Рік дистанційного навчання: відсутність ґаджетів, оштрафовані батьки та можливі кардинальні зміни системи освіти

Рік дистанційного навчання: відсутність ґаджетів, оштрафовані батьки та можливі кардинальні зміни системи освіти

УНІАН

Дистанційне навчання. Прохання до учнів увімкнути кадрик. Розпачливі вигуки: "Ой, у мене зник зв'язок!" І судові справи проти батьків – суд на Хмельниччині оштрафував батька двох школярів на 1600 гривень, бо в нього не було грошей провести Інтернет для дистанційного навчання під час карантину. І здоров’я дистанційка трохи забрала – погіршення зору, вдома немає спеціальних парт тощо.

Таким був другий рік навчання українських дітей у час пандемії. Який у когось завершився цього тижня, а в деяких школах триватиме ще й на початку червня. Про це 30 травня йдеться в сюжеті ТСН.Тижня.

Перша спроба дистанційного навчання навесні 2020-го точно була невдалою. Тоді ні вчителі, ні діти, ані батьки не були готові вчитись онлайн.

Нинішній шкільний навчальний рік вийшов на фінішну пряму. Цього тижня в різних куточках країни у школах пролунали останні дзвоники. Діти розповідають, що під час навчання з дому легше заробити високий бал, іноді можна підгледіти. Але і якість знань упала. А ще непросто здобувати знання, бо іноді вдома то не вистачає ґаджетів для зв’язку, то робоче місце не обладнане.

В одній зі столичних шкіл через "ковідні" обмеження свято останнього дзвоника організували лише для випускних класів - 4, 9, 11. Мав бути дощ, тож дійство пересли у спортзалу. Батьків всередину не пускають. Всередині задуха. Зала заповнена дітьми. У масках одиниці. Двом хлопчикам стає зле. Викликають медиків. Треба шукати інші формати, наполягає освітній омбудсмен.

"Свято потрібне, але коли свято полягає у тому, що дитина дві години стоїть, хитаючись в залі, де немає чим дихати, а там приходять дорослі дяді і тьоті і розповідають про великі досягнення на ланах України, вибачте, це не свято. Воно має бути коротким, веселим, динамічним, квести", - зазначив освітній омбудсмен Сергій Горбачов.

Утім головна проблема закінчення року зараз геть інша. Чи змогла українська школа нарешті адаптуватися до дистаційного навчання? Які висновки зробили міністри, шкільні директори, батьки, вчителі й самі діти? І нарешті, чого чекати наступного 1 вересня?

Навчання онлайн для молодшої школи – біда, каже освітній омбудсмен.

"У початковій школі діти втрачають від 3-6 місяців навчання, якби вони навчалися у звичному режимі, бо маленькі діти потребують прямого контакту і безпосереднього спілкування з вчителем", - говорить Сергій Горбачов.

А от для старших класів дистанційка так не шкодить. Навіть навпаки. Старшокласники перповідають, що в них і більше вільного часу було, і можна було довше поспати.

Але є проблема – треба, щоб і вчителі були на "ти" з цифровими технологіями.

"Вибухове зростання цифрових компетенстностей вчителів – бо життя змусило", - говорить освітній омбудсмен.

Та все ж хтось устигає пристосуватися, а хтось ні. А дистанційне навчання вже не має права ігнорувати ніхто. Ні укладачі шкільних програм, ні автори підручників, ані бюджети регіонів. Та навіть бізнес треба підштовхнути до створення й закупівлі комплексних рішень. Для віртуальних класів, шкіл і домашніх кабінетів учнів. А ще до цифрової школи мають готувати в педвишах країни.

Новини тижня: яким був цьогорічний навчальний рік для українських школярів

Новини тижня: яким був цьогорічний навчальний рік для українських школярів

На початку навчального року ТСН на камери в Міносвіти обіцяли Інтернет у села, комп’ютери вчителям, якісні відеоуроки дітям. А ще електронні журнали та щоденники. Нині маємо 15 платформ для дистанційного навчання. Запустили електронні журнали та щоденники.

Почала працювати "Всеукраїнська школа онлайн". Платформа безкоштовна. На ній уже є 1800 уроків із 18 предметів. Кожен складається з короткого відео, конспекту й тесту. Відео записують найкращі вчителі країни. Перш ніж показувати дітям - аж 11 етапів перевірки.

"Нашу платформу використовують в 115 країнах світу: і США, і Канада, і Британія. І в кожного вчителя-початківця є можливість користуватися матеріалами кращих вчителів країни", - говорить заступник міністра освіти та науки Артур Селецький.

Та поки що користується лише щоп’ятий учитель. Тиждень тому МОН навіть запустило мобільний застосунок "Всеукраїнської школи онлайн". І розширили інтерфейс. Тож тепер навіть у телефоні вчитель зможе створювати свій кабінет і контролювати, чи працювали учні.

"Наша остання новинка. Це повністю безкоштовна платформа для наших батьків, дітей. Можна використовувати там, де є Інтернет", - каже заступник міністра.

Щоби Інтернет був скрізь, із бюджету виділили пів мільярда гривень на проведення швидкісного Інтернету в три тисячі сіл. Якщо на початку навчального року, кажуть у міністерстві, на всю країну було чотири сотні шкіл без Інтернету, то нині лише трохи більше двох десятків. Обіцяють і ноутбуки вчителям-предметникам, а їх 200 тисяч.

"Ми отримали мільярд гривень. 988 мільйонів піде на закупівлю ноутів вчителям, щоб кожен вчитель-предметник міг вести дистанційно завдання вдома чи в школі. Вже перші кошти заходять в обладміністрації і вже вони мають запускати відкриті торги", - каже заступник міністра.

І хоч у нас досі є школи без Інтернету, діти без ґаджетів, педагоги без електронних журналів, цей навчальний рік точно провальним не назвеш. Бо українці не лише навчилися працювати в піжамах, набили дистанційні ґулі, а й побачили плюси від такої освіти. Хто знає, можливо вже наступного року директор школи в Харкові легко братиме на роботу дистанційного викладача української зі Львова, біології - із Запоріжжя, інформатики – з Києва, і навпаки. Та й хто сказав, що учень старших класів не може вчитися в цифровій школі незалежно від місця проживання.