Шантаж і провокації: чи може Путін влаштувати на Донбасі черговий котел, щоб змусити Україну підписати новий "Мінськ"

Дата публікації
Перегляди
12к
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Шантаж і провокації: чи може Путін влаштувати на Донбасі черговий котел, щоб змусити Україну підписати новий "Мінськ"

Фото: ТСН.ua

Лише за січень російські мільярдери "схудли" на $23 млрд, ще $50 млрд може втратити російська економіка, якщо Путін все ж таки вирішить відкрити третій фронт.

На тлі небаченої в Україні від 2014 року паніки через можливе широкомасштабне вторгнення Росії, у середу, 26 січня, в Парижі відбулася зустріч політичних радників лідерів нормандського формату. Переговори тривали понад 8 годин. До преси сторони вийшли після 22:00. 

І глава Офісу президента України Андрій Єрмак, і заступник Адміністрації президента РФ Дмитро Козак заявили, що провели інвентаризацію різночитань Мінська і домовилися зустрітися за два тижні в Берліні. А от далі Київ і Москва в оцінках кардинально розійшлися. Єрмак заявив, що радники узгодили комюніке щодо режиму припинення вогню та вимагав від Росії деескалації біля українських кордонів. Козак розповів, що чекає від України пропозицій щодо закріплення за Донбасом особливого статусу. 

Норманді. Що це за формат? Започаткований у червні 2014 року в Нормандії. Покликаний на мирне врегулювання війни на Донбасі. Діє на рівні лідерів Німеччини, Франції, України та Росії. В основу лягли Мінський протокол від 5 вересня 2014 року (більш відомий як "Мінськ-1", який було підписано після Іловайська), та Комплекс заходів щодо виконання Мінського протоколу від 12 лютого 2015 року ("Мінськ-2", підписаний під час боїв за Дебальцеве).

Коли востаннє збиралися? Для Володимира Зеленського перша і поки що остання зустріч із Володимиром Путіним у цьому форматі була у грудні 2019 року в Парижі. Формат у повному глухому куті. Так, радники лідерів збираються: до очної зустрічі в Парижі 26 січня вони мали віртуальні перемовини у вересні минулого року. Проте результатів нуль.

Про що домовляються? Зрозуміло, що виконання пунктів "Мінська-2" саме в тій послідовності, як вони там виписані, Україні не вигідно. Росія це прекрасно розуміє. Є три основні вимоги Москви, навколо яких все крутиться:

  1. Імплементація "формули Штайнмайєра" в закон про так званий особливий статус Донбасу, строк дії якого ВР пролонгує кожного року. Формула визначає черговість місцевих виборів на Донбасі та механізм набрання чинності закону про особливий статус.
  2. Прямий діалог Києва з бойовиками. Це давня "хотєлка" Кремля, щоб переконати світ, що на Донбасі громадянська війна, а Росія – не сторона збройного конфлікту, а миротворець та посередник.
  3. Спочатку вибори – потім кордон. Дійсно, пункт 9 "Мінська-2" мовить, що відновлення контролю над кордоном має розпочатися в перший день після місцевих виборів. Звичайно, що Україна на це ніколи не погодиться, адже за задумом Москви місцеві вибори на Донбасі відбуватимуться під дулами російських автоматів.

Путін прекрасно розуміє, що на імплементацію "Мінська-2" саме в такому тлумаченні Зеленський ніколи не піде.

Дослідження Центру Разумкова та Фонду "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва (за травень 2021 року) показало, що лише 17% виборців "Слуги народу" підтримують проведення виборів на непідконтрольних територіях без жодних специфічних умов. Переважна частина вважає, що вибори  можуть відбуватися або після повного виведення російських військ і роззброєння бойовиків (25%), або взагалі через декілька років після повернення цих територій під контроль України (28%).

Проте вже не перший місяць шириться конспірологічна теорія про те, що друга за рік військова ескалація біля українських кордонів – це такий собі договорняк США та РФ примусити Україну виконати "Мінськ-2" саме в такій послідовності, як він прописаний.

Якщо ж ні, Росія може задіяти силовий сценарій: знову спровокувати ескалацію на Донбасі, влаштувавши щось на кшталт Іловайська або Дебальцевого, щоб змусити Україну підписати ще більш невигідний "Мінськ-3". ТСН.ua проаналізував можливість такого сценарію. 

Російські фейки

Напередодні зустрічі політичних радників нормандського формату 26 січня в Парижі Мережу підірвала новина, що там хочуть визначити дату, коли Україна проведе переговори з ватажками окупаційних адміністрацій про особливий статус Донбасу. Її розповсюдила німецька агенція dpa з посиланням на джерела в Єлисейському палаці.

