"Ми не очікували, що Україна настільки запекло чинитиме опір": резонансна промова Борреля про новий світовий лад

"Ми не очікували, що Україна настільки запекло чинитиме опір": резонансна промова Борреля про новий світовий лад

Фото: Associated Press

Цього тижня у Брюсселі триває зустріч послів країн Євросоюзу. Представники всієї Європи під час з’їзду обговорюють нову реальність, яка виникла у світі за останні місяці й роки.

Очільник європейської дипломатії Жозеп Боррель відкрив зустріч неочікувано резонансною промовою, яка відверто сколихнула всю європейську спільноту. Зокрема, верховний представник ЄС зізнався, що не вірив у початок війни в Україні і ставився до попереджень США скептично. Крім того, Боррель визнав недоліки деяких принципів ЄС та закликав Євросоюз ставати ризикованішим і сучаснішим.

________

Ми маємо справу з новими межами дипломатії.

Ми увійшли у світ, де панує радикальна невизначеність. Швидкість і масштаби змін є безпрецедентними. Цьому не варто опиратися – це марно. Ми повинні прийняти нову реальність і адаптуватися до неї, бути гнучкими і стійкими.

Невизначеність перетворилася на правило. Події, які не мали б відбутися ніколи, відбуваються одна за одною і мають потужний вплив.

Я спробую підсумувати те, що з нами відбувається. Свій сьогоднішній виступ я спробую побудувати на двох речах. По-перше, я ставлю запитання "що?", тобто що відбувається? Що буде далі? Що ми повинні робити? По-друге, запитання "як?", тобто як ми діємо? Як ми працюємо? Як ЄС може отримати кращі результати?

Настав момент поговорити між собою про те, що ми робимо недостатньо добре і як нам покращити свою роботу, а також про те, що старого світу більше не існує.

Фото: Associated Press

Думаю, річ у тім, що ми, європейці, відчуваємо наслідки багаторічного процесу, в якому ми стали сприймати джерела нашого процвітання окремо від джерел нашої безпеки. Наше процвітання ґрунтувалося на дешевих енергоносіях з Росії. Російський газ сприймався як дешевий, доступний, безпечний і стабільний. Але вже доведено, що це не так.

Іншим джерелом був доступ до великого китайського ринку – для експорту та імпорту, для передавання технологій, інвестицій та дешевих товарів. Китайські робітники з їхніми низькими зарплатами зробили набагато більше для стримування інфляції в Європі, ніж усі центральні банки разом узяті.

Отже, наше процвітання базувалося на Китаї та Росії. Очевидно, сьогодні ми маємо шукати нові шляхи для енергії всередині Європейського Союзу, наскільки це можливо, тому що ми не повинні змінювати одну залежність на іншу.

Люди не усвідомлюють цього, але Росія і Китай більше не впливають на економічний розвиток ЄС так, як це було досі. Такі зміни вимагатимуть сильної реструктуризації економіки. Однак ми вже знаємо, що найкраща енергія – це та, яку ви виробляєте у себе вдома. А доступ до Китаю стає все складнішим. Пристосування до нової реальності буде жорстким, це створить політичні проблеми.

З іншого боку, ми делегували свою безпеку Сполученим Штатам.

Фото: Associated Press

Хоча співпраця з адміністрацією Байдена сьогодні чудова, а трансатлантичні відносини ніколи не були такими хорошими, як сьогодні – хто знає, що станеться за два роки (після президентських виборів у США) або навіть у листопаді (після проміжних виборів до Конгресу)? А якби вже зараз замість Байдена в Білому домі був Трамп чи хтось інший? Якою була б відповідь США на війну в Україні? Якою була б наша відповідь?

Це запитання, які ми повинні собі поставити. І відповідь для мене очевидна: ми повинні брати на себе більше відповідальності, зокрема в гарантуванні власної безпеки. Більше не існує світу, в якому США дбають про нашу безпеку, а Китай і Росія забезпечують наше процвітання.

Чотири чинники глобальної кризи

Одночасно у наших країнах відбувається радикальний зсув, крайні праві посилюються, і це – вибір народу. Ми маємо складний коктейль внутрішніх і зовнішніх змін, у якому старі рецепти більше не працюють. Ми маємо безпекові виклики, які дедалі зростають, і наша внутрішня згуртованість теж під загрозою.

Подивімося детальніше на останні кілька місяців.

Фото: president.gov.ua

По-перше, Україна.

Війна в Україні триває. Ми не передбачали, наскільки ефективно Україна чинитиме опір. І ми не вірили, що війна буде.

Я маю визнати, що коли американці говорили нам: "Вони нападуть", то ми дуже неохоче в це вірили. Дуже добре пам'ятаю, як держсекретар Блінкен зателефонував мені і сказав: "Це станеться цими вихідними" – а вже за два дні вони (росіяни – ред.) почали бомбити Київ.

Ми не вірили, що це станеться, і навіть не думали, що Україна готова чинити опір так запекло і так успішно, як вона це робить. Безумовно, це вдалося завдяки нашій військовій підтримці, без неї це було б неможливо, але ж і українці зі свого боку доклалися.

