"На 30 л води я давала 2 бляшані баночки тушонки": "тьотя Суп" розповіла, як готувала на "Азовсталі"

Дата публікації
Перегляди
90к
Час на прочитання
2 хв
Поділитись:
WhatsApp
Viber
"На 30 л води я давала 2 бляшані баночки тушонки": "тьотя Суп" розповіла, як готувала на "Азовсталі"

35-річна Наталя Бабеуш понад два місяці під постійними обстрілами на заводі "Азовсталь" готувала оладки та супи для діток, що перебували там у бомбосховищі.

За це жінку прозвали "тьотя Суп". У випуску "Сніданок з 1+1" Наталя розповіла, що весь цей час допомагало їй не опускати руки та чим займається зараз, після евакуації з Маріуполя.

Аби відволікатись від частих обстрілів, жінка від перших днів просто на сходах бомбосховищах готувала сніданки і обіди: оладки з того, що було під рукою, і суп.

"Я – "тьотя Суп", бо діти не запам’ятали, як мене звати, і я сказала: "Давайте я буду для вас тьотя Суп", - розповідає Наталя.

Жінка розповіла, як годувала 8 дітей та дорослих в бункері і які інгредієнти давала до своїх супів.

"У нас були сухпайки, де були консерви: банка тушонки, банка гречаної каші з тушонкою і перлова каша теж з тушонкою. Щоб ви розуміли - на 30 літрів води я давала 2 бляшані баночки тушонки. Це був суп "ні про що", але всі їли, бо просто не було що їсти", - розповіла жінка.

Часто одну порцію доводилося ділити на п'ятьох, каже Наталя.

Щоденники війни: за що Наталію Бабеуш прозвали "Тьотя суп" та як вони жили у бомбосховищі "Азовсталь"

Щоденники війни: за що Наталію Бабеуш прозвали "Тьотя суп" та як вони жили у бомбосховищі "Азовсталь"

Зараз жінка перебуває на заході України. Після евакуації з "Азовсталі" вона створила спільноту у Viber, де ділиться важливою інформацією з людьми, яким довелось пережити окупацію.

"Я створила цю спільноту, щоб люди, які перебували в бункерах, отримували інформацію щодо допомоги. Зараз в основному я цим займаюсь разом з чоловіком. Бо людина, яка пережила таке, вона не знає, що їй робити, куди їй іти, як їй відновити документи і як їх подати на допомогу", - розповідає Наталія.

Жінка не може без сліз згадувати пережите і мріє, аби закінчилася війна і щоб не було голоду. Також Наталя хоче написати невеличкий посібник з виживання, який би могла носити із собою кожна людина.

Читайте також:

Наступна публікація