався, що повернули побратима сина, і з радості навіть забув, куди сховав телефон. А потім прийшло сповіщення у «Дії».
Пан Іван (момент отримання СМС): «Чекайте, щось є… Щось є в „Дії“. Люди, Ваня вдома! Я вам вдячний, всі небесні сили!».
Три роки очікування
Журналісти ТСН познайомилися з паном Іваном ще торік у квітні, на Великдень. Тоді він прибіг до лікарні з паскою для сина, сподіваючись на диво. Але Вані в списках не було.
Його син, Іван-молодший, боєць 72-ї бригади, потрапив у полон 6 листопада 2022 року під Павлівкою на Донеччині. Кілька тижнів він вважався зниклим безвісти, але батько серцем відчував — син живий. Згодом знайшов відео з ним на російських пабліках.
За ці три роки пан Іван став для журналістів ТСН справжнім другом. Ми бачили його розпач влітку, коли він перевіряв телефон кожну хвилину, і його стійкість восени.
«Кожен хлопчик, який повертається в кожному обміні, наближає мене до сина. Що більше обмінів, то швидше прийде мій Ваня», — повторював він.
«Я замало його обіймав»
Найбільше батько жалкував про одне — про чоловічу стриманість.
Пан Іван: «Мені здається, я замало обіймав його, замало говорив ласкавих слів. Мужик повинен бути мужиком — так я думав. А тепер мені так важко! Може, він хотів, щоб я його тисячу разів обійняв, а я не зробив цього жодного разу. Дуже хочу віддати йому ті обнімашки».
Перший дзвінок
І ось — довгоочікуваний відеодзвінок з кордону. Ваня худий, з густою бородою, але сміється.
Батько: «Ти чого такий бородатий? Синулько! Ми на тебе чекаємо!»
Син: «Нарешті ми дочекалися… Люблю вас!»
Журналісти запитали Ваню на кордоні, чи часто тато обіймав його в дитинстві. «Ні», — відповів хлопець. Але коли його запитали, чи знає він, що тато про це дуже жалкує, Ваня тихо відповів: «Так».
Зустріч, на яку чекала вся країна
Коли автобуси нарешті дісталися лікарні, пан Іван бігав від одного до іншого, не знаючи, де саме його син. А потім — довгі обійми, в яких застигли три роки болю.
Тепер на Івана-молодшого чекає тривала реабілітація, але головне вже сталося. Батько не просто дочекався — він вистояв.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: Історія Івана Романа та його СИНА РОЗЧУЛИЛА країну! Що залишилося ПОЗА КАДРОМ | ТСН