Що в ЄС та США думають про перемогу України над Росією: опитування експертів

Дата публікації
Перегляди
28к
Час на прочитання
11 хв
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Що в ЄС та США думають про перемогу України над Росією: опитування експертів

Фото: ТСН.ua

Майже три місяці героїчного українського опору показали, що російська ідея бліцкригу в Україні провалилася.

Ба більше, як українські, так і західні політики заявляють, що Україна виграє війну з Росією. Проте концепція перемоги України, прийнятна для західних союзників, є доволі нечіткою.

Наприклад, голова дипломатії ЄС Жозеп Боррель нещодавно заявив, що перемогою Києва у війні стане відкидання російських загарбників за межі кордонів України. А міністри оборони держав-членів ЄС погодились, що єдино прийнятним завершенням війни буде відновлення територіальної цілісності України в кордонах 1991 року.

Втім, все частіше в ключових західних столицях можна почути запитання: "А що буде перемогою України?". Наприклад серед німецьких та французьких політиків побутує думка, що Києву не вдасться звільнити всі українські території від російської окупації включно з Кримом та Донбасом. Інші ж впевнені, що встановиться нова лінія фронту і буде щось на кшталт "Мінська-3".

Центр "Нова Європа" запитав у провідних європейських та американських експертів: "Як би ви визначили перемогу України?". Відповіді традиційно на ТСН.ua.

Джеймс Шерр, старший науковий співробітник Естонського інституту зовнішньої політики 

Без ясності та чітких цілей не може бути перемоги. Сьогодні загроза виживанню України походить від Росії. Але загроза рішучості України у подоланні Росії походить від Заходу. Деякі з найвпливовіших політиків Заходу досі віддані "антикризовому управлінню". Інші визнають, що Захід є головним захисником у війні за виживання України, хоча й не є воюючою стороною. Якщо ви вірите в антикризове управління, то Росію неможливо перемогти без її згоди. Але якщо ви вірите, що йде війна за виживання, то ви також вірите, як говорив покійний сер Майкл Говард (британський політик, міністр в уряді Маргарет Тетчер – ред.), що "ворог справді є". Поки Росія сприйматиме Україну частиною власної ідентичності та буде зневажливо ставитися до Гельсінського порядку, вона буде нашим спільним ворогом.

Зрозуміло, що остаточна перемога має означати ліквідацію загрози, яку представляє Росія. Але реалії диктують більш короткострокові та відчутні цілі. Безпосередньою військовою метою має бути вигнання російських військ на позиції, які вони займали до 24 лютого. За час перебування Путіна на посаді Росія жодного разу не відмовлялася від "тимчасово окупованих" територій. Ті, хто закликає до "негайного припинення вогню", нічого не навчилися з цього досвіду.

Довгостроковою політичною метою має бути відновлення міжнародно визнаних кордонів України, її суверенітету, повернення депортованих, а також відшкодування збитків. Поки українці вважають, що втрати для досягнення цих цілей будуть менш жахливими, ніж втрати через їхнє недосягнення, Захід не має права переконувати їх у протилежному.

Майкл Кімeдж, завідувач кафедри історії Католицького університету Америки, позаштатний аналітик Німецького фонду Маршалла

Перемога України після масштабного та жорстокого вторгнення Росії у лютому 2022 року складатиметься з трьох елементів.

Перший стосується політичної економіки України: необхідність збереження виборів та інших демократичних процедур під час війни, та підтримання економіки. У цьому Україна може розраховувати на фінансову допомогу багатьох європейських держав та міжнародної спільноти.

Два інших елементи перемоги будуть військовими. Врегулювання кризи шляхом переговорів на прийнятних для Києва умовах є малоймовірним. Натомість Україна має спробувати розвинути свої і без того значні військові успіхи навколо Києва та Харкова. Неможливо точно передбачити, яку кількість територій Україна поверне цього літа. Російська кампанія вичерпала себе, і тепер існує вікно цінних можливостей. Очевидно головною метою буде витіснення російської армії якомога далі з української землі, та, як мінімум, убезпечення всієї української території на захід від Дніпра.

Насамкінець, Україні треба буде розташувати свої сили, підкріплені значною підтримкою США та їхніх союзників і партнерів таким чином, щоб витіснити російські війська, які залишилися на українській землі (хоча б до кордонів 24 лютого), та стримувати майбутнє російське вторгнення з півночі, півдня та сходу.

Роланд Фройденштайн, віцепрезидент GLOBSEC (Бельгія)

На це запитання можна відповісти коротко або розлого. Коротка відповідь складається з кількох пунктів: повне виведення російських військ з української території (включаючи весь Крим і Донбас), повернення депортованих осіб, російські репарації за збитки та повне розслідування військових злочинів.

Розлога відповідь враховує питання, наскільки досяжною є саме така перемога України. Кілька тижнів тому більшість експертів, навіть в Україні, оцінили б такий результат (перемога України) досить малоймовірним, тому що у військовому плані найпопулярнішим прогнозом був тривалий глухий кут на Донбасі з компромісом, досягнутим шляхом переговорів наприкінці. Тепер частина західних дослідників прогнозують високу ймовірність військової перемоги України, що принаймні теоретично тягне за собою можливість укладання угоди між Україною та Росією, яка б охопила більшість пунктів, зазначених вище. Особисто я поділяю таку думку.

