Працівник ЧАЕС, який спустив воду під реактором, зміг здолати ще 36 днів коми після ДТП і важкий коронавірус

Дата публікації
Перегляди
20к
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Працівник ЧАЕС, який спустив воду під реактором, зміг здолати ще 36 днів коми після ДТП і важкий коронавірус

Чоловік переконаний, що нічого героїчного не зробив, а просто виконував свою роботу.

Олексій Ананенко - інженер-теплофізик, на зміні якого стало зрозуміло, що воду під зруйнованим вибухом реактором потрібно терміново злити, а для цього спуститися в підвал та відкрутити два вентилі. Тоді здавалося - така спецоперація не залишає учасникам жодного шансу, адже доза опромінення мала стати смертельною.

Про це йдеться в ТСН.16.45.

За кілька днів до роковин аварії починає здаватися, що до Чорнобильської зони знову повертається життя - посеред лісу, в якому заховалися колишні поліські села починають асфальтувати дорогу, готуються до 35 роковин аварії на Чорнобильській АЕС.

Сюди ж навідався і Олексій Ананенко та його дружина Валентина. Він був серед тисяч людей, які в ті дні намагалися ліквідувати пожежу на станції - часто голими руками, без захисту, не розуміючи справжніх масштабів тієї трагедії. Від радіації в перший день рятувався просто... відвернувшись. «Я розумів, що доза велика звідти йде», - каже Олексій.  

Чоловіку тоді було 26 років, і це була його зміна. Через деякий час після вибуху реактора стало зрозуміло, що й без того критична ситуація може погіршитися - під станцією у басейні вода і її потрібно спустити. Просте і одночасно надзвичайно складне завдання - спуститися в підвал, відкрутити два вентилі. Олексій не відмовився, але попросив дати напарника.  Ним став  інженер Валерій Беспалов. Начальник зміни Борис Баранов чекав підопічних за рогом - раптом в них не вийде. «Я зателефонував Баранову і сказав, що мені потрібен ще один, він говорить, я дам, але буду там недалеко стояти і якщо не виходить, то крикніть», - розказує Олексій.

Підвал був залитий водою. До вентилів добігли трубою, вони легко піддалися. Вода пішла, а про цей випадок  написали в газеті "Труд". Стаття мала назву "Геройские парни".

Сам Олексій Ананенко досі вважає - то був робочий момент, а не подвиг. «Це тоді була моя робота», - каже Ананенко.

Це місто теж було його - він бігав лісами, плавав у річці і отримав своє перше власне житло. Зараз будинок геть заріс чагарниками, вхід до під’їзду завалений стовбуром. Та вхід до припятських квартир все рівно офіційно заборонений, але через вікно першого поверху інженер розглядає свої речі.

Дружина Олексія Валентина у цій оселі не була -  вони разом лише тридцять років. Просто тримає чоловіка за руку і все життя бореться за його здоров’я. «У 89 році його звільнили за станом здоров'я, почалися проблеми», - розказує жінка.

Олексію складно розповідати свої історії через ДТП, яке сталося 4 роки тому. «Мене машина збила і вже не пам’ятаю багато чого», - розповідає чоловік, а дружина додає, що тобі  Олексій пробув у комі 36 днів.

Тоді лікарі не залишали Валентині надії. «У вашого чоловіка немає шансів на життя, а я сказала, що лікарі не боги», - пригадує жінка.

Інтерв'ю для ТСН теж могло не відбутися. В цей час Олексію мали б робити операцію, але її перенесли,  бо місяць тому подружжя важко захворіло на коронавірус. Олексія поклали в лікарню - комп'ютерна томограмма показала 60% враження легеней. Але він знову переміг, і знову живий. 

Олексій Ананенко - інженер-теплофізик із Чорнобильської атомної станції, історія людини, яка спустилася під станцію, аби спустити воду, доводить – іноді для того, аби врятувати світ непотрібно бути героєм, потрібно просто вчасно зробити свою роботу.

Наступна публікація