Понад 11 тисяч видатних українців за кордоном: чому Україна терміново повертає прах своїх героїв додому

Понад 11 тисяч борців за незалежність, комбатантів, митців, духівників і громадських діячів — стільки похованих за кордоном українців нині налічує база Національного інституту пам'яті.

Цього тижня вічний спочинок на українській землі нарешті отримав Євген Коновалець — один із керівників ОУН. Тепер він поруч зі своїм побратимом Андрієм Мельником. Обидва все життя боролися за незалежність України та мріяли, що колись будуть поховані на Батьківщині.

І це лише початок: найближчим часом до України прагнуть повернути й інших видатних діячів.

Про це йдеться у сюжеті кореспондентів ТСН Олександра Романюка та Неллі Ковальської.

Похорон під лунання тривоги та салют воїнів

Під Гімн українських націоналістів Євген Коновалець після майже століття на чужині нарешті знаходить спокій на рідній землі.

У момент поховання лунає сигнал повітряної тривоги. Як і за часів самого Коновальця, Україна знову вимушена виборювати свою свободу. Із єдиною відмінністю — сьогодні це вже незалежна держава зі своїм потужним військом та чіткою національною ідеєю, про яку так мріяв перший голова ОУН.

Для багатьох українських борців за незалежність або державників за радянських часів повернення додому було нездійсненною мрією: для окупаційної влади вони вважалися ворогами номер один. Але й після 1991 року проблеми не зникли — про повернення героїв говорили переважно окремі активісти, адже ні тодішня влада, ні суспільство не були до цього готові.

Перші суттєві зрушення відбулися після Помаранчевої революції. У 2006 році за ініціативи Президента Віктора Ющенка було створено Український інститут національної пам'яті.

«Це вперше стало державним інструментом політики національної пам'яті. Власне, вперше персонально Віктор Андрійович Ющенко як Президент озвучував ідею про можливість перепоховання в Україні найбільш визначних діячів і говорив про потребу створення Національного пантеону», — пригадує колишній голова УІНП Володимир В'ятрович.

Проте згодом світова фінансова криза та зміна влади суттєво гальмували цей процес. Лише Революція Гідності, окупація Криму та початок російсько-української війни змусили суспільство докорінно переосмислити власну національну ідентичність.

Досвід врятування праху та системний пошук за кордоном

Поворотним моментом став гучний випадок у Чехії 2017 року. Навколо могили українського поета Олександра Олеся розгорівся скандал: у його гробницю намагалися поховати мецената Володимира Михайлишина, якому належала ця ділянка.

Місцеві шанувальники забрали прах поета за кілька годин до поховання, після чого Україна на найвищому рівні вимогла повернення видатного митця — прах Олександра Олеся та його дружини із почестями перезахоронили на Лук'янівському цвинтарі у Києві.

«З 1991 року десятки, а може й сотні могил могли б бути врятовані, якби українська держава на це вчасно звернула увагу, а організації української діаспори не припинили свою діяльність. Тому на базі Інституту національної пам'яті розпочалася системна робота у співпраці з МЗС: почала створюватися єдина база даних українських поховань по всьому світу», — розповів Володимир В'ятрович.

Процес пришвидшився після початку повномасштабного вторгнення. У травні до України повернули прах очільника ОУН Андрія Мельника та його дружини Софії. Це вимагало колосальної бюрократичної роботи за участі Офісу Президента, МЗС, УІНП та силових відомств.

«Надзвичайно важливо, що наші українські герої сьогодення, які вирвали Україну з російських рук під час повномасштабного вторгнення, спочиватимуть поруч із тими героями, які свого часу боролися, щоб Україна була вільною», — наголосив президент України Володимир Зеленський.

«Труна з віконцем, щоб бачити Україну»: деталі поховання Коновальця

У серпні поруч із Андрієм Мельником поховали й Євгена Коновальця. Вони були не лише побратимами, а й родичами: обидва провідники ОУН були одружені з рідними сестрами та мріяли бути похованими поруч.

«Ми знали опис, як було поховано Коновальця. Знали, що це була дерев'яна труна з віконцем — для того, щоб Коновалець бачив, як його буде перепоховано в Україні. І це неймовірне відчуття, коли ми відкрили труну, а там — це віконце!» — зворушено розповів Олександр Алфьоров.

До самого поховання труна з прахом Євгена Коновальця кілька днів перебувала у кафедральному соборі УГКЦ у Києві, аби кожен мав змогу попрощатися з Провідником. Віддати шану прийшли тисячі містян, військових, ветеранів та волонтерів.

Боротьба за пам'ять: стан багатьох могил є критичним

Повернення Мельника та Коновальця — лише початок великої справи. В УІНП та Офісі Президента зазначають, що вже цього року на Батьківщині можуть перепоховати й інших видатних діячів різних історичних епох.

Експедиція Інституту національної пам'яті вже дослідила понад 100 тисяч могил на 105 цвинтарях у семи країнах Європи. Висновки невтішні: стан багатьох поховань є критичним. Якщо держава не подбає про них, Україна ризикує втратити їх назавжди, як це трапилося з могилою першої жінки-офіцера УНР Христини Сушко.

«Коли закінчується термін оренди, ділянка прибирається, а тіло небіжчика чи небіжчиці перепоховують у братській могилі», — застерігає Олександр Алфьоров.

Повернення борців за незалежність — це питання національної безпеки. Тим паче, що Росія продовжує витрачати мільярди на фальсифікацію історії. Тому для українців повернення своїх героїв додому — це віднайдення коріння, відновлення історичної справедливості та зміцнення національного духу.

▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: ТСН 20:00 НАЖИВО! НОВИНИ П’ЯТНИЦІ, 21 СЕРПНЯ