"Почала життя з війни — і закінчую його війною": іменинниця Ада Роговцева поділилася з ТСН історіями про фронт, акторство і натхнення

"Почала життя з війни — і закінчую його війною": іменинниця Ада Роговцева поділилася з ТСН історіями про фронт, акторство і натхнення

ТСН

Легендарна актриса святкує свій 84-й день народження допрем'єрним показом документальної стрічки про війну на Донбасі і ділиться з ТСН особливими історіями з життя.

Ада Роговцева, народна артистка та Герой України, святкує свій 84-й день народження. У цей день до неї з’їжджаються ветерани та бійці, медики та волонтери. До них вона часто приїжджала з виступами — на передову, у шпиталі та військові бази. І саме вони стануть першими глядачами допрем’єрного показу фільму "Вітер зі Сходу", який приурочили до дня народження.

Монолог актриси, яка втратила власного сина, але стала мамою для бійців — в ексклюзивному інтерв’ю ТСН.

Про виступи під час війни

Ми були скрізь. Були на першій лінії, і на другій. І на базах, і в шпиталях, скрізь були. Іноді ми грали тихенько, співали тихенько і солдати тримали над нами бронежилети. Це велика, я тобі скажу, це велика довіра. Я знаю, що якби мій син, був би живий, він би був там. Він був взагалі особливою людиною. І він десь років за 10 до того казав, що буде війна.

Про солдатів

Вони — мої хлопчики, вони —  мої сини. За віком кожен з них — мій син чи онук. Це було велике диво, коли я зрозуміла це  — всі, кому навіть 60, можуть бути моїми синами. І знаєш, у нас було таке в госпіталі. Ми виступали. Сиділи там всі хлопчики поранені в формочках оцих лікарняних. Потім підійшов лікар, і каже: "Ви, може, зробили за ці дві години більше, ніж я за пів року з ними".

Про мам солдатів

Коли солдати обіймають мене, вони обіймають маму, бабусю. Балакаємо, я  його по голові  щось так погладила, бо вона стрижена така, і знаєш, як оксамитик такий хороший на голові. А він: "Ой, я мамі передзвоню, скажіть їй два слова". Він дзвонить мамі, а мама каже: "Як він там, як, як?". І я відповідаю цій жінці: "От я стою, і гладжу його по голові по його кругленькій". Там пауза на тому кінці, вона мовчить, мовчить: "Алло, алло". Вона каже: "І гладьте ще, іще гладьте".

ТСН

Про війну

Ми приїхали, все розбите. А троянди у кожному садку вирвалися на волю, як кров б’є із землі, і це було так страшно. Ми зайшли в землянку, і там було дуже чисто. І я питаю, як вони тут живуть, а боєць каже, тепло, от тільки миші.  І я питаю: Господи, за що це вам? А він не вагаючись відповідає: "За Україну!". І  йому страшно, і мама його вмирає від страху за ним, а він… за Україну.

Про "Вітер зі Сходу"

Ми весь час боялися, чи варто відкривати для людей те, що ми з 2014 року їздимо на Схід. Мій онук Олексій, він оператор, ще студентом він знімав, як ми виступаємо, а головне — де ми буваємо і що бачимо. І назбиралося дуже багато матеріалу, дуже багато. І тоді нам запропонували зробити кіно. У свій день народження я маю презентувати фільм, де режисером і співавтором сценарію є моя донька Катерина Степанкова, яка організовувала ці наші виїзди із друзями-волонтерами. Дуже багато років Катя мій режисер, і мій редактор, і моє все. Кіно називається "Вітер зі Сходу", і в Будинку Кіно ми маємо 16 липня його презентувати. І це найкраще, що може бути у мій день народження.

"Вітер зі сходу": як створювався саундтрек до документальної стрічки, в якій знялася Ада Роговцева

"Вітер зі сходу":  як створювався саундтрек до документальної стрічки, в якій знялася Ада Роговцева

Про "Свідоцтво про життя"

Мій син покійний казав: "От дивись, є свідоцтво про народження, є свідоцтво про смерть, а де свідоцтво про життя?". Я написала книжку після його смерті — "Свідоцтво про життя", де я вже згадала всіх. І знаменитих дуже, і тих, хто був в масовці — в театрі і в кіно. І їх ніхто не згадає ніколи, а це люди, які дуже багато вирішували в моєму житті, своєю присутністю, своєю співпрацею зі мною. І головне, я згадала всіх своїх з родини. Там кожен був і смішним, і трагічним, і долі були... страшні долі були, бо це були долі Голодомору, війни, повоєнні… І от по цій книжці Катя (Катерина Степанкова. - Ред.) зробила виставу. І там мене грає 5 чудових українських актрис — Лариса Руснак, Світлана Орличенко, Оля Атанасова, Лєна Дудіч та Настя Кірєєва, а троє акторів — Ахтем Сеітаблаєв, Олексій Скляренко та Льоша Петрожицький — грають чоловіків мого життя. Ми в консерваторії зіграємо це 18 липня.

Про Костиків

В мене чоловік був Костя Петрович Степанков. Син був Кость Костьович Степанков. І тепер в мене є правнук Кость Олексійович Степанков. Я не хотіла, аби його так називали, мені було боляче, і я якось так пручалася. Але діти всі сказали: "Це вже твої там переживання, а він буде Костя. Костя Степанков". Життя продовжується, життя іде.

