У Держдумі охрестили протести "спробою влаштувати чергову кольорову революцію" і навіть закликали приєднати Казахстан до Росії.
Російська інтервенція до Казахстану, хоч і під прапором ОДКБ, відбулася. Надвечір, 6 січня, перші підрозділи російських "миротворців" 45-ї окремої бригади спецпризначення ВДВ, а також Іванівського та Ульяновського з'єднань прибули до країни. Цікаво, що всі вони брали участь в окупації Криму та війні на Донбасі проти українських ЗС.
Білорусь також відправила до Казахстану своїх військових 103-ї повітряно-десантної Вітебської бригади сил спецоперацій. "Миротворців" мають також надіслати Вірменія і Таджикистан. А от військовослужбовці Киргизстану не поїдуть – парламент країни не зміг зібрати кворум для ухвалення рішення.
Не дивлячись на те, що дії ОДКБ протизаконні, бо іноземні війська заходять до Казахстану для придушення внутрішніх протестів, світ як води в рота набрав. Як власне було і з Білоруссю, яку після сфальсифікованих президентських виборів у серпні 2020 року Путін вже захопив. Проте, у випадку з Казахстаном постає питання: протест з самого початку був підігрітий та радикалізований Росією, чи вона просто скористалася ситуацією?
ТСН.ua зібрав всі версії причетності Росії до кривавих подій у Казахстані.
Історія протесту
Буде помилкою вважати, що протести в Казахстані через підвищення ціни на скраплений газ на заправках із самого початку інспіровані Москвою. Варто лише згадати грудневі повстання 1986 року в Алмати, коли місто ще було столицею Казахської РСР, що стали першими в СРСР масовими мітингами, де лунали антирадянські та націоналістичні гасла. Тоді радянська влада також глушила телефонний зв'язок, були загиблі та багато поранених.
Потім був грудень 2011 року і протести нафтовиків у Жанаозені, які закінчилися трагічно: загинули 16 осіб, біля 100 людей постраждали. Однак місцеві жителі та правозахисники говорили, що число загиблих було в кілька разів більшим. Тоді правоохоронці просто відкрили вогонь на ураження по мітингарях та випадкових людях. За цим був 2016 рік і земельні протести в місті Атирау проти нових поправок до земельного кодексу. Спочатку влада намагалася знайти діалог з вулицею, але потім пішла на жорстке придушення протестів.
За шість років Казахстан спалахнув знову. Символічно, що протест також почався з міст Жанаозен та Атирау. Тільки цього разу це були чи не найбільші мітинги за всю історію. На вулиці та площі країни у всіх великих містах вийшли десятки тисяч людей. І, на жаль, ці протести стали найкривавішими. За інформацією МВС Казахстану за п’ять днів заворушень 18 силовиків загинули, ще 748 отримали поранення.
Затримано майже 2300 осіб. Щодо кількості загиблих та поранених з боку протестувальників наразі точної цифри немає. Неофіційний рахунок йде на сотні. Раніше повідомлялося про десятки загиблих лише в Алмати – місті, що фактично стало епіцентром протистояння. Ближче до вечора четверга, 6 січня, в ході контртерористичної операції провладні силовики взяли під контроль всі державні органи міста та президентську резиденцію. Площу республіки Алмати, де протягом кількох годин не вщухала канонада пострілів, вже зачистили. В МВС попередили: на тих, хто відмовиться скласти зброю, чекає знищення.
"Путін прийди"
Російська пропаганда переконує, що їхні військові не беруть участі у придушенні протестів, а лише забезпечують охорону адмінбудівель, ну і звичайно космодрому Байконур. Тобто, казахські силовики самотужки зачищають міста з блискавичною швидкістю? Щось тут не збігається.
Ще в середу, 5 січня, президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв задовольняв ультиматуми протестувальників і не міг нічого вдіяти. А вже після звернення до ОДКБ по допомогу, казахські силовики відкрили вогонь на ураження, а в Актау люди взагалі заявили про успішне закінчення протестів. Місто Алмати неначе показово стало єдиним в країні осередком мародерства та хаосу внаслідок протестів.
До чого тут Росія?
По-перше, варто зазначити, що в інформаційний супровід подій у Казахстані російська пропаганда включилася 4 січня. Тобто лише на третій день протестів. Проте рішення щодо відправлення своїх військ до Казахстану ухвалила миттєво, навіть знехтувавши конституційною нормою про обов’язковість його затвердження Радою Федерації. Нагадаємо, що 2014 року Рада Федерації збиралася і давала дозвіл на введення військ до України.
Запрошуючи російські війська під прапором ОДКБ, Касим-Жомарт Токаєв діяв, як Янукович зразка 2013 року, називаючи події в Казахстані "актом зовнішньої агресії". Москва підіграла. Віцеспікер Ради Федерації Костянтин Касачов заявив, що серед протестувальників є бойовики з країн Близького та Середнього Сходу, зокрема з Афганістану, натякаючи, що звідти пішли США, створивши таким чином осередок небезпеки.
По-друге, у цього протесту немає лідера та конструктивного центру. Події в Казахстані дуже нагадують рух жовтих жилетів у Франції 2018 року. Там також не було лідера, учасники трощили офіси та магазини, мародерили і вийшли на вулиці через підвищення цін на паливо. У ЗМІ не раз з’являлися повідомлення про можливу причетність Росії до жовтих жилетів. Журналістам навіть вдалося підтвердити, що в лавах охорони руху були французи, які воювали на боці бойовиків "ЛНР"/"ДНР".
По-третє, навіть якщо Росія і причетна до протестів у Казахстані, позиція її рупорів дещо розходиться. МЗС РФ розглядає події у Казахстані як "інспіровану ззовні спробу" насильницьким шляхом підірвати безпеку та цілісність держави. А от депутати Держдуми охрестили протести "спробою влаштувати чергову кольорову революцію" (термін вигаданий Кремлем для пояснень подій в Україні та Грузії), і навіть закликали приєднати Казахстан до Росії.
По-четверте, неодноразово за ці кілька днів серед експертів з’являлася гіпотеза, що це гра Токаєва-Путіна, на стороні яких частина казахських еліт, по усуненню Назарбаєва від влади. ТСН.ua писав, хоч перший президент Казахстану, який правив країною 30 років, навесні 2019 року і пішов у відставку, призначивши свого наступника Токаєва, який потім "переміг" на виборах, сім’я Назарбаєва продовжує контролювати всі фінансові потоки в країні.
Навіть якщо припустити, що змова з Путіним мала місце, навіщо Токаєву усувати першого президента від влади таким кривавим шляхом? Тим паче, Назарбаєв склав повноваження голови Радбезу ще 5 січня. Очевидно, що звернення до ОДКБ по допомогу – це ніщо інше, як втрата Токаєвим довіри до своїх силовиків, які в деяких містах почали переходити на сторону народу.
По-п’яте, інтернетом та соцмережами гуляла ще одна гіпотеза. Мовляв, Москва просто проспала протести в Казахстані, до яких можливо доклався Захід, щоб відволікти Росію від України. Але це вже дуже конспірологічна теорія на рівні з можливою причетністю Китаю.
А от реакція Туреччини, точніше близької до турецького уряду газети Akit, дуже показова. Турецька преса мовчала всі ці п’ять днів, практично не висвітлюючи події в Казахстані. Аж тут у газеті Akit виходить стаття щодо виставлених Токаєву російських вимог: визнання окупації Криму, повернення російській мові статусу другої офіційної, розміщення на території країни російський військових баз і надання автономії для російського населення Казахстану.
По-шосте, був чи не було російського сліду в протестах у Казахстані, наразі війська Москви вже там, як, напевно, і спецслужби. Наївно вважати, що вони не візьмуть ситуацію під контроль, як в Білорусі. Проте, у Казахстану є одна вагома перевага, на відміну від Білорусі, – спільний кордон із Китаєм. А це напередодні перемовин між США та РФ у Женеві 10 січня щодо "стратегічної стабільності" (а насправді імперських "хотєлок" Путіна щодо невступу України до НАТО) вагома перевага на користь Росії. За винятком, якщо Москва не загрузне у Казахстані. Тоді у України з’явиться маленьке вікно можливостей.
