СБУ перевірить нардепів, які у 2010 році голосували за «Харківські угоди». Проте за Конституцією притягнути їх до відповідальності неможливо.
Рада національної безпеки і оборони (РНБО) доручила СБУ з’ясувати обставини ратифікації 27 квітня 2010 року т. зв. «Харківських угод», які подовжили перебування Чорноморського флоту РФ в Криму ще на 25 років (до 28 травня 2042 року) і призвели до окупації Росією Криму. Служба безпеки перевірить, чи не було в діях 236 народних депутатів, які підтримали це рішення, ознак державної зради. Другим гучним рішенням, яке ухвалили на РНБО, стало майбутнє повернення у державну власність запорізького підприємства «Мотор Січ», що спеціалізується на виробництві авіаційних газотурбінних двигунів для літаків і гвинтокрилів.
На перший погляд - це абсолютно правильні рішення. Але чи не криється за цим піар і популізм? Адже ст.80 Конституції чітко говорить, що депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті. Та й з поверненням «Мотор Січ» у власність держави не все зрозуміло.
ТСН.ua розбирався, навіщо РНБО ухвалила юридично сумнівні рішення.
Харківські угоди
П’ятирічку за місяць. Так можна охарактеризувати роботу Ради національної безпеки і оборони (РНБО), яка збирається тепер кожного тижня, як і форуми «Україна 30». Схоже, про левові повноваження цього органу Володимир Зеленський згадав ближче до другої річниці обрання президентом. Нічого поганого в цьому немає. Адже, як вже писав ТСН.ua, шостий президент зробив те, на що не наважився п’ятий, - закрив телеканали кума Путіна Віктора Медведчука. З іншого боку, до останнього рішення РНБО є багато запитань.
Ратифікація «Харківських угод» 2010 року дійсно розв’язала руки Москві, створивши сприятливі умови для подальшої окупації Криму. На момент анексії 2014 року Росія мала там 20 тис. військовослужбовців, а бойове ядро флоту складалося зі штурмової авіації, ракетних кораблів і катерів, здатних нести ядерну зброю. Проте і тут є декілька «але».
По-перше, не можна розглядати «Харківських угоди», як щось самостійне. Президент-втікач Віктор Янукович (до речі, Офіс генпрокурора вже повідомив Януковичу про підозру у держзраді через «Харківські угоди») підписав їх 21 квітня 2010 року в Харкові в обмін на знижку на газ. Тоді, нагадаємо, Україна платила захмарну ціну за російське блакитне паливо за умовами укладеного 2009 року урядом Юлії Тимошенко газового контракту.
До цього, за словами першого заступника директора Центру «Нова Європа» Сергія Солодкого, були флірти часів Леоніда Кучми: то ми йдемо в НАТО, то не йдемо; то йдемо в єдиний економічний простір з РФ, Білоруссю і Казахстаном, то не йдемо.
«Була ціла низка драматичних помилкових рішень у відносинах з Москвою, які зробили свій «внесок» у розбурхування російських апетитів скористатися слабкістю і часом легковажністю України в безпекових питаннях. Кульмінацією став початок 2014 року. Дуже правильно, що нинішня українська влада вирішила розібратися в генезі цих помилок. «Харківські угоди» безумовно були катастрофічною помилкою, але не єдиною, і депутати ВР були не єдиними, хто несе відповідальність. Зокрема по «Харківським угодам» однозначно несе відповідальність керівництво ВР, яке працювало під режисурою президента. А тут вже треба дивитися, хто тоді був міністром закордонних справ, хто вів переговори в Москві щодо «Харківських угод». Все це не важко з’ясувати. Бо перш ніж ратифікувати, треба досягти принципових домовленостей»
Міністром закордонних справ на той час був Костянтин Грищенко. Цікаво, що обійняв посаду він трохи більше ніж за місяць до ратифікації «Харківських угод». Його заступником, який курував в МЗС російський напрямок, був Руслан Демченко - чинний заступник секретаря РНБО Олексія Данілова. До цього головою МЗС був Петро Порошенко, який 27 квітня 2010 року привітав ратифікацію «Харківських угод», які вбили ще один цвях у підвалини українського суверенітету.
До того ж, тодішнє керівництво держави було добре поінформоване про численні зловживання Росією умовами перебування Чорноморського флоту в Криму. Ба більше, всі прекрасно знали, що його військовослужбовці брали участь у війні Росії проти Грузії 2008 року. Проте, навіть якби Україна не продовжила строк перебування ЧФ РФ у Криму, за умовами попереднього договору Москва зобов'язувалася вивести свої війська і техніку до 2017 року. Але навряд чи Кремль пішов би на це. Адже ще 1992 року Держдума РФ ухвалила постанову, якою денонсувала рішення Микити Хрущова про передавання Криму Україні.
По-друге, дійсно, серед народних депутатів парламенту VI скликання, які голосували за «Харківські угоди», є дуже цікаві прізвища. Наприклад, найбагатший український олігарх Рінат Ахметов, підприємець Василь Хмельницький, колишній спікер ВР Володимир Литвин, якого під час ратифікації «Харківських угод» закидали яйцями, а зараз він хоче стати ректором Київського університету Шевченка.
Проте з пояснень Олексія Данілова незрозуміло, як їх будуть притягати до відповідальності, якщо взагалі будуть. За словами міністра закордонних справ України 2014-2019 рр. Павла Клімкіна, має бути якесь тлумачення, оскільки в Конституції є ст.80, в якій написано, що депутати ВР не несуть юридичної відповідальності за голосування.
«Тому, думаю, будуть подальші пояснення. Як на мене, РНБО має пояснювати людям свої рішення і те, як вони будуть реалізовуватися. А це було фактично оголошення якихось майбутніх дій. Якщо розбиратися, справа ж не тільки в «Харківських угодах». Тоді треба починати з часів Кравчука, відповідних рішень другого президента Кучми. Якщо б не було «Харківських угод», Путін все одно б пішов захоплювати Крим. Ми це прекрасно розуміємо. На той момент у нього вже сформувалося абсолютно чітке бачення, що потрібно захоплювати Крим, як тільки для цього буде нагода. І я вважаю, що це існувало ще з часів його мюнхенської промови 2007 року. Звичайно, ніхто з нас не є фанатом «Харківських угод», це була фундаментальна помилка. Не знаю, чому зараз фокус саме на цьому. Почекаємо роз’яснень»
«Мотор Січ»
Ще одним гучним рішенням РНБО стала націоналізація запорізького підприємства «Мотор Січ». Точніше, плани влади повернути державі, за словами Олексія Данілова, стратегічно важливе для національної безпеки підприємство. Але і тут не все так однозначно.
По-перше, на «Мотор Січ» відсутній замкнений цикл виробництва. За 35 років підприємство так і не змогло позбутися залежності від Росії. Наприклад, російські лопаті та редуктори для гвинтокрилів навіть після 2014 року завозилися через Болгарію та ОАЕ.
По-друге, рішенню РНБО щодо майбутньої націоналізації передували американські санкції проти китайських компаній-інвесторів, які викупили акції українського підприємства, але вже три вони перебувають під арештом через розслідування СБУ та Антимонопольного комітету.
ТСН.ua писав, що після цього рішенням РНБО Україна також запровадила санкції проти чотирьох китайських компаній, які хотіли встановити контроль над підприємством «Мотор Січ». Ще за Трампа радник з нацбезпеки Джон Болтон заявляв, що Китай вкрав технології винищувачів F-35, і подібна історія може чекати і на Україну. Тобто, без рішення американців запровадити санкції щодо китайських компаній-інвесторів, Київ би цього не зробив?
По-третє, існують юридичні тонкощі. Мало просто рішення РНБО щодо націоналізації підприємства. Потрібна відповідна законодавча база. Голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія заявляв, що у Верховній Раді зареєструють законопроєкт про націоналізацію «Мотор Січ». Але його досі немає.
Павло Клімкін вважає, що рішення РНБО щодо «Мотор Січ» мало б бути пакетним. По-перше, за його словами, потрібен законопроєкт щодо всіх компаній, які стосуються оборонки (РНБО має підготувати перелік), які не можуть розташовуватися в офшорах, оскільки це проблема нацбезпеки.
«Відповідно президент готує такий законопроєкт і вносить його на розгляд ВР. Тоді б це була частина плану з нацбезпеки і деолігархізації. Друге - відповідно до цього готується ще один законопроєкт про націоналізацію «Мотор Січ». Одночасно ухвалюються рішення про необхідність компенсації. Це ж міжнародне питання і юридичний захист, бо є угода про двосторонні інвестиції. Третє - як буде працювати «Мотор Січ»? Вже велися переговори з різними можливими інвесторами. Всім зрозуміло, що «Мотор Січ» не може ефективно керуватися державою, у якої для цього немає ні фінансових, ні кадрових можливостей»
Секретар РНБО Олексій Данілов вже заявив, що інвестори отримають компенсацію. Але які інвестори? Китайські чи українські? МЗС Китаю офіційно закликав Київ врахувати інтереси їх інвесторів. Ще 2020 року український Мін’юст отримав позов від п’ятьох китайських осіб, які назвалися акціонерами «Мотор Січ», на $3,5 млрд.
