"Молодь дуже швидко подорослішала через війну": історії покоління, яке змінює Європу

У маленькому вірменському селі підлітки вчаться розпізнавати дезінформацію в Інтернеті. В Азербайджані молодь збирається, щоб обговорити дипломатію, лідерство та можливості за межами країни. У сільській місцевості Грузії студенти вперше чують, що навчання чи волонтерство за кордоном можуть бути їм по кишені.

У Молдові молодь подорожує від школи до школи, пояснюючи, що таке Європейський Союз за межами політичних дебатів і газетних заголовків. В Україні молодіжні активісти адаптують свою роботу до реалій воєнного часу, одночасно зміцнюючи стійкість у своїх громадах.

Через десять років після свого запуску мережа «Посли європейської молоді» (Young European Ambassadors, YEA), що фінансується Європейським Союзом та реалізується програмою EU NEIGHBOURS east, об’єднала тисячі молодих людей у Європейському Союзі та країнах Східного партнерства. Однак її вплив вимірюється не лише проєктами чи подіями, а й людьми, чиє життя вона змінила.

«Я усвідомила, що Європа — це складна мозаїка різного історичного досвіду, травм і перемог», — розповідає ТСН Єлизавета Адамська, Посолка європейської молоді з України.

Від молодіжного лідерства до відповідальності

Для Єлизавети Адамської мережа з’явилася у влучний момент. Коли вона приєдналася до ініціативи у 2019 році, вона вже працювала над проєктами, пов’язаними з гендерною рівністю, інклюзією та екологічними питаннями.

«На той період часу в мене були вже власні проєкти. Навіть тоді я якось цікавилася гендерною рівністю, цікавилася екологією, інклюзією. Але я відчувала, що прагну змін», — каже вона.

Саме тоді вона й дізналася про мережу: «І якщо на початку, у 2019 році, коли я тільки йшла в ініціативу, ЄС був для мене чимось радше абстрактним, то зараз для мене це якісь реальні обличчя, конкретні історії і конкретні переконання, що майбутнє України полягає у щоденному діалозі з цими людьми».

Оточена людьми, які поділяли схожі цінності та амбіції, Адамська швидко стала однією з найактивніших учасниць. Пізніше вона очолила мережу у західній Україні, а потім відповідала за роботу ініціативи з питань гендерної рівності.

Але все змінилося у лютому 2022 року. Як і мільйони українців, посли європейської молоді раптово опинилися в зовсім іншій реальності. «Якщо до початку вторгнення ми більше говорили про те, що просто хочемо бути почутими, то зараз все змінилося», — каже Адамська.

Освітні заходи дедалі більше зосереджувалися на стійкості, медіаграмотності, боротьбі з дезінформацією та зміцненні громад. Учасники швидко адаптувалися, організовуючи нові ініціативи та реагуючи на виклики, що виникали.

«Всі стали більш гнучкими і почали організовувати величезну кількість заходів», — згадує вона.

Водночас, сама мережа дозріла. «Якщо раніше ми говорили про молодіжне лідерство, то після війни воно стало лідерством дорослих, — каже вона. – Ми всі дуже швидко подорослішали. Це проглядається в проєктах. Це помітно в тому, як ми спілкуємося, як ми взаємодіємо з установами та з нашими колегами з інших країн».

Однак, попри війну, Адамська вважає, що найважливіший урок, який вона засвоїла завдяки цій ініціативі, залишається незмінним. Для неї Європа перестала бути абстрактним політичним поняттям і стала чимось глибоко людським.

Зростаючи разом з мережею

Коли Даніель Біздіга приєднався до ініціативи «Посли європейської молоді» у 2017 році, мережа ще перебувала на початковій стадії розвитку. У Молдові спільнота налічувала менше двадцяти активістів.

Його перша діяльність була простою, але потужною: відвідування шкіл по всій Молдові разом із послами країн Європейського Союзу. Цей досвід одразу переконав його, що ініціатива відрізняється від інших.

«Я думаю, що з самого початку це був досвід, який спонукав мене залишитися в ініціативі. Можливість проводити час з однолітками з інших країн ЄС та спілкуватися з ними була дуже цінною. Водночас ми впливали, намагаючись покращити розуміння Європейського Союзу та того, що він пропонує Молдові», — вважає він.

