Мюнхен-1938 чи Грузія-2008: вибір простий – подальше умиротворення Росії або рішуча відсіч

ТСН.ua не дарма виніс у заголовок цієї статті згадку про Мюнхен і Грузію.

По-перше, саме цими днями у баварській столиці відбувається щорічна Мюнхенська конференція, яка була заснована після Карибської кризи та в розпал Холодної війни на початку 1960-х, щоб знизити градус напруги по обидва боки Атлантики. Але парадокс у тому, що зараз Путін відчайдушно намагається повернути світ на 60 років назад, зробивши ілюзію, що Росія така ж "велична", як СРСР.

По-друге, щоб переконати світ у своїй величі, Путін погрожує застосувати військову силу, якщо США і НАТО не гарантують йому, бажано письмово, що Україна ніколи не стане членом Альянсу; а НАТО, за словами генсека Єнса Столтенберга, - не виведе всі свої війська і сили майже з половини країн-членів східного флангу.

Проте, і по-третє, Путін вже застосовує військову силу. За рік після його сумнозвісної промови про однополярний світ (який начебто хочуть збудувати США) саме на Мюнхенській конференції з безпеки, 2008 року Росія напала на Грузію. Окупація Криму і кровопролитна війна на Донбасі тривають вже восьмий рік. А зараз біля українських кордонів Росія зосередила 190 тис. військ (за даними США, Україна каже про майже 150 тис. військ), шукаючи привід для широкомасштабного вторгнення.

По-четверте, за кілька днів до вторгнення в Грузію у серпні 2008 року, Росія евакуювала людей з Цхінвалу та довколишніх селищ, звинувативши Міхеіла Саакашвілі у провокації. Це називається операція під чужим прапором. Те саме Путін робить прямо зараз на Донбасі: у п’ятницю, 18 лютого, окупаційні адміністрації оголосили про евакуацію жінок, дітей та людей похилого віку до російського Ростова.

Промова Володимира Зеленського на цьогорічній Мюнхенський конференції з безпеки, яка, без перебільшення, була присвячена Україні, починалася з таких слів:

"Україна хоче миру. Європа хоче миру. Світ каже, що не хоче воювати, а Росія, що не хоче нападати. Хтось із нас бреше".

Хто ж бреше? Світ на порозі найбільшої безпекової кризи з часів Другої світової. Якщо Україна впаде перед російською навалою, всім відомо, хто наступний. Та чи розуміють це на Заході?

Фейковий світ

"Це небезпечні дні для Європи. Росія невпинно нарощує війська в Україні та навколо неї, що є найбільшим військовим нарощуванням з часів холодної війни. Ми не знаємо, що буде. Але ризик конфлікту реальний".

Саме так почав свій виступ на 58-й Мюнхенській безпековій конференції генсек НАТО Єнс Столтенберг. Росія від участі у конференції відмовилася. Натомість оголосила масштабні навчання ядерних сил із ракетними пусками, і влаштувала масштабну військову та інформаційну провокацію на Донбасі. Востаннє кремлівська пропаганда так масовано відпрацьовувала створення фейкової картинки під час січневих подій у Казахстані, які закінчилися введенням туди військ ОДКБ (а, по суті, російських). І генсек цієї організації вже лякає вводом їхніх військ на український Донбас.

Під приводом вигаданого наступу української армії, обстрілявши дитсадок у Станиці Луганській, житловий будинок, залізничну станцію та гумконвой Червоного хреста, вбивши одного українського воїна і поранивши двох, Росія почала по суті депортацію українців до російського Ростова та Воронежа, а Путін розпорядився виплатити "біженцям" по 10 тис. рублів (3,7 тис. грн).

Разом із цим російська пропаганда накачує соцмережі фото та відео дітей, яких евакуюють до Росії. Діти-сироти, яких вивозили з інтернату, кажуть, що не хочуть війни. Це було ввечері 18 лютого. А вже із самого ранку суботи, 19 лютого, російські пропагандисти стрімили з КПП на кордоні з Росією, мовляв, черга на виїзд понад 20 км.

Стрімили і з російського Ростова, наводячи слова депортованих про пустий Донецьк. Хоча численні коментарі українців, які живуть на окупованій території, доводять, що це неправда, а в заклики до евакуації і "наступ" України там не дуже вірять. Все це відбувається на тлі погроз із боку Кремля визнати "ДНР"/"ЛНР". Власне спікер Держдуми РФ В’ячеслав Володін вже встиг заявити, що вони обговорять ситуацію на Донбасі на засіданні 22 лютого, поки окремі депутати пропонують надавати українцям, яких вивезли до Ростова, квартири померлих від ковіду росіян.

Розкол у НАТО

Цей фейковий світ Росія створює не лише в інформаційному просторі. Виступаючи на Мюнхенській конференції, канцлер Німеччини Олаф Шольц розповів про свої суперечки з Путіним щодо "геноциду" на Донбасі, який звинувачує Захід у військовій операції в Сербії у 1990-х.

"Я відповідаю, що ми це робили, щоб запобігти геноциду. І коли він відповідає, що на Донбасі геноцид – це смішно, я це прямо кажу. Але це його історія", - заявив Шольц.

Проте його відповідь щодо вступу України до НАТО залишила дуже багато запитань:

"Вступ України до НАТО не стоїть на порядку денному і не станеться в найближчому майбутньому".

Власне, це саме те, що хочуть чути в Кремлі. Це і є політика подальшого умиротворення агресора. Проте, вочевидь, у Німеччині не думають, що буде далі. Висунувши всі ці божевільні вимоги до Заходу, Путін повторює: Росію "нахабно обдурили", обіцяючи не розширювати НАТО на Схід в обмін на об’єднання Німеччини 1990 року. Де гарантія, що згодом Путін не поставить під питання саме об’єднання Німеччини?

В Європі справжня безпекова криза, створена руками Росії. Це добре, що союзники почали обговорювати можливий вступ  Фінляндії та Швеції до НАТО. А як щодо України? За словами Зеленського, нам кажуть, що двері відкриті, але поки що стороннім вхід заборонено.  

Гроші або цінності

Польський прем’єр Матеуш Моравецький закликає Захід не приймати ідею Путіна щодо створення "буферної зони" за рахунок України:

"Наївно думати, що виконання частини вимог Росії призведе до мирного співіснування з Росією. Я знаю, що люди на Заході думають саме так. Але ви просто не знаєте Росії".  

Прямо зараз Захід складає іспит із предмету "ціни або цінності". Вибір, на перший погляд, очевидний і простий. Проте не для всіх. США від жовтня переконували про плани Росії ледь не завтра розв’язати проти України широкомасштабну війну. Проте досі не можуть домовитися щодо санкцій, які будуть запроваджені, якщо Путін нападе.

"Ви мені кажете, що 100% війна буде за декілька днів, то чого ви чекаєте? Нам не потрібні ваші санкції після того, як буде бомбардування, чи як будуть стріляти по нашій державі, чи якщо у нас не буде більше кордонів, чи у нас не буде економіки, чи будуть окуповані частини нашої держави. Навіщо нам ці санкції?", - говорив Зеленський із мюнхенської трибуни.

Найбільші суперечки точаться навколо відключення Росії від SWIFT і санкціонування енергетичного сектора, включаючи зупинку "Північного потоку-2". Категорично проти цього виступають і деякі європейські країни, зокрема Німеччина та Італія. Проте, судячи із заяви президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн у Мюнхені, не все так однозначно:

"ЄС підготував пакет фінансових та економічних санкцій, які торкнуться й енергетики (але чи входить сюди "Північний потік-2" – питання – ред.). ЄС не може аж так покладатися на Росію, як постачальника енергії, який загрожує розпочати війну на європейському континенті. Близько 40% поставок газу в Європу – це  "Газпром" – це дуже значна залежність".

І лиш британський прем’єр Борис Джонсон мав чіткий і зрозумілий меседж: "Ми відкриємо матрьошки компаній, що належать Росії, і позбавимо їх можливості залучати фінансування на лондонських ринках капіталу".

Що після Мюнхена?  

У неділю, 20 лютого, останній день безпекової конференції в Мюнхені, куди, нагадаємо, Росія не приїхала. У російських ЗМІ широко тиражувалися новини, що Китай теж "бойкотує" цю конференцію. Проте, не так склалося, як гадалося. Міністр закордонних справ Китаю Ван Ї приєднався онлайн, запевнивши, що суверенітет, незалежність і територіальна цілісність кожної країни має гарантуватися, і Україна не виключення.

Які наслідки Мюнхена для України? Їх два.

По-перше, з трибуни в Мюнхені Зеленський ініціював проведення консультацій у рамках Будапештського меморандуму. Якщо ж ні - Київ матиме повне право вважати, що Будапештський меморандум не працює, і всі пакетні рішення 1994 року були поставлені під сумнів.

По-друге, Зеленський запропонував скликати саміт постійних членів Радбезу ООН, за участі України, Німеччини і Туреччини для напрацювання нових, дієвих безпекових гарантій для України. Чому Туреччина? Бо Реджеп Таїп Ердоган давно і послідовно виступає за реформу ООН і позбавлення постійних членів Радбезу, серед яких і Росія, права вето.

Побачимо, чи дослухається світ до закликів України, чи знову сяде за стіл перемовин із Росією, щоб умиротворити агресора, який неодмінно піде далі.