Розбудова інфраструктури та ядерні навчання: Росія хоче втягнути у війну проти України ще одну країну
Білорусь виконала ультиматум Києва та вимкнула російські ретранслятори для наведення «Шахедів».
Путін хоче втягнути Білорусь у війну проти України
Ультиматум Києва цього тижня керманич Білорусі почув і виконав. Він припинив роботу російських ретрансляторів, які допомагали наводити «Шахеди» по наших північно-західних областях. Водночас сам Олександр Лукашенко вкотре заявив, що не хоче бути втягнутим у війну і начебто про це він говорив з представниками президента України в Мінську. У Зеленського це не підтвердили і не спростували, але додають: сигнали Мінську передані. Тим паче, що наша розвідка фіксує нові загрози. Білорусь поруч із нашим кордоном добудовує інфраструктуру, яку можна задіяти хіба що в наступі. А те, що словам Лукашенка вірити не можна, ми вже знаємо.
Сьогодні в коментарі журналістам міністр закордонних справ України заявив, що напередодні МЗС отримало ноту від білоруської сторони через наше посольство в Мінську. В ній пропонується якийсь певний режим відвідин у прикордонній зоні, посилаючись на вже недійсні документи.
Про це йдеться у сюжеті кореспондентки ТСН Олени Чернякової.
Чи є загроза наступу з боку Білорусі
Вислів Лукашенка «А я зараз вам покажу, звідки на Білорусь готували напад» уже давно став крилатою фразою. Так він виправдовував початок так званої СВО. І українці добре памʼятають, як Мінськ 2022 року надав Путіну плацдарм для наступу, дозволив запускати по українцях ракети, а нині сприяє прольоту керованих «Шахедів».
Союз Лукашенка з Путіним на папері все міцнішає, водночас він заявляє: не хоче, щоб його Білорусь стала частиною війни Росії. Проте чи можна вірити в ці слова та наскільки загроза від нього реальна сьогодні?
Країна, армія якої не перевищує 60 тисяч, без новітніх зразків озброєння і бойового досвіду. Це Лукашенко добре усвідомлює, і ось уже 5-й рік він розігрує свою карту: з одного боку, повністю виконуючи забаганки Кремля, з іншого, уникаючи головної — вступити у війну. Втім, зараз Росія активніше штовхатиме Мінськ у цю війну, заявив Володимир Зеленський тиждень тому. І білоруси частково вже у ній, адже погодилися розмістити у себе російські ретранслятори для влучніших ударів «Шахедами». Прибрати їх за тиждень — про цей дедлайн український очільник оголосив минулої пʼятниці.
Володимир Зеленський, президент України: «Для чого слова? Хай вимкне цю техніку. Якщо він це не зробить, зробимо ми!».
Йшлося про щонайменше чотири ретранслятори в Гомельській і Брестській областях. За їхньою допомогою російські оператори «Шахедів» у режимі реального часу могли донаводити цілі в Житомирській, Рівненській і Волинській областях, а також атакували стратегічну залізничну артерію «Коростень — Ковель» та об’єкти в тилових областях.
Востаннє «Шахеди» вздовж кордону біля Коростеня наші Повітряні сили фіксували цієї неділі. А далі — тиша. 22 червня російські ретранслятори припинили свою роботу, заявляє Зеленський. Щоправда, невідомо, чи демонтували їх.
Чи можемо їм у цьому допомогти — досвід знищення mesh-мережі вже маємо. Радник міністра оборони Сергій «Флеш» нагадує про одну з операцій по ліквідації.
Сергій «Флеш» Бескрестнов, радник міністра оборони України: «Одна точка досягала сигналом аж до Києва, і розвідувальні БпЛА, які літали над нашою столицею, використовували її для передавання даних. Інша точка забезпечувала атаки „Шахедів“ на захід України, зокрема на залізницю Київ — Ковель. Звісно, ми не стали мовчки спостерігати за цим процесом управління „Шахедами“ з території РБ».
Врешті, чи запрацюють ретранслятори знову — зрозуміти ми зможемо через можливі нові атаки. А наразі обережно можна сказати: Лукашенко ультиматум виконав, чим вкотре розширив свій шпагат між Москвою і Києвом.
Кремлівський протекторат Мінська
Вимогам Києва прибрати ретранслятори більше, ніж білоруси, обурилися росіяни.
Сергій Лавров, міністр закордонних справ РФ: «Це, вочевидь, націлено на те, щоб втягнути Білорусь безпосередньо в конфлікт і розширити географію бойових дій».
А далі миттєво організували прямий контакт Путіна та Лукашенка. Лавров також заявив, що вони готові захищати союзника за умовами договору про гарантії безпеки, підписаного торік у березні. Документ цей українці добре памʼятають як такий, що легітимізував у Білорусі розгортання російських збройних сил, військових баз… та «Орешніка», поставити який Путіна публічно просив Лукашенко.
Ефект від застосування «Орешніка» ми побачили вже тричі. І врешті комплекс все ж був розміщений у Білорусі. Як зʼясували білоруські опозиціонери, він зараз, ймовірно, перебуває на покинутій авіабазі в Могильовській області, лише за чотири кілометри від кордону з РФ. А нещодавно Росія залучила війська Лукашенка до так званих ядерних навчань, проведення яких терміново перенесли з осені на травень.
Того ж травня президент України заявив, що Києву відомо про 5 сценаріїв ймовірного розширення війни через північ, зокрема і про ймовірність залучення Білорусі. З військового ж погляду це дозволило б росіянам зазіхнути на правий берег України. А вже цього тижня Зеленський оприлюднив фото, де видно, як уздовж кордону в Білорусі завершується будівництво інфраструктури доріг і баз зберігання боєприпасів та пально-мастильних матеріалів. За даними нашої розвідки, в російських документах ця підготовка прописана як одне з завдань так званої СВО. Та й справді, навіщо будувати такі масштаби, якщо не для наступу?
Білоруська «розтяжка»
Лукашенко розповів, що цього тижня у нього були посланці українського президента. В Києві це офіційно не підтверджують, але й не спростовують. Зеленський хіба обережно натякає — сигнали білорусам передані, і розбудова інфраструктури для війни має зупинитися, щоб був мир. Включення Мінська у війну не підтримують і у Вашингтон. Там нова адміністрація Трампа зняла частину санкцій з Лукашенка і вклалася у найбільший калійний завод на їхній території та взагалі за рік відновила контакти з білоруським керманичем.
Тож, з одного боку, у Олександра Лукашенка попередження від Києва і реальні економічні вигоди від Вашингтона, а з іншого — Москва, союзник, який так довго допомагав тримати владу самопроголошеному президенту, і водночас використав його як плацдарм. Станом на зараз у Білорусі російських військ усе ще небагато, але й гарантій немає, що восени ситуація не зміниться — Росії теж потрібні нові карти. От тільки відповідь Києва на такі дії відрізнятиметься від зразка 2022 року: почують уже не телефонні розмови, а щось цілком відчутне у фізичному вимірі.
▶ На YouTube-каналі ТСН можна переглянути за цим посиланням: Лукашенко між двох вогнів: таємні сигнали з Києва та тиск Путіна з «Орєшніком»