Для Біздіги приєднання до мережі було природним продовженням його власної європейської подорожі. Перш ніж стати Послом європейської молоді, він уже брав участь у програмах Erasmus+ та на власному досвіді відчув, як міжнародний обмін може розширити горизонти та створити нові можливості.

«Цей досвід вселив у мене захоплення ідеєю обміну між ЄС та Молдовою та спільною роботою заради кращого майбутнього», — зазначає він.

«Мережа безперечно значно зросла, — каже він. – Відтоді сотні молодих людей, які були частиною ініціативи, мали можливість взяти участь у її заходах та певним чином зробити свій внесок у процес зближення Молдови та Європейського Союзу».

Після трьох років роботи Послом європейської молоді він став національним координатором у Молдові. Як і багато учасників з усього регіону, Біздіга вважає, що однією з найбільших сильних сторін мережі є її здатність об’єднувати молодь із різних країн, культур і спільнот.

«Особисто для мене це справді допомогло побачити речі з різних сторін. Ми звикли бачити світ крізь призму власного суспільства та власної країни. Іноді це може призвести до непорозумінь між людьми», — каже він.

За даними Даніеля Біздіги, багато молодих асоційованих молодих експертів з країн ЄС приїхали до Молдови з обмеженими знаннями про країну, а поїхали з зовсім іншим розумінням.

«У таких країнах, як Молдова, багато молодих людей, які хочуть кращого майбутнього. Вони хочуть жити в мирній Європі. Вони хочуть бачити, як їхня країна розвивається та процвітає», — зазначає він.

Він стверджує, що такі проекти, як ініціатива «Посли європейської молоді», допомагають перетворити ці прагнення на дії.

Малі кроки, реальний вплив

Ана Дзірквадзе приєдналася до мережі відносно пізно – у 24 роки, після того, як дізналася про неї від подруги. На той момент вона вже навчалася за програмою європейських студій і активно цікавилася європейською тематикою. Водночас до досягнення граничного віку участі в програмі їй залишалося лише два роки активної діяльності в мережі.

«У мене було зовсім небагато часу — лише близько двох років — як активної учасниці, – розповідає вона. — Проте, попри іншу роботу та проєкти поза мережею Послів європейської молоді, мені вдалося залишатися активною учасницею. Я дуже рада, що змогла зробити свій внесок у розвиток мережі».

Досить швидко вона зосередилася на темі, яка була для неї особливо важливою, — доступі до інформації. Разом з іншою Посолкою європейської молоді Нікою Чугошвілі вона організовувала інформаційні кампанії в регіонах Грузії, відвідуючи села та школи, щоб розповідати молоді про доступні можливості та саму ініціативу.

«Ми подорожували різними регіонами та відвідували школи в селах. Ми проводили презентації про Erasmus+ і можливості для навчання, які пропонує ця програма. Також ми знайомили учнів із мережею Послів європейської молоді та пояснювали, як вони можуть стати її учасниками», – згадує вона.

Хоча Ана виросла в Тбілісі, вона добре пам’ятає, наскільки складно було навіть активній і мотивованій молодій людині дізнатися про міжнародні обміни та освітні програми.

«Попри те, що я перебувала в більш привілейованому становищі, ніж багато молодих людей із сільської місцевості, мені знадобилося чимало часу й зусиль, щоб дізнатися про існування деяких програм», – каже вона.

Після одного зі шкільних візитів із командою зв’язалася вчителька з регіону Кахетія, яка запропонувала реалізувати новий проєкт у межах міжнародної кампанії Orange the World, спрямованої на боротьбу з насильством щодо жінок. Разом із трьома іншими Послами європейської молоді вони організували одноденний воркшоп, присвячений гендерній рівності, для учнів із чотирьох сіл, серед яких було й село з переважно азербайджанським населенням, де ранні та домовлені шлюби досі залишаються серйозною проблемою для дівчат і молодих жінок.

Найбільше її здивувала активність хлопців, які брали участь у дискусіях.

«Вони добре розуміли виклики, з якими стикаються дівчата у своїй громаді, і намагалися підтримувати їх, відкрито говорячи про стереотипи та нерівність. Було справді надихаюче вести такі розмови», – згадує вона.

Мережа також дала їй можливість познайомитися з молодими людьми далеко за межами Грузії. Участь у 3-му Європейському форумі молодих лідерів та Європейському економічному конгресі в польському Катовіце відкрила для неї знайомства з Послами європейської молоді з усього регіону – дружбу, яка триває й сьогодні.