Ми також не передбачали, що Путін може піти на масову мобілізацію та відкриті ядерні погрози. Думаю, всі ви читали останню промову Путіна, коли він оголосив про анексію. Кожен європейський громадянин повинен прочитати цю промову – і ви зокрема. Ви маєте пояснити світові, що означає його ставлення до Заходу і якими є справжні причини війни.

Фото: Associated Press

По-друге, Китай.

Глибока американсько-китайська конкуренція не стала несподіванкою. А ось ескалація напруженості на Тайвані – стала. Її не було на порядку денному. Вона була спровокована поїздкою однієї особи (спікерки Палати представників Ненсі Пелосі – ред.), яка поставила Тайванську протоку на межу, я б не сказав – війни, але військових ігор.

По-третє, світові продовольча й енергетична кризи.

Вони були прогнозованими, але не такими гострими, як ми їх відчули. І я боюся, що все тільки починається.

Продовольча криза ще більше погіршить ситуацію в багатьох частинах світу. Сомалі та "Африканський Ріг" – приклад того, як зміна клімату та війна створюють гуманітарну кризу таких масштабів, про які ми в Європі навіть не здогадуємосья.

Ми входимо в ідеальний шторм.

По-перше, відбувається зростання цін. По-друге, центробанки підвищують відсоткові ставки. Першими це роблять Сполучені Штати, але всі інші мають повторювати, бо інакше їхня валюта буде девальвована – тож усі швиденько підвищують відсоткові ставки.

Світ слідує за американською ФРС (Федеральна резервна система – ред.), не маючи альтернативного шляху, бо інакше стикнеться із втечею капіталу. Це нагадує мені те, що відбувалося в Європі перед запровадженням євро, коли всі повинні були дотримуватися монетарної політики, яку диктувала Німеччина. Бо якщо ви не робили те саме, що й Берлін – то капітал витікав. Тому ви мусили це робити, навіть якщо з міркувань вашої держави це не була правильна політика. Те, що відбувалося між нами до запровадження євро, відбувається сьогодні у світових масштабах.

По-четверте, безпекова ситуація.

Вона не обмежується лише Україною. Є багато проблем з безпекою в Європейському сусідстві.

Загострення у Північній Африці не стало несподіванкою. Здивувало те, що Росія стала головним чинником цього. Ми не уявляли (хоча й повинні були передбачити), як швидко це пошириться – від ЦАР до Малі і Буркіна-Фасо.

Тому дивіться не тільки на кризу в Україні. Мегатренди, які формуватимуть наш світ – це і Україна, і не тільки вона.

Торік усі говорили про Афганістан. Зараз Афганістан пішов із перших шпальт; таке враження, що його просто не існує. Хоча проблеми залишилися, вони не змінилися, але про них ніхто не говорить.

Це ілюстрація того, як одна криза стирає попередню. Може здатися, що попередня водночас вирішується – але це не так. Багато одночасних криз створюють тенденції, які рухають цей світ.

Три ознаки сучасного світу

По-перше, світ увійшов у безладну багатополярність.

Є конкуренція між США і Китаєм. Світ структурується навколо цієї конкуренції – подобається це комусь чи ні. Дві великі держави конкурують, і ця конкуренція буде реструктуризувати світ. Вона буде співіснувати з більш широким розподілом світу на демократії та авторитарні держави, але не співпадати з ним.

З нашого боку (бік США – ред.) є дуже багато авторитарних режимів, тому ми не можемо сказати: "Ми – демократії". Це буде неправдою.

Зараз у світі є "тренд на авторитаризм". Він розвивається. Тепер це не лише Китай та Росія. Іноді авторитарні держави вдають із себе демократії, але вже не є такими. Є й ті, хто навіть не намагається мати вигляд демократії.

Водночас світ не став двополярним. Є багато гравців, кожен зі своїми інтересами і цінностями. Подивіться на Туреччину, Індію, Бразилію, Південну Африку, Мексику, Індонезію. Вони залишаються балансувати в цьому протистоянні. Це держави-гойдалки, які пристають на той чи інший бік відповідно до своїх інтересів. Це і створює безладну багатополярність.

Фото: Associated Press

По-друге, ми маємо конкурентний світ, у якому все перетворюється на зброю.

Такою зброєю стали енергетика, інвестиції, інформація, міграційні потоки, дані тощо. Йде глобальна боротьба за доступ до стратегічних сфер: кіберпростору, морського чи космічного простору.

По-третє, зростає націоналізм та ревізіонізм поруч з політикою ідентичності.

Путін насправді не хоче повертати комунізм, але використовує ресурс радикального націоналізму та імперіалізму. 

Інший приклад – так званий Глобальний Південь (йдеться про Центральну та Південну Америку, Африку, Південну Азію та Близький Схід – ред.). Вони не хочуть бути змушеними ставати на чийсь бік у цій геополітичній конкуренції. Вони відчувають, що глобальна система не працює, вони в ній не представлені, не відіграють тієї ролі, яка відповідає чисельності їхнього населення та економічній вазі. І коли світ входить до фінансової, продовольчої та енергетичної криз – ці держави звинувачують у цьому нас, справедливо це чи ні.

