Мало грошей — багато пропаганди: чому Молдова застрягла між тугою за СРСР і бажанням жити як у ЄС

Молдова залишається розділеною між європейською перспективою та впливом Росії: майже половина виборців, які не підтримали PAS на виборах у 2025 році, проголосували за «Патріотичний блок» — проросійське формування, очолюване колишнім президентом Ігорем Додоном.

Розслідувальні медіа в Кишиневі викрили цілі мережі акаунтів із фальшивими ідентифікаторами, які поширювали російську пропаганду в Telegram, TikTok і Facebook.

Румунський ресурс HotNews і місцева журналістка Оксана Боднар поділилися з ТСН.ua свідченнями з Молдови, зібраними спеціально для інформаційного проєкту ЄС EU NEIGHBOURS east.

Люди бояться висловлюватися відверто, але ностальгують за СРСР

Від півночі до півдня Молдова виглядає дуже по-різному: є громади, де спілкуються румунською, а є ті, де вживають російську, українську або гагаузьку мови. З огляду на складність ситуації люди користуються різними джерелами інформації.

Навіть у Кишиневі, столиці країни, люди старшого віку менш охоче погоджуються на фото- та відеозйомку й відповіді на запитання, тоді як молодь більш відкрита — про це свідчить репортаж HotNews.

«Було б чудово приєднатися до Європейського Союзу, але в нашій реальності ЄС нас не потребує. Ситуація в країні зараз така, що ми навіть не маємо нормального житла, робота погано оплачується, ціни зростають, пальне дорожчає — усе дорожчає. Я вже не кажу про освіту. Я студент, і це просто божевілля», – сказав один із молодих людей.

У селі Наславча — найпівнічнішому населеному пункті країни на кордоні з Україною — люди з недовірою ставляться до журналістів, не хочуть говорити й бояться, що можуть мати проблеми, якщо відкрито висловлять свою думку. Багато місцевих мають родичів і в Україні, і в Росії.

Село розташоване більш ніж за 200 кілометрів від Кишинева, на березі Дністра. Тут мешкає менше ніж 800 осіб, які майже виключно розмовляють російською.

51-річна Неля каже, що вона українка, але її сестра живе в Росії, де, за її словами, «життя краще, ніж у Молдові, бо там є хороша робота й зарплати». Саме тому Неля не бачить сенсу у вступі Молдови до Європейського Союзу.

«За радянських часів життя було стабільнішим», — говорить інша мешканка села, 45-річна Валерія.

Ще одна жителька, Наталія, боїться відповідати на запитання, пов’язані з політичною ситуацією в Молдові. «Завтра до мене прийде поліція, якщо я скажу вам щось не те», — каже вона, додаючи, що її родина родом із Білорусі.

Уряд у Кишиневі також не користується популярністю в цьому селі — про це свідчать результати як президентських, так і парламентських виборів. За умов високого рівня бідності в регіоні люди негативно сприймали заклики влади не брати гроші в обмін на голоси за проросійські сили. «Люди брали ці гроші через бідність і потребу. Таке життя», — пояснила одна з пенсіонерок готовність місцевих продавати свої голоси.

Втім, один із мешканців розповів, що раніше працював у ЄС. «Там за один день заробляєш більше, ніж тут за місяць», — сказав він. Він хотів би, щоб молдовани мали можливість працювати в будь-якій країні Європейського Союзу.

Вплив Румунії та допомога ЄС

Для молдован, які живуть найближче до кордону з ЄС — біля Румунії, — Росія здається далекою не лише на мапі, а й у повсякденному житті.

Комуна Загаранча в Унгенському районі розташована всього за 40 кілометрів від румунського міста Ясси. Столиця Молдови — Кишинів — значно далі, більш ніж за 120 кілометрів.

До складу комуни входять три села — Загаранча, Семень та Єлізаветовка — із загальною чисельністю населення 2 905 осіб.

У комуні реалізовано низку інвестиційних проєктів у межах національних програм, таких як «Європейське село», «Національний екологічний фонд» та програма «Європа вдома», що фінансуються за кошти ЄС. За даними місцевої влади, загальний обсяг європейських інвестицій у комуну в період з 2021 по 2025 рік становить приблизно 16 мільйонів молдовських леїв — понад 810 тисяч євро.

Румунія за фінансуванням з програми SAFE Європейського Союзу будує останню ділянку автомагістралі Unirii довжиною 15,5 км, яка з’єднає населені пункти Тиргу-Нямц і Ясси з Унгенами — вже на території Молдови.

На кордоні в межах цього проєкту буде збудовано міст через річку Прут, який поєднає село Загаранча з комуною Голешть у повіті Ясси. Новий міст матиме по дві смуги руху в кожному напрямку та пішохідні тротуари. Його довжина перевищить 260 метрів, початкова ширина становитиме 13 метрів, а згодом міст розширять до 25 метрів.

З обох берегів Пруту також облаштують під’їзні дороги завдовжки по одному кілометру. Очікується, що новий міст буде введено в експлуатацію восени 2026 року. Загальна вартість проєкту — 30 мільйонів євро, з яких 16,4 мільйона фінансує Європейський Союз.

Молдовани працюють як у Європі, так і в Росії

Місцевий житель Віталіє вважає, що у разі вступу Молдови до ЄС багато тих, хто виїхав за кордон у пошуках кращого життя, повернуться, щоб будувати майбутнє вдома. За переписом населення 2004 року в Загаранчі проживало 3 300 осіб; нині — трохи більше ніж 2 900.

«Якщо подивитися навколо, багато наших сусідів поїхали за кордон, до Європи; є й ті, хто поїхав до Росії, якось заробляючи на життя. В умовах, у яких наша країна жила з моменту здобуття незалежності, жити було нелегко», — каже Віталіє, додаючи, що в останні роки його родина відчула позитивний ефект від європейських інвестицій.

Його донька Крістіна розповідає, що до виходу в декрет працювала в мерії в межах проєкту, профінансованого коштами ЄС. «Ми ніколи не думали про еміграцію; ми хочемо жити в цій країні, працювати тут і виховувати тут наших дітей», — говорить вона.

«Моє майбутнє — тут»

У селі Семень родина Чімпоєш бачить своє майбутнє саме у Молдові: мати Марія має двоє дітей — Рафаеля і Тетяну.

Марія вже 18 років працює медсестрою в районній міста Унгени після закінчення місцевого медичного коледжу. «Я люблю свою професію і виконую її з відданістю та емпатією до кожної людини, яка страждає», — каже вона.

Рафаель займається в танцювальному колективі «Unghenenii», а Тетяна грає на фортепіано.

«Мені подобається танцювати й популяризувати традиції Республіки Молдова, нашого народу. Ми їздили до Румунії на різні конкурси. Це країна, значно більш розвинена, ніж наша, — пояснює Рафаель. — Але вдома все одно краще».

«Я теж бачу своє майбутнє вдома», — каже Тетяна, яка також займається народними танцями.

Авторка: Ольга Консевич