«Тепер, коли я живу в Португалії, я досі підтримую зв’язок із людьми, яких зустріла завдяки мережі. Дуже приємно знати, що майже всюди в Європі є хтось із цієї спільноти», – зізнається вона.

Навіть сьогодні, за її словами, вона відчуває відповідальність робити свій внесок у суспільство незалежно від того, де живе: «Іноді навіть невеликі ініціативи можуть мати реальний вплив».

За межами столиці

Подібні думки щодо важливості доступу до молодіжних програм висловлює також Ліліт Соф’ян з Вірменії. Вона приєдналася до мережі у 2018 році. «Перш за все, я хотіла б зазначити, що Посли європейської молоді були першою молодіжною ініціативою, до якої я долучилася, — згадує вона. – До цього я навіть не знала про волонтерство. Я також не знала про багато можливостей для молоді, які існували».

Далі настав період глибокого особистісного зростання. «Ця мережа мала прямий вплив на мій розвиток. Я здобула багато впевненості, лідерських навичок та організаторських здібностей. Я також відкрила для себе різні способи та методи, за допомогою яких я могла б самовдосконалюватися та впливати на свою громаду», — доповнює вона, пояснюючи, як цей досвід втілився в життя.

Родом з Лорійського регіону Вірменії, Соф’ян зосередила значну частину своєї роботи на роботі з молоддю за межами Єревана. Вона організовувала шкільні відвідування в селах та невеликих громадах, доносячи інформацію про європейські схеми мобільності, залучення молоді та громадянську активність до місць, де такі обміни часто менш помітні.

«Я також вважаю, що люди, які живуть у регіонах, потребують підтримки таких мереж, а також організацій громадянського суспільства, навіть більше, ніж люди, які живуть у столиці чи великих містах. Саме тому я спробувала заповнити цю прогалину та принести ці можливості у свій регіон, до місцевих громад та маленьких сіл», — каже вона.

Сереж тем була медіаграмотність, щоб допомогти молоді розвивати критичне мислення та навички перевірки фактів. Серед інших активностей були акції з прибирання у громадах та фотомайстерня, яка заохочувала учасників розмірковувати про європейські цінності крізь творчу призму.

Сьогодні Соф’ян працює наставницею в мережі, допомагаючи новообраним послам зорієнтуватися в перші місяці та розвивати власні ініціативи. Однак її найяскравіші спогади залишаються пов’язаними з місцевими громадами, з якими вона працювала.

Протягом останнього десятиліття вона також спостерігала ширші зміни у ставленні до Європейського Союзу серед вірменської молоді.

«Можливо, років десять тому багато людей мало що знали про Європейський Союз. Також існувало багато стереотипів щодо ЄС, — каже вона. – Це дуже поширене сприйняття в пострадянських країнах — ідея, що Європейський Союз збирається знищити нашу національну ідентичність, нашу культуру тощо».

Для неї вплив мережі зрештою виходить далеко за рамки окремих проєктів.

«Йдеться про розуміння цінностей, якими Європейський Союз хоче поділитися з іншими країнами, та про вихід за межі стереотипів. Йдеться про розуміння справжнього значення таких понять, як демократія, верховенство права та права людини, а також про визнання справжньої сутності цінностей, які ми поділяємо разом», — вважає вона.

Простір для діалогу

Нубар Рахімова з Азербайджану приєдналася до мережі наприкінці 2023 року після заохочення колеги, яка вже була її активним членом.

«Під час навчання на напрямку міжнародні відносини та дипломатія моя подруга розповіла мені про мережу Посли європейської молоді. Вона поділилася своїм досвідом та розповіла про можливості», — згадує вона.

Зацікавившись ініціативою, Рахімова вирішила подати заявку. Невдовзі вона доєдналася до Дипломатичного клубу та Єврошколи.

Для Рахімової цінність ініціативи полягає не лише у вивченні Європейського Союзу, а й у обміні знаннями з іншими людьми.

«Кожен молодий активіст, з яким я зустрілася в цій мережі, має свою історію, свій досвід та свій набір навичок. Завдяки цій мережі я познайомилася з багатьма людьми та багато чого від них навчилася», — ділиться вона.