Ми бачимо, що повертається війна між державами, як у фільмах — з танками та піхотою. Але водночас з цим тривають і гібридні війни, зокрема дезінформаційна війна. Я хочу наголосити на важливості війни за інформацію, про неї я скажу пізніше.

Я на початку казав про два запитання, які ми обговоримо. Це було запитання "що?" – що наближається, що нам доведеться долати. Тепер перейдемо до запитання "як?".

Фото: Associated Press

ЄС має стати ризикованішим

Ми повинні мислити більш політично. Ми повинні бути не лише більш проактивними, але й більш реактивними. Ми маємо встановити зв'язок між усіма цими проблемами.

Завдяки "ефекту Брюсселя" ми продовжуємо встановлювати стандарти, але все більша і більша частина світу не готова сприймати те, що "європейська модель найкраща, мовляв, тому ви повинні її наслідувати". Це вже не сприймається – з культурних, історичних та економічних причин.

Ми повинні більше слухати решту світу. Потрібно більше емпатії. Ми часом переоцінюємо раціональні аргументи та думаємо, що знаємо більше про інтереси інших людей. Ми недооцінюємо емоції та привабливість політики ідентичності.

Деякі ідентичності піднімаються і хочуть бути визнаними і прийнятими, а не зливатися в рамках "західного" підходу.

Крім того, ми повинні бути швидшими і ризикованішими. Іноді я дізнавався більше про те, що десь відбувається, читаючи газети, ніж зі звітів представництв ЄС. Ви маєте бути в режимі 24-годинного реагування. Ми живемо в часи кризи і маємо працювати в кризовому режимі. Будьте готові бути сміливими, проявляти ініціативу.

Фото: Associated Press

Що б ми не робили, будуть рішення, які порушуватимуть заборони. Ми порушуємо табу, використовуючи Європейський фонд миру для закупівлі зброї для України. Хоча на початку казали: "Це неможливо, ми ніколи цього не робили".

Можливо, нам треба почати робити те, чого ми ніколи не робили в минулому. Ми місяцями дискутували про тренувальну місію ЄС в Україні, чи це варто робити – а потім прийшла війна, і ми кажемо: "Шкода, що ми цього не зробили".

Ми повинні краще визначати наші цілі.

ЄС звик працювати над семирічними сценаріями, ніж над однорічними планами, але через це люди іноді вже не вірять у великі цифри, які ми оголошуємо. Коли ви кажете: "В минулому ми підтримували цю країну на таку-то суму грошей", то важливо, чи ця сума грошей була витрачена за один рік чи за 10 років? Тому що це абсолютно різні речі.

Натомість ми в ЄС маємо звичку просто називати цифри, уникаючи часового виміру, без якого ці цифри нічого не означають. Натомість деякі заяви дискредитують нас, якщо за ними не йдуть конкретні дії. Ми сьогодні живемо у кризовому менеджменті, з вимірами "сьогодні", "вчора" та "завтра". Криза, криза, криза.

Однак зовнішня політика – це не просто управління кризами, які виникають одна за одною. Треба намагатися мислити на середньо- та довгострокову перспективу. З пандемією, з кліматом, з енергетичною кризою ми повинні думати також про дальню перспективу.

Ми повинні трохи вийти з кризового режиму. Ми не можемо замінити одну залежність іншою.

Ми раді, що імпортуємо багато скрапленого природного газу через LNG зі Сполучених Штатів (за високою ціною, до речі!) і заміщаємо російський газ американським і норвезьким або азербайджанським. Але що, як за нового президента США не будуть такими дружніми до європейців?

Якщо ми отримаємо нову залежність від скрапленого газу зі США, то одного дня можемо знову опинитися у кризі.

ЄС має стати гравцем у битві світоглядів

Наостанок – про комунікацію. Комунікація – це наше поле бою. Ми повинні воювати в комунікації.

Це битва, яку нам не вдасться виграти, якщо недостатньо сильно боротимемося.

Крім завоювання простору, треба завойовувати свідомість. Росіяни і китайці добре знаються на цьому. У них є ботоферми, які доходять до всіх у світі, доносять і повторюють потрібні їм меседжі.

У нас немає ні Russia Today, ні Sputnik, ні навіть Радіо Свобода. Але усі представництва ЄС повинні робити набагато більше у сфері комунікації. В соціальних мережах, на телебаченні, в дебатах.

Дипломатія ЄС повинна бути набагато більше залучена до битви наративів. Вона не є чимось другорядним, це велика битва за душі людей.

Ми маємо пояснити, що існує зв'язок між політичною свободою і якістю життя. У нашій частині світу є поєднання політичної свободи, економічного процвітання і соціальної згуртованості, але решта світу не така. І ми маємо спробувати пояснити, що демократія, свобода, політична свобода – це не те, що можна обміняти на економічне процвітання чи соціальну згуртованість. Ці речі повинні йти разом, інакше наша модель не працює.

Водночас спробуймо зрозуміти світ таким, яким він є, і донести до нього голос Європи.

Читайте також:

Повʼязані теми:

Наступна публікація