Голова ОПУ Андрій Єрмак одразу ж жорстко спростував такі маніпуляції: "Позиція України, яку багато разів висловлювали на різних рівнях, є незмінною, вона відповідає українським інтересам. Жодних прямих переговорів із сепаратистами не було й не буде".

Зрозуміло, що Росія давно і послідовно працює на дестабілізацію України зсередини. Проте диму без вогню не буває. Ще навесні 2020 року Андрій Єрмак та заступник Адміністрації президента РФ Дмитро Козак підписали протокол щодо створення "Консультативної ради", на майданчику якої мав фактично відбуватися діалог Києва з бойовиками.

Від цієї ідеї вирішили відмовитися, бо вона викликала неабиякий резонанс у суспільстві. Далі була сумнозвісна "формула Штайнмайєра", яку включили до декларації паризького саміту лідерів норманді (де Зеленський вперше і поки що востаннє зустрівся з Путіним), а Верховна Рада готувалася до її включення до закону про особливий статус Донбасу.

Проте і це відклали до кращих часів, якби не зустріч радників норманді в Парижі, 26 січня, напередодні якої Кабмін відкликав з ВР законопроєкт про державну політику перехідного періоду. Що це за документ? Його напрацьовувала ще команда Олексія Резнікова, коли він був віцепрем’єром з реінтеграції тимчасово окупованих територій. Він передбачає механізм повернення "держави Україна" на нині окупований Росією Донбас.

На саму появу цього законопроєкту Росія не раз бризкала отрутою, вимагаючи його неухвалення. І Андрій Єрмак, і керівник фракції "Слуга народу" Давид Арахамія переконували, що нічого спільного з зустріччю радників відкликання документу з Ради немає, мовляв, це суто для доопрацювання проєкту, бо Венеціанська комісія має до нього зауваження. Проте парламентськими кулуарами активно шириться зворотна інформація.

Ціль Вашингтона

Соцмережами шириться конспірологічна теорія про те, що друге за рік безпрецедентне скупчення російських військ біля українських кордонів та неймовірна істерія західної преси щодо цього – ніщо інше, як спроба змусити Україну виконати Мінські домовленості. А на умовах Росії, чи так, як вважає Україна, – це вже як вийде.

Не забуваймо, що у деяких представників Демократичної партії своє бачення компромісів, на які може піти Україна по Мінську, що дуже яскраво проявилося в часи президентства Барака Обами. Вже всі забули, як, наприклад, у січні 2016 року в Давосі п’ятий президент Петро Порошенко та тодішній віцепрезидент США Джо Байден обговорювали дорожню карту конституційних змін в Україні.

Тих самих змін, які конституційно закріплювали б особливий статус Донбасу. Чи згадати хоча б позицію чинної заступниці держсекретаря США Вікторії Нуланд, яка не була проти, щоб безпеку під час місцевих виборів на Донбасі "гарантувала" народна міліція, набрана з представників бойовиків.

Політична аналітикиня Фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва Марія Золкіна не вважає, що сьогоднішня гра між Росією і Заходом про те, щоб змусити Україну виконати Мінськ, хоч це і входить до інтересів Москви.

"Я б не підтримувала певні конспірологічні теорії, що це напруження загалом створюється, щоб примусити Україну просто погодитися з російськими "хотєлками" по Мінську. Ні. Але в чому небезпека? Щоб відвернути вторгнення, якусь масштабну гібридну атаку з військовими діями, які необов’язково передбачають повноцінне вторгнення, а, наприклад, нову ескалацію на Донбасі чи в Азовському морі, в переговорах можуть виринути компроміси по Донбасу, як частина загальної домовленості про деескалацію. Якраз тут ми не можемо бути певні на 100%, що спокуса такої домовленості не буде прийнята Білим домом", - пояснює ТСН.ua Марія Золкіна.

І Україна, за словами аналітикині, не зможе нічого протиставити, бо на нас тиснуть, ми зараз залежні від збройної і фінансової допомоги західного світу, від тих санкцій, якими вони лякають Росію, бо це один із елементів стримування.

"Мінськ-3"

"Росія живе в оточенні ворогів". Це основа політики Путіна, яка допомагає йому відволікти увагу росіян від внутрішніх проблем і втриматися при владі. "Крим-2" влаштувати не вдасться. Фактичне захоплення Білорусі та Казахстану вау-ефекту серед росіян не спричинило. Саме тому Кремль вигадав повернення до часів Карибської кризи, коли світ стояв на межі ядерного знищення.