Цей досвід також вплинув на неї особисто: «Звичайно, він допоміг мені зрости професійно, але ще важливіше, зрости особисто. Я навчилася знаходити спільну мову з людьми, які мають різний досвід, походження та навички».

«Ви можете багато чого навчитися один в одного. Це допомагає вам особисто зростати в різних напрямках, тому що ви постійно навчаєтесь в інших», — каже вона, додаючи, що мережа заповнює значну інформаційну прогалину.

У мережі учасники починають відкривати для себе нові ідеї. «Я хочу брати участь у доступних міжнародних програмах, повертатися з отриманими знаннями та навичками та ділитися ними з іншими Послами європейської молоді, щоб вони також могли навчатися та розвиватися», — каже вона.

Пізнаючи Європу через людей

Для Патрісії Рапозо ця подорож почалася з допитливості. Зростаючи в Португалії, вона була географічно та культурно далеко від країн Східного партнерства.

У 2021 році вона приєдналася до мережі Посли європейської молоді. Далі були чотири роки дискусій, обмінів, проєктів та дружби, які змінили її розуміння Європи.

Рапосо координувала Ініціативу діалогу з Азербайджаном, допомагаючи організовувати дискусії з питань культури, суспільства та відносин між Європейським Союзом та його східними сусідами. Згодом її обрали до правління мережі від відділення ЄС.

Один з її досвідів виділяється найбільше. В рамках ініціативи «Більше ЄС у Молдові» вона відвідала країну та разом з іншими послами завітала до шкіл у Кишиневі та Кагулі.

«Ми розмовляли зі студентами про Європейський Союз і, наприклад, про те, які переваги матиме Молдова, якщо вона вступить до ЄС», — каже вона.

Ці діалоги залишили сильне враження: «Відгуки були дуже позитивними, і люди були досить зацікавлені. Студенти підходили до нас і ставили питання про можливості навчання в Європі».

«Я народилася в Португалії після нашого вступу до Європейського Союзу. Я знаю євро більшу частину свого життя, — каже вона. – Побачити реалії країни, яка ще не входить до ЄС, але з нетерпінням чекає на цей крок, було справді захоплююче».

Особливо наочно цей вплив проявився під час відвідування бізнес-інкубатора в Кагулі. Центр отримав європейську підтримку та допомагав місцевим підприємцям розвивати свій бізнес.

«Це дозволило мені зрозуміти, як Європа насправді змінює життя людей, — згадує Рапозо. — Без цього фінансування багато хто з них не мав би цих можливостей».

Цей процес відкриттів, на її думку, лежить в основі ініціативи Посли європейської молоді. «Ми часто маємо можливість зустрітися з колегами з цих країн і з перших вуст почути, яким там насправді є життя. Це дозволяє нам набагато швидше будувати зв’язки», — каже вона.

Для Рапосо мережа заповнює прогалину, яку традиційні політичні дебати часто не в змозі вирішити. «Обговорення Східного партнерства чи розширення часто залишаються на рівні політиків, бюрократії чи новин, — пояснює вона. — Люди можуть чути про протести в Грузії чи війну в Україні, але якщо молодь пояснює ці теми набагато доступнішою мовою, це створює міцніший зв’язок».

Завдяки цим розмовам події, які колись здавалися географічно далекими, стали особистими.

Озираючись на роки своєї роботи в мережі, Рапосо бачить два паралельні досягнення. Перше — це вплив, який посли створюють у своїх громадах через заходи, інформаційно-просвітницьку діяльність та публічні обговорення. Друге — це те, що відбувається із самими учасниками.

«У нас є можливості розвивати нові навички, емпатію та навчатися управлінню проєктами, оскільки ми самі організовуємо заходи», — каже вона.

Багато учасників долучаються ще під час навчання або на початку своєї професійної кар’єри. Для деяких це перший досвід організації публічного заходу чи виступу перед аудиторією. Роками пізніше багато хто виявляє, що найцінніше, що вони здобули, — це не рядок у резюме, а спільнота. «Саме ці зв’язки я ціную найбільше», — каже Патрісія Рапозо.

Через десять років після початку ініціативи її головним надбанням є не лише реалізовані проєкти та нові можливості, а й зв’язки між людьми, які виявилися значно довговічнішими за будь-яку програму чи захід.

Автор: Ольга Консевич