Новий виток дискусії - деякі західноєвропейські лідери тепер вимагають, що необхідно знайти спосіб дати Путіну зберегти обличчя, оскільки його не слід "принижувати". Згідно з таким баченням, навіть якщо Україна переможе, то все одно повинна віддати Росії деякі території. Вочевидь, це викликано побоюваннями ядерної ескалації або розпаду РФ у разі очевидної поразки на полі бою, а потім і за столом переговорів. Такі лідери, очевидно, стали жертвами кремлівської пропаганди і не можуть позбутися рефлексу умиротворення, який призвів Україну та всю Європу до нинішньої ситуації. Слава Богу, G-7 нещодавно підтвердила свою повну підтримку "суверенітету та територіальної цілісності України". Їхнє відновлення має стати вирішальним мірилом перемоги не лише України, а й усієї Європи.

Девід Саттер, старший науковий співробітник Хадсонівського інституту (США)

Перемога України означає убезпечення національної території та усунення загрози подальшої російської агресії. Будь-які досягнення менші за це – лише часткова перемога або, можливо, зовсім не перемога.

Із двох зазначених вище цілей легше досягнути усунення загрози подальшої агресії. Росія вже зрозуміла межі застосування власної сили, а її цілі у війні стали скромнішими. За 5, 10 чи 20 років Росія, найімовірніше, буде слабшою, а не сильнішою. Справедливість, однак, вимагає, щоб Росія не отримала жодної вигоди від 8 років агресії проти суверенної України. Втім, досягти цього можна лише ціною тисяч додаткових життів українців.

Тому перемога може відбуватися у два етапи: знищення спроможності Росії загрожувати Україні на першому етапі та досягнення справедливості на другому за допомогою військових і невійськових засобів, таких як міжнародні санкції, які змінять ситуацію в довгостроковій перспективі. Досягнення обох цілей у довгостроковій перспективі буде недосконалим результатом. Однак це все одно буде перемогою.

Густав Грессель, старший науковий співробітник Європейської ради з міжнародних відносин (Німеччина)

Труднощі  наступу Росії на Донбасі, проблеми низького морального духу та недостатньої кількості добровольців для загарбницької війни Москви свідчать про те, що напрям військових успіхів може скоро змінитися. Як далеко тоді піде контрнаступ України? Чи буде Москва готова почати конструктивні переговори про припинення вогню або навіть мир? І навіть тоді, які умови має прийняти Україна? Дискусії і спекуляції на цю тему важко зупинити.

Та чесно кажучи, це не справа Заходу. Україна бореться за власне виживання. Альтернатива перемозі – винищення. На передовій стоять українські військовослужбовці, а не німецькі, французькі чи американські. Найбільше від окупації потерпає мирне населення України. Україна має законний та демократично обраний уряд. І це завдання цього уряду визначати цілі війни і на певному етапі вирішувати, за яких умов українці мають прийняти певні рамки врегулювання. 

Щоправда, у німецькій внутрішній дискусії часто спалахує заклик щодо негайного припинення вогню, що фактично уможливить квазі-закріплення російської окупації. Деякі кола інтелектуальних і політичних еліт у Берліні, схоже, стурбовані тим фактом, що Росія може програти війну – з будь-якої причини. Але чи релевантні вони? Ні. Насправді одна з небагатьох речей, яку Олаф Шольц вчинив правильно на цьому етапі, - утримався від будь-яких пропозицій щодо кінцевого результату війни, знаючи, що, по-перше, багато чого ще може статися, а по-друге, це питання, яке українці мають вирішувати самі. Так і має залишатися.

Матьє Булег, старший науковий співробітник програми з вивчення Росії та Євразії у Chatham House (Велика Британія)

Перемога України в широкому стратегічному плані означатиме повне виведення російських військ до кордонів початку 2014 року. Точніше кажучи, йдеться про Україну, вільну від російських військ не лише з позицій станом на лютий 2022 року, але також без окупованих Криму та Донбасу. На жаль, цього навряд чи вдасться досягнути в короткостроковій перспективі. 

У цьому разі "перемога" має бути визначена в тактично-оперативних термінах. На цьому етапі війни я би стверджував, що "перемога" – це ментальний та інформаційний простір, який має бути заповнений і захоплений Україною та її союзниками. Загалом перемога – це те, що ми вирішимо. Попри російську пропаганду, Київ має перехопити ініціативу в плані інформаційного домінування, що Україна справді "перемагає" у війні, Росія програє.

Наприклад, що Кремлю так і не вдалося зламати і підкорити Україну. Саме собою - це форма перемоги, адже Україна все ще чинить опір. Або те, що, незважаючи на плани російської війни відійти з певних частин української території (зокрема, з-під Харкова), контрнаступи України там і в інших місцях досягають справжнього тактичного ефекту та ускладнюють рішення Москви. Або те, що Київ тепер може розраховувати на постійну й непохитну допомогу своїх союзників.

Мелінда Харінг, заступниця директора Центру Євразії в Atlantic Council (США)

Визначити перемогу України непросто з політичних причин. Наразі перемога включає відвоювання Донбасу та Криму, а також поразку Росії до тієї межі, щоб вона більше ніколи не змогла атакувати своїх сусідів. Перемога передбачає компенсацію Москвою збитків, які вона завдала Україні від 2014 року, а також притягнення до відповідальності за воєнні злочини, які російські солдати вчинили проти українців. Із допомогою Заходу Україна, найпевніше, зможе повернути більшу частину своїх територій до кінця року, але повернення Криму – це інша історія. Цілком ймовірно, що божевільний у Кремлі може застосувати ядерну зброю, якщо Україна спробує повернути Крим. Після жахів війни і особливо військових злочинів Росії у Бучі та за її межами, здавання будь-якої території України є неприйнятним. Головне – перемога України повинна настати швидко. Час не на боці України. Чим довше триватиме війна, тим більша ймовірність, що вона перетвориться на війну на виснаