Якщо Рада не ухвалить законопроєкт про олігархів, Зеленський може винести його на референдум.
У четвер, 1 липня, на позачерговому засіданні Верховної Ради о 16:00, скликаному на вимогу Володимира Зеленського, парламентарі у першому читанні готуються розглянути його законопроєкт №5599 про олігархів. На перший погляд це досить амбітний крок, на який не наважувався жоден із попередніх українських президентів. До того ж, є гарним підґрунтям напередодні зустрічі з Джо Байденом у Вашингтоні.
Проте диявол як завжди в деталях. Законопроєкт Зеленського про олігархів є доволі популістським. По-перше, ним пропонується визначити, хто ж такий олігарх. По-друге, створити спецреєстр, куди попередньо потраплять 13 олігархів. По-третє, "узаконити" контакти (зустрічі, дзвінки) політиків та держслужбовців з олігархами, про які ті повідомлятимуть в РНБО. Ну, і найголовніше, крім заборони фінансувати політичні партії, законопроєкт не зобов’язує олігархів позбутися (передати, перепродати) свої медіаактиви та частки в бізнесах, де вони є монополістами.
ТСН.ua дізнавався, що насправді стоїть за наступом Зеленського на олігархів і до чого це може призвести.
Боротьба з олігархами
Вважається, що старт появі великої української олігархії дав другий президент Леонід Кучма, бо саме на часи його правління припала велика приватизація. Володимир Зеленський, несистемний політик-початківець, за два роки свого президенства зробив принаймні два кроки, на які не наважувалися його попередники: почав наступ на кума Путіна Віктора Медведчука, закривши три пов’язані з ним інформаційні телеканали, та замахнувся на боротьбу з олігархами.
Так званий законопроєкт про олігархів Зеленський вніс до ВР 2 червня. Ставка у цій боротьбі робиться на РНБО. Проте спершу документ треба провести через парламент. Напередодні зустрічі Зеленського з Джо Байденом у Вашингтоні це могло б стати гарним підґрунтям і сигналом бажання української влади побороти корупцію. Проте текст так званого законопроєкту про олігархів та відсутність голосів за нього у ВР радше свідчить про популізм і спробу зачистити інформаційне поле до походу Зеленського на другий термін.
По-перше, всі західні демократії боролися з олігархією (хоча так її не називали) шляхом ухвалення законів про державні монополії та лобізм, щоб унеможливити вплив власників великих бізнесів на економіку, пожвавити конкуренцію на ринках, що сприяло зниженню цін для кінцевих споживачів, та перевести в законну площину фінансування великим бізнесом політичних партій.
Старший науковий співробітник Atlantic Council Андерс Ослунд каже ТСН.ua, що виділяти якусь одну групу для боротьби – це неправильний підхід.
"На порядку денному держсекретаря Ентоні Блінкена, коли він минулого місяця приїздив до України, було три питання: корпоративне управління (наступ на реформу корпоративного управління через зміну менеджменту "Нафтогазу" – Авт.), зміцнення антикорупційної інфраструктури та судова реформа. На цих питаннях Україні слід зосередитись", - каже ТСН.ua Андерс Ослунд.
США більш ніж століття тому ухвалили Акт Шермана, який забороняв створення монополій та унеможливлював спроби змови підприємців заради демпінгу. Тоді цей закон був направлений здебільшого проти Рокфеллера, який контролював до 90% нафтового ринку в Америці, маючи кишенькових політиків. Згодом були ухвалені ще два акти, численні поправки а також законодавство про лобізм. Все це й донині регулює в США роботу великого бізнесу, його вплив на економіку та політику.
Хоч секретар РНБО Олексій Данілов і каже, що закон Зеленського – це лише перша ластівка, а повноцінний "антиолігархічний кодекс" включатиме 11 законопроєктів, наразі роботи в цьому напрямку не видно. Натомість активно проштовхується популістський законопроєкт №5599.
У президента пропонують спочатку законодавчо визначити, хто такий олігарх (бере участь у політичному житті, має вплив на ЗМІ, та є монополістом з вартістю активів понад $83 млн), створити реєстр олігархів, яким оперуватиме РНБО, та змусити політиків і чиновників сповіщати Раду нацбезпеки про будь-які свої контакти з олігархами.
Але на перший погляд хороше діло ризикує стати посміховиськом. Адже, наприклад, всі члени фракції "Європейська солідарність" муситимуть сповіщати РНБО про засідання фракції в присутності Петра Порошенка. Або якщо наприклад дружина чи дочка олігарха, який потрапить до списку РНБО, буде народною депутаткою або міністеркою? Їй треба буде сповіщати РНБО про їхні розмови вдома.
По-друге, на думку європейських експертів, для України існує ще два шляхи боротьби з олігархатом. Перший – це зміцнювати інституції (Антимонопольний комітет, суди, антикорупційну інфраструктуру), які забезпечуватимуть чесну та прозору роботу бізнесів. А що найголовніше – унеможливлять зосередження критично важливих для держави активів в одних руках.
Проте для української влади це напевно занадто складно. Існує й другий шлях – домовленість з олігархами. Що це значить? Укладення своєрідної мирової угоди або нульової декларації, за якою олігархи погоджуються сплатити до бюджету певну суму за нечесно набуті статки та жити по-новому. Але Зеленський навряд чи на це піде.
Вибори чи референдум?
Вже не перший раз спікер Верховної Ради Дмитро Разумков критикує пропозиції Володимира Зеленського. Із його законопроєктом про олігархів та сама історія. На думку Разумкова, в ньому закладений конфлікт інтересів, адже на РНБО покладаються невластиві їй функції.
Дійсно, юристи також вважають, що рішення Ради нацбезпеки можна буде легко оскаржити в суді. Немає єдності й серед депутатського корпусу. Ба більше, ні для кого не секрет, що у кожного відомого українського олігарха є своя "група" депутатів-лобістів під куполом.
Тож, за словами політолога Володимира Фесенка, високопоставлені джерела, пов’язані зі "Слугою народу", кажуть, що в першому читанні голоси будуть. А ось у другому може бути проблема.
"Тут інше. Зусилля Ахметова та деяких інших олігархів будуть зосереджені на протидії не стільки закону про олігархів, скільки закону щодо збільшення ренти за видобуток залізної руди (плюс 3 млрд грн до бюджету щорічно – Авт.). Швидше за все буде такий розмін: спробують завалити цей закон, щоб потім вийти на більш компромісний варіант, а закон про олігархів поки не чіпатимуть. Начебто більшість депутатів фракції "Слуга народу" проголосують. Плюс будуть голоси групи "Довіра" і можливо деяких позафракційних. Тобто, впритул, проте голосів має вистачити. Але це знову ж таки за оцінками парламентських джерел. Як буде насправді покаже тільки практика. Проблеми можуть виникнути з другим читанням. Традиційна історія, завалюватимуть тисячами поправок і намагатимуться вихолостити або пом’якшити суть цього закону", - каже ТСН.ua Володимир Фесенко.
Вже давно та завзято ходять чутки про розпуск Верховної Ради, якщо депутати не схвалять законопроєкт Зеленського про олігархів. Експерти ж насилу в це вірять, бо дострокові вибори не вигідні Зеленському та його партії "Слуга народу", яка не зможе повторити приголомшливий успіх 2019 року.
Ходять навіть чутки (особливо серед опозиційних фракцій) про дострокові президентські вибори. Мовляв, на Банковій, коли заходить мова про другий термін Зеленського, не впевнені, чи виграє він вибори 2024 року. Тож краще піти на дострокові вибори зараз (восени цього року або влітку наступного), бо у чинного глави держави немає реальних конкурентів, і просидіти в президентському кріслі до 2026 чи 2027 року. А закон про олігархів, який дозволить "зачистити" інформаційне поле та приборкати незручні ЗМІ, стане хорошим підґрунтям.
В історії незалежної України лише раз чинний глава держави добровільно пішов на дострокові президентські вибори. Це було у розпал кризи 1994 року, коли на зміну Леоніду Кравчуку прийшов Леонід Кучма. Проте зараз зовсім інша ситуація, та й, за інформацією джерел ТСН.ua у "Слузі народу", ці чутки розповсюджують їхні опоненти. А от що реально – так це референдум щодо закону про олігархів та Донбасу. Ці питання на Банковій активно пропрацьовуються. Вже після цього більш реальний вигляд мають і дострокові вибори.