Про пам’ять

Я дуже часто це кажу: пишіть, поки живі ваші рідні. Пишіть їхні історії життя. Запишіть як-небудь. Народився, був, казав те. Бо всі кажуть дуже смішне. Ми всі згадували: "А моя бабуся сказала.." і починається регіт, тому що всі бабусі щось таке говорять в сім’ї. З долями моїх рідних, кожен глядач проживає своє. Мабуть, через те воно так сприймається тепло.

Про акторство

Коли вступала до театрального інституту, я читала "Катерину" Шевченка. І так мені якось пішло, так гарно слухають, що я впала на коліна, простягла руки і "…Іване… Іване…", і — забула текст далі. Зовсім. От "Іване, Іване", стою на колінах, руки простягла вгору — і все… І я так потихеньку виповзла з цієї аудиторії і пішла додому Хрещатиком. Мене наздогнала жінка, і каже: "Тобі за першу половину іспиту поставили 5, вертайся, бо я зрозуміла, що ти не вернешся…". І тоді я зрозуміла, що я буду артисткою. Хтось мене повернув, комусь це запало, комусь це потрібно було — мене зупинити і повернути.

ТСН

Про театр

Театр живий дуже, це в кіно вже не дуже можна виправити, а в театрі можна поправити якісь свої хиби. Я взагалі люблю своїх колег. Ну, я не можу сказати, що всіх. Тому що театр — це така страшна історія. В кіно здоровіше це, тому що люди зібралися ненадовго, попрацювали і розійшлися. А в театрі роками накопичуються якісь відносини, якісь негаразди, образи.

Театр ніколи не вмре. Ми їздимо до людей, які не бувають в театрі, і які після наших виступів вперше пішли в театр, а вони радо це сприймають. Це співпереживання нічим не заміниш. Все живе — дуже цінне.

Про кіно

Дзідзьо взяв мене в свою комедію "Де гроші?" І я відзнялася, оце кілька днів тому закінчилися зйомки. І мені було дуже цікаво. Хтось мене спитав, а вам подобається щось таке грати? От скажи мені, коли жінці у 84 роки пропонують роль у кіно, вона може бути незадоволена? (Сміється. - Ред.).

ТСН

Про пісні

Колись мої діти співали так, що я казала, що вас треба продавати за валюту за кордон. Бо вони співали дуетом божественно. В родині співали весь час. І хата співала, а потім — замовкла. Якісь такі часи настали… Перше липня — це день смерті мого сина. Щоразу ми збираємось, оце вже 9 років, і приїздить дуже багато людей, і завжди дуже багато квітів. І мій малий онук, ну воно таке дитя розумне, він так став, притулився і заспівав: "Їхаааав козаааак за Дунааай, скааазав, дівчинооо, прощаааай...". І все. І ми співали. Співали тихо, потім голосно, потім — знов тихо.

Ада Роговцева розповіла вірш, присвячений сину

Ада Роговцева розповіла вірш, присвячений сину

Про життя в селі

Я  весь час була в роботі, але майже весь рік просиділа в селі. Це моє село, я тут до карантину не могла бути більш ніж 3-4 дні, іноді тиждень. І я мріяла набутися тут. І от я бачила, як сходить сніг, як вилазить перша квітка, як яблуко стигне… Для когось це такий страшний рік, а для мене він був дуже приємний.

Про час

Я не серджусь ніколи на те, що чогось я не встигла. Був такий момент, коли ми з Катериною (донька маленькою була, їй було рочків 5) їхали в Крим до журналістів на зустріч. І сіли у потяг, зайшли в купе, і сидимо. І Катя на мене дивиться такими здивованими очима своїми великими, і каже: "Мама, а ти будеш тільки їхати?". Вона не могла зрозуміти, що мама може сісти, і їхати — і тільки.

Про натхнення

З моїх заповітів життєвих, я завжди раджу дружити з друзями своїх дітей, і друзями своїх онуків, ну, якщо довго живеш. Тому що це коло справжнє. Не треба забувати там своїх однолітків, і своїх старих друзів, це таке, зрозуміло. Але там не надихнешся. І не надихнеш їх. А от молоде оточення — вони стають тобі рідними, і ти живеш тоді на повну з цими людьми.

Про мрії

Наступає такий вік —  після 80 — коли ти не те, що забороняєш собі мріяти, а це дурість — мріяти. Вже немає про що. Я хочу, аби мріяли мої діти і онуки, і мій правнук. І щоб їхні мрії здійснювалися. І щоб вони жили в країні, де панує справедливість. І мир.

Про мир

Я почала життя з війни (Другої світової. - Ред.) — і закінчую його війною. Хочеться дочекатися миру. Бо я дочекалася миру на війні в 1945-му. Розумієш, і тут хочеться дочекатися перемоги. Це було так потрібно мерзотникам закрутити цю спіраль, щоб було страшно коли вона вирветься, і неможливо, щоб вона вирвалась. Нас називають "бандерівці, укри". Мені подобається. Я – "укра"!

У свій день народження актриса Ада Роговцева дала ексклюзивне інтерв'ю ТСН

У свій день народження актриса Ада Роговцева дала ексклюзивне інтерв'ю ТСН

Автори: Наталія Нагорна, Тетяна Демух

Наступна публікація