П’ять пасток Росії: від незаконної паспортизації до спільних патрулів з міліцією ОРДЛО

П’ять пасток Росії: від незаконної паспортизації до спільних патрулів з міліцією ОРДЛО

ТСН.ua

Москва хоче викинути Україну з нормандського формату і звести всі перемовини до мінської ТКГ.

Ситуація на Донбасі загострюється. Найдовше за весь час війни з Росією перемир’я, яке почало діяти 27 липня 2020 року, вже давно не працює. Цинічним вбивством чотирьох українських бійців 26 березня під Шумами Москва вчергове продемонструвала, що використовує військову ескалацію для шантажу і тиску на Київ.

Сталося це одразу після ультиматумів заступника очільника адміністрації президента РФ Дмитра Козака (який є куратором українського напрямку в Кремлі) на адресу України під час відеоконференції радників лідерів нормандської четвірки 18 березня. Кремль вимагав заборонити українським військовим відкривати вогонь у відповідь без наказу керівництва ЗСУ. Саме такий ультиматум, за інформацією російських ЗМІ, містився у листі Козака на адресу українського, німецького та французького колег.

Очільник ОПУ Андрій Єрмак також відповів листом, в якому зазначив, що Україна за жодних обставин на це не погодиться. Одразу після російська сторона "злила" у свої ЗМІ "Кластери для імплементації Мінських угод" - документ із покрокової реалізації Мінських домовленостей, над яким протягом декількох місяців працювала нормандська четвірка.

Вигідними для України підписані 12 лютого 2015 року Мінські домовленості назвати важко. Якщо виконати всі пункти цього документу, до того ж у тій черговості, як вони записані, можна говорити радше про капітуляцію, ніж відновлення суверенітету і територіальної цілісності. Найбільшим каменем спотикання є черговість передавання Києву контролю над кордоном та закріплення особливого статусу Донбасу в українській Конституції. Саме тому ще за Петра Порошенка ми наполягали на розробці дорожньої карти, наріжним каменем якої мав стати принцип "спочатку безпека - потім вибори".

Після спроб протягом майже двох років якось домовитися з Москвою до цього принципу повернулися і в команді Володимира Зеленського. Хоча й погодилися спочатку на "формулу Штайнмаєра" (яка визначає черговість проведення місцевих виборів в ОРДЛО) і створення скандальної Консультативної ради (під якою підписався Андрій Єрмак, що фактично передбачало прямий діалог Києва з бойовиками).

В інтерв'ю ТСН.ua віцепрем’єр Олексій Резніков зазначав, що Мінські домовленості треба модернізувати. Таке на порядок денний українські переговорники поставили вперше за сім років війни з Росією. На додачу, Україна нарешті чітко артикулює принцип "спочатку безпека - потім політика", говорячи "ні" особливому статусу Донбасу в Конституції.

Це не на жарт дратує Москву. Вочевидь побачивши, що жодних поступок із Зеленського більше не вичавиш, Кремль вчергове вдався до перевіреного шантажу військовою ескалацією, вбивши чотирьох українських військових. А "зливши" у свої ЗМІ "Кластери для імплементації Мінських угод", причому всі чотири документи, серед яких пропозиції німців і французів, підставив Берлін і Париж. Дипломатичною мовою - це навіть більше, ніж зрада.

Ні для кого не секрет, що ситуація у повному глухому куті. На позачерговому засіданні 30 березня Верховна Рада ухвалила Заяву щодо ескалації на Донбасі, закликавши міжнародне співтовариство посилити тиск на Росію. А головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак, звітуючи у Верховній Раді, заявив, що ЗС РФ нарощують свою присутність вздовж українського кордону, прикриваючись підготовкою до військових навчань "Запад-2021".

Україна сподівається на рішучі кроки з боку нової американської адміністрації. Проте по факту не відбулося навіть першого телефонного дзвінка між Джо Байденом та Володимиром Зеленським. Чекати, що Росія поступиться, не варто. Проте й Україні не слід сидіти, склавши руки. Треба чітко усвідомлювати пастки, які розставила Москва, щоб не втрапити в чергову халепу.

ТСН.ua зібрав та проаналізував п’ять головних пасток Росії.

Знищення нормандського формату

Це відносно нова пастка Росії. Адже не забуваймо, що у грудні 2019 року Володимир Путін приїхав до Парижа на саміт лідерів нормандського формату. Зрозуміло, що заради цього Київ погодився на сумнозвісну "формулу Штайнмаєра", але так і не вмонтував її у закон про особливий статус Донбасу. 

Тоді в Парижі домовилися, що наступна зустріч лідерів відбудеться в квітні 2020 року в Берліні. Зрозуміло, що Путін на неї не збирався без вагомих поступок з боку Зеленського. Відтоді Москва почала розігрувати нову карту - виключення Києва з нормандського формату з переведенням перемовин щодо Донбасу на рівень Тристоронньої контактної групи (ТКГ), де запрошені – представники окупаційних адміністрацій.

У квітні минулого року була спроба відновити діалог на рівні міністрів закордонних справ нормандської четвірки. Але така відеозустріч, яку Дмитро Кулеба охарактеризував, як складну, стала одноразовою акцією. За словами політичної аналітикині Фонду Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва Марії Золкіної, Росія хоче створити болото у нормандському форматі, хоче залишити максимум діалог на рівні політичних радників лідерів нормандської четвірки, а в ієрархії норманді - це найнижчий рівень, який не означає, що держава бере на себе відповідальність.

Марія Золкіна зауважує, якщо у 2019 році Україні це було вигідно, бо була ставка на неформальний діалог з Москвою, то в 2020 році Київ почав відновлювати роботу в класичному нормандському форматі, але це вже було не вигідно Росії, бо вона намагається представити себе посередником, а не стороною конфлікту. 

"Всі пропозиції Козака у 2020 році стосувалися пожвавлення прямого контакту між Україною і окупованими територіями. Навіть якщо Росія досі не визнає себе стороною цієї війни, вона все одно політично і дипломатично підписується під спільними рішеннями нормандської четвірки. РФ це не вигідно. У неї на порядку денному всі процеси, погодження, розробку документів, дорожніх карт, планів - переорієнтувати на мінську ТКГ - все перевернути догори дриґом. Мінська ТКГ імплементує рішення нормандської четвірки. Росія не хоче брати на себе відповідальність. Їй вигідніше, щоб всі ключові рішення ухвалювалися в мінській ТКГ, бо саме там, через позицію СММ ОБСЄ, Росії вдається грати в дурня, що вона там начебто посередник", - пояснює ТСН.ua Марія Золкіна. 

До паризького саміту Володимир Зеленський говорив телефоном з Путіним двічі. На початку березня він заявив про готовність зустрічатися з кожним лідером нормандської четвірки окремо, аби досягти якогось прогресу. Проте цього разу в Кремлі відповіли, що готові обговорювати Україну без України - Путін хоче зустрітися з Макроном і Меркель, щоб обговорити загострення ситуації на Донбасі, без Зеленського. І таки обговорили пізно ввечері 30 березня.

Новини світу: лідери Росії, Німеччини та Франції обговорили ситуацію на Донбасі

Новини світу: лідери Росії, Німеччини та Франції обговорили ситуацію на Донбасі

Прямий діалог

Похідним від пастки щодо знищення нормандського формату є давня мрія Москви посадити Україну за стіл переговорів один на один з бойовиками. Росія скрізь повторює, як мантру, що на Донбасі не війна, а внутрішньоукраїнський громадянський конфлікт. Це одразу ж зніме з Росії статус країни-агресора, а там вже й до зняття санкцій недалеко.

Москва постійно наполягає, що Київ має узгоджувати свої дії з представниками Донбасу, запрошуючи їх на засідання ТКГ. Проте такі "запрошені" як правило мають російські паспорти і є засланими козачками. У злитих російським ЗМІ кластерах Дмитро Козак пішов навіть ще далі. Росіяни вважають, що ми маємо відмінити закони про освіту, забезпечення функціонування української мови як державної тощо.

Проте дещо про так зване узгодження з ОРДЛО в Мінських домовленостях все ж є. У пунктах 9, 11 та 12 йдеться про погодження та консультації з представниками окремих районів Донецької та Луганської областей в рамках ТКГ модальностей проведення місцевих виборів, конституційної реформи та надання Донбасу особливого статусу.

Спільні патрулі

У злитих Козаком кластерах є ще один цікавий пункт - це спільні патрулі української поліції та місцевої народної міліції за участю і посередництвом СММ ОБСЄ, які мають підтримувати безпеку в регіоні до виборів, виведення російських збройних формувань і передавання контролю над кордоном. У логіці Кремля - це легалізація незаконних збройних формувань. Адже до лав місцевої міліції можуть прийти колишні найманці і вбивці.

Але й відкидати ідею зі спільними патрулями повністю не можна, адже історичний досвід доводить, що це працює. Зокрема так було в Хорватії після закінчення війни 1995 року, де діяли спільні поліцейські патрулі з сербів, хорватів і миротворців ООН. Посол України в Хорватії, Боснії і Герцеговині (2010-2017 рр.) Олександр Левченко нагадує ТСН.ua, що це була ідея ще Ердутського документу, підписаного після закінчення бойових дій у листопаді 1995 року. Там зазначалося, що спільні поліцейські дільниці можуть формуватися після демілітаризації регіону.

"До них входили поліцейські, які були там на час окупації - місцеві серби, які служили в поліцейських відділках у часи вітчизняної війни 1991-95 рр. До них долучалися міжнародні патрулі - поліцейський компонент місії ООН. І поліцейські від Республіки Хорватія. Багато з них були за походженням із регіону, який демілітаризувався - це Східна Славонія і Західний Срем. Начальник дільниці був скажімо хорват, а заступник - серб чи навпаки. Патрулі ходили також спільно, як правило втрьох. Досвід показав, що вони спрацювали непогано, жодних професійних нарікань і претензій один до одного не було, незважаючи на те, що чотири роки війни, поріг ненависті був високим, вбитих близько 200 тис. Між тим поліцейські дільниці були повністю деполітизовані, про політику було заборонено говорити взагалі. Ну і була домовленість, якщо до сербських представників місцевої поліції не було зауважень, їх всіх потім зараховують у штатний розпис МВС Хорватії", - пояснює Олександр Левченко. 

Разом зі спільними патрулями діяла перехідна адміністрація ООН, яка працювала в регіоні конфлікту від заходу туди миротворчого контингенту. Але головна відмінність між Україною і Хорватією в тому, що миротворчий контингент на Донбасі не передбачений. Сподіватися на посилення СММ ОБСЄ теж марно, бо Росія не дасть на це згоди.

Вибори і кордон

Механізм передавання контролю над кордоном виписаний у пункті 9 Мінських домовленостей. І для України він невтішний, бо розпочинається в перший день після місцевих виборів. Москва навмисне заклала цю міну уповільненої дії в мінський Комплекс заходів, щоб легалізувати бойовиків з російськими паспортами у виконавчій, а потім і законодавчій владі України.

Навіть сумнозвісна "формула Штайнмаєра" не є аж також зрадою, як пункт про кордон. І місцеві вибори на Донбасі, а для цього Верховна Рада має ухвалити окремий закон, відбуватимуться в абсолютному вакуумі безпеки і не відповідатимуть Копенгагенським критеріям (прийнятих Європейською Радою у 1993 році) та не будуть визнані Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ.

За словами Марії Золкіної, за певних обставин Росія може погодитися на часткове повернення Україні контролю над кордоном. Наприклад, на момент проведення виборів ділянки кордону можуть не на сто відсотків контролюватися українською владою.

"Але тоді вони мають контролюватися сформованим міжнародним контингентом з підтримання миру. Мандат і спроможності місії мають повністю відповідати потребам часу. СММ ОБСЄ в нинішньому складі чи навіть з дещо розширеним форматом може виконувати цю місію? Питання риторичне. Бо на реальне розширення мандату Росія не погодиться. Плюс у СММ ОБСЄ не було досвіду адміністрування території і контролю підготовки до виборчого процесу. Що ще принаймні можна обговорювати? СММ ОБСЄ з розширеним мандатом і поліцейською складовою, озброєна легкою зброєю, мінімум 50/50 з українськими прикордонниками. Але цьому має передувати певний транзитний період, протягом якого СММ ОБСЄ разом з українськими прикордонниками встановлять контроль над кордоном", - пояснює ТСН.ua Марія Золкіна.

Паспортизація

Кремль продовжує підвищувати ставки. Російські ЗМІ рясніють заголовками, що жителям окупованих районів Донбасу, які отримали російські паспорти, можуть дозволити проголосувати на виборах до Держдуми у вересні.

Міністр закордонних справ України 2014-2019 рр. Павло Клімкін розповів ТСН.ua, що днями йому надіслали оголошення з під’їзду звичайного будинку в Луганську, де написано, що запроваджується новий паспортний режим, і громадяни України, які там живуть, вважатимуться іноземцями. Тобто, росіяни прискорюють паспортизацію. Йде повзуча анексія - прив’язка цієї території в соціальних послугах, правах і обов’язках до Росії. Тому говорити сьогодні про існування класичної логіки Мінських домовленостей, на думку Павла Клімкіна, вже немає сенсу.

"Зараз російський паспорт там можна отримати за пару тижнів. Проводять зібрання на підприємствах, впихуючи ці паспорти, які прив'язують до полісів охорони здоров’я, щоб можна було отримати послуги в Ростові чи ще десь в Росії. Путін створює цим собі маневр для будь-якого сценарію: щоб визнали його версію Мінську; визнання чи невизнання суб’єктності ОРДЛО; визнання незалежності або інкорпорація в Росію; або військова ескалації з цієї території. І Путін готується торгуватися з американською адміністрацією. Тому ми маємо працювати з американцями, поки вони там розкочегаряться, вони там поки політику стосовно Росії переглядають. Оскільки вдавати що за останні півтора роки нічого не відбулося на окупованому Донбасі - значить не визнавати очевидне"

сказав ТСН.ua Павло Клімкін.

Російські окупаційні режими в ОРДЛО рапортують, що кількість українців, які отримали російські паспорти, наближається до півмільйона. Не обов’язково Кремль це робить, щоб потім інтегрувати ці псевдо утворення до складу Російської Федерації. По-перше, Москва таким чином може апробувати нові технології фальсифікації виборів. По-друге - поповнювати лави своїх ЗС за рахунок паспортизованих українців. По-третє - легко створити провокацію і відправити свою армію захищати "росіян" на Донбасі.

Жодної доби без обстрілів на Донбасі: бойовики використовують міномети та стрілецьку зброю

Жодної доби без обстрілів на Донбасі: бойовики використовують міномети та стрілецьку зброю
Наступна публікація