Головний ворог Росії в Європі, звичайно після ворожого блоку НАТО, - це Україна. Саме цим Кремль інформаційно накачує росіян. А в середу, 26 січня, просто під час перемовин політичних радників нормандського формату в Парижі, Москва ще більше підвищила ставки.

По-перше, спікерка Ради Федерації Валентина Матвієнко заявила, що Київ хоче вирішити конфлікт на Донбасі силовим шляхом.

По-друге, фракція "Єдина Росія" у Держдумі звернулася до Путіна з проханням надати самопроголошеним "ЛНР"/"ДНР" зброю.

Можливо із самого початку Росія розраховувала влаштувати військову провокацію на Донбасі, а не вдаватися до широкомасштабного вторгнення, щоб змусити Україну все ж виконати "Мінськ-2"? Або ж і взагалі влаштувати щось на кшталт Іловайська чи Дебальцево, щоб все обнулити і вигадати ще більш кабальний для Києва "Мінськ-3"?

Суто з військової точки зору, за словами заступника директора Центру армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайла Самуся, зараз ситуації схожої на Іловайськ чи Дебальцеве просто фізично не може бути. Від 2015 року після Дебальцевого сторони стоять на стабільних визначених боями позиціях.

"Я не можу собі уявити сценарій, який би Росія зараз могла розіграти, щоб Україна потрапила в ситуацію, схожу з Іловайськом чи Дебальцевим. Проблема Іловайська та Дебальцевого була в тому, що їх розглядали у відриві від загальної ситуації і думали, що Росія не втрутиться. А Росія втрутилася – це було абсолютно прогнозовано. Зараз оборона будується якраз із того погляду, що буде широкомасштабний наступ. Українські ЗС розглядають російську загрозу комплексно, і загроза на Донбасі – це один із елементів", - коментує ТСН.ua Михайло Самусь.

За словами експерта, дестабілізація чи провокування напруженості на Донбасі зараз грає проти Росії: якщо вони хочуть примусити Україну до переговорів із представниками окупаційних адміністрацій на Донбасі, їм навпаки треба демонструвати, що вони білі і пухнасті.

Не варто сподіватися й на те, що Париж та Берлін в нормандському форматі будуть особливо палко захищати українські інтереси. Німеччина займається умиротворенням агресора. Франція з головою пірнула у президентські перегони. Конкуренти Еммануеля Макрона наввипередки обіцяють виборцям скасування санкцій проти Росії, дружбу з Путіним і навіть пропонують вивести Францію з НАТО.

Сполучені Штати грають у свою гру. Просто під час перемовин у Парижі заступниця держсекретаря США Венді Шерман заявила: Вашингтон бачить всі ознаки, що Путін може застосувати військову силу або зараз, або в середині лютого. Проте, треба розуміти, що американці переслідують свої інтереси.

Так, можливо, з одного боку, нагнітання інформаційної істерії щодо можливого широкомасштабного нападу Росії на Україну в деякому розумінні і працює. Лише за січень через падіння фондового ринку російські мільярдери втратили $23 млрд. Ще $50 млрд може втратити російська економіка, якщо Путін все ж таки вирішить відкрити третій фронт.

Проте, з іншого боку, сильно страждає й українська економіка. Варто лише подивитися на курс в обмінниках, ціни на пальне і продукти в супермаркетах. А до якої паніки в українському суспільстві призвело рішення Держдепу США евакуювати родини американських дипломатів?

У коментарі ТСН.ua голова комітету ВР із зовнішньої політики Олександр Мережко сказав, що не дуже вірить у нове вторгнення Росії, бо Путіну вигідніше налякати всіх так, щоб викликати всередині України паніку, що негативно вплине на економіку та інвестиції.

За його словами, Путін хоче зруйнувати Україну зсередини, привести до влади проросійський уряд, а зовнішня загроза - це радше спосіб.

"Я не виключаю, що однією з цілей Росії в цій ескалації може бути в тому числі спроба змусити імплементувати Мінські домовленості в розумінні Росії. Захід, зі свого боку, підкреслює, що альтернативи Мінську немає. Тут, скоріше, проблема в різних інтерпретаціях Мінських домовленостей. В те, що буде якийсь новий "Мінськ", "Мінськ-3", я не вірю", - підсумував Олександр Мережко.

Президент США допустив можливість запровадження персональних санкцій проти Путіна | Новини світу

Президент США допустив можливість запровадження персональних санкцій проти Путіна | Новини світу
Наступна публікація