Ніч, коли мертве місто оживає: в Прип’яті згадали трагедію на Чорнобильській АЕС

Уночі кількасот жителів Прип’яті зібралися в центрі свого рідного міста на акцію пам’яті. Згадували жертв катастрофи та своє колишнє життя. Рівно о 1:25 - у час вибуху на четвертому енергоблоці - запалили свічки.

Про це йдеться в ТСН.16.45.

Вночі проти 26 квітня мертве місто ожило - яскраві софіти, великий проектор, сотні людей і музика. Під акомпанемент імпровізації на піаніно дівчата читають чорнобильські вірші про втрачений дім, тугу та самотність. Упродовж усього заходу на великому екрані без звуку показують прип’ятську хроніку. « Це був рай. Прип’ять – райське місто було. Дуже шкода, що так вийшло», - каже одна з колишніх мешканок.

Це місце геть не мертве в один голос твердять усі прип’ятці. Людська пам’ять і любов роблять його живим. Про красу цього краю місцеві не змовляючись говорять одними словами. «Ми тут виросли, ліс, гриби-ягоди, річка і поплавати і позагорать. В нас дуже мальовниче місто, дуже зелене, природа, ми відпочивали, в нас такий ліс, річка, ми навіть на моря рідко їздили з Чорнобиля, бо тут було все», - переконують люди.

Цей райський куточок перестав існувати 26 квітня 1986 року. Тоді, під час планових випробувань на четвертому енергоблоці стався вибух. 60 тонн радіоактивних речовин потрапили в атмосферу. Вісім із половиною мільйонів людей отримали дози опромінення, сто тисяч - відселені з 30-кілометрової зони. Ліквідовували наслідки однієї з найбільших техногенних катастроф людства більше півмільйона людей.

35 свічок як символ 35 років після аварії. Їх запалюють рівно о 1:25 - це точний час вибуху. Коли всі свічки загорілися, центр Прип'яті знову поринув у тишу. Ті, хто колись звідси виїжджали лише на три дні, які розтяглися на 35 років, знову вимушені їхати геть із власної домівки. «Наче нікуди звідси і не виїжджав, таке враження, приїхав наче додому, а їдеш звідкись - наче з гостей», - каже колишня мешканка міста.