"Розпочинаючи роботу над проєктом, ми не уявляли масштаби трагедії": режисер Юліан Улибін про серіал "Діти Бомбосховищ"

Дата публікації
Перегляди
1287
Час на прочитання
5 хв
Поділитись:
WhatsApp
Viber
"Розпочинаючи роботу над проєктом, ми не уявляли масштаби трагедії": режисер Юліан Улибін про серіал "Діти Бомбосховищ"

Серіал розповідає про українських дітей та їхніх батьків, що пережили страшні реалії війни.

У вересні українська команда "I am Ukrainian" на чолі з режисером і автором однойменного проєкту Юліаном Улибіним презентували трейлер до документального серіалу "Діти Бомбосховищ". Премʼєра серіалу запланована на грудень і буде доступна до перегляду на платформі онлайн-телебачення Київстар ТБ. 

На глядачів чекає розповідь про українських дітей та їхніх батьків, що пережили страшні реалії війни, ховаючись в укриттях. Це справжні історії про те, як незнайомі люди ставали близькими, про дитячі ігри, пісні у темряві, казки на ніч, життя під землею, та про прості дитячі мрії. Драматичні історії героїв стрічки нікого не залишать байдужими та мають на меті донести українські цінності світовій аудиторії. 

ТСН.ua в ексклюзивному інтервʼю поспілкувався з режисером Юліаном Улибіним про роботу над серіалом, зйомки в українських містах, що стали осередком російського терору, про драматичні історії простих людей та зовсім не дитячі розповіді найменших українців.

Наразі з’являється все більше проєктів, покликаних висвітлювати правду про повномасштабну війну РФ в Україні. "Діти Бомбосховищ" – один із них. Розкажіть, про що цей проєкт і які його головні меседжі?

"Діти Бомбосховищ" – це історії про те, як незнайомі люди ставали близькими, про дитячі ігри, про пісні у темряві, про казки на ніч, про життя під землею, про мрії та про спільне бажання повернутися до мирного життя. Ми хочемо, щоб якомога більше людей у всьому світі зрозуміли, що таке тривожна сирена, та як непросто вижити українцям під час бомбардувань. І що кожна дитина, яка зіткнулася з жахіттям війни, у майбутньому потребує захисту та допомоги. 

Скільки людей працювали над створенням серіалу? Кому ви присвячуєте цю важливу роботу?

По-перше, я хочу присвятити цей проєкт моїй дружині Наталії Улибіній, яка є автором ідеї, та яка, на превеликий жаль, вже три місяці як залишила нас, відійшовши у вічність. 

Вдячний команді, що працювала над проєктом. Зокрема, це чудові фахівці своєї справи: оператор Сергій Смичок, механік камери Олексій Капустін, організаційні питання вирішував Сергій Кравець, звук та монтаж забезпечував Дмитро Смирний, а я, Юліан Улибін, – режисер. З тилу нас координувала Катерина Кучеренко. Звичайно, до проєкту залучено набагато більше людей, та пізніше про кожного ми обов’язково напишемо у титрах. 

У серіалі показані історії людей, які стали заручниками російського терору. Розкажіть, як обирали героїв та чия історія вразила вас найбільше?

Розпочинаючи роботу над проєктом, ми не уявляли масштаби трагедії. Мені здається, що жодна людина не може цього уявити, не зіткнувшись в реальному житті. Попередньо, ми планували працювати у звичному для нас короткому форматі, одна історія – десять хвилин. І вже потім з десяти історій ми планували змонтувати щось більше, а саме невеличкий фільм, що схожий на альманах історій про війну. Та від самого початку все пішло не за планом, тому що історії виявилися більшими за просто розповіді. Кожна історія унікальна. Звісно, що такі трагедії, як знищення Маріупольського драматичного театру чи трагедія в селі Ягідне від першої секунди вражають масштабом цинізму та навіть в уяві знищують усі кордони людяності. 365 людей, з них 76 дітей, були замкнені в підвалі школи і протягом 28 діб виконували роль живого щита для російських військових. Люди вмирали від смороду та задухи. Спали сидячи та стоячи, тому що просто не було місця. 

Насправді, ми не обирали героїв, ми просто йшли за кривавим слідом російських варварів в Миколаєві, Маріуполі, Запоріжжі, Гуляйполі, Ірпені, Бучі, Харкові, Чернігові та Ягідному. Зараз там - суцільна драма. Хочу процитувати одну з наших героїнь, яка, на мій погляд, сказала дуже влучну фразу: "Найстрашніше, що може бути зараз, - це народитися росіянином, особливо, якщо ти адекватна людина".  

Чи складно було говорити про війну з наймолодшими героями? Адже діти зараз вкрай вразливі. Як шукали особистий підхід до кожного?

Коли спілкуєшся з дітьми і слухаєш далеко не дитячі історії, тебе наповнює лють, яку дуже складно приборкати. Ти не розумієш, як подібне може відбуватися у 21 столітті. 

Звісно, у роботі з дітьми треба бути дуже обережним, адже вони зараз, справді, вкрай вразливі та травмовані. Кожен із малюків пережив трагедію по-своєму: комусь допомагали батьки, а хтось замкнувся в собі та всі свої страхи сховав у лабіринтах душі. Та що там казати: усе наше майбутнє покоління травмоване, і, на мій погляд, це найголовніша проблема цієї війни. Навіть не уявляю, скільки часу знадобиться, щоб повернути кожній дитині спокій, та саме це і є нашим найважливішим завданням. 

Мені хочеться, щоб "Діти Бомбосховищ" побачили якомога  більше людей в західному світі, щоб німець, француз чи іспанець, зустрівши в своєму місті українських жінок з дітьми, розумів, що вони приїхали до його країни не з власної волі. Щоб кожен задав собі одне єдине запитання: а що я знаю про війну? Про те, як діти сплять в бомбосховищі? 

Коли глядачі зможуть побачити прем’єру стрічки? І на яких ресурсах її дивитися? 

Ми - команда "I am Ukrainian", і нас дуже легко знайти у Facebook, саме там і будуть з’являтися нові серії серіалу "Діти бомбосховищ". Слідкуйте за анонсами. Більше того, нас уже підтримала платформа онлайн-телебачення Київстар ТБ, тому зовсім скоро глядачі зможуть побачити нові серії там. 

Я впевнений, що зовсім скоро ви побачите серіал всюди, де є Інтернет. Крім того, ми активно ведемо переговори з міжнародними платформами щодо дистрибуції нашого проєкту. Та говорити про те, де, коли і як – ще трохи зарано. 

Юліане, як особисто на вас пливають драматичні події в Україні? Де берете мотивацію та натхнення створювати нові продукти?

У мене дуже багато люті - і це найкраща мотивація. 

А як загалом впливає війна на український кінематограф? Які зміни вже відбулися і на що чекати в майбутньому? 

Зараз просто потрібно працювати на перемогу. Кожен, як може. Поки в Україні буде війна, ні про який кінематограф чи прогнози на майбутнє немає сенсу говорити.

"Одне з головних завдань платформи онлайн-телебачення Київстар ТБ наразі - підтримка вітчизняного кінематографу та дистрибуція проєктів, які показують правду про війну РФ в Україні. Ми прагнемо, аби цікавість до автентичних українських проєктів зростала, тому намагаємося всіляко підтримувати режисерів та їхні команди, надаючи майданчик для поширення такого важливого контенту. Віримо, що з Перемогою кількість вражаючих і таких потрібних стрічок тільки зростатиме", - прокоментували зі свого боку в Київстар ТБ. 

Довідка про "I am Ukrainian" 

До повномасштабного вторгнення РФ до України команда "I am Ukrainian" існувала як документальний проєкт про українських майстрів своєї справи. Автором та режисером ініціативи є Юліан Улибін. Від 24 лютого команда змінила свій напрямок роботи і почала працювати над документальними матеріалами про життя та боротьбу українців у війні з РФ. 

Читайте також:

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Війна Росії проти України
Дата публікації
Перегляди
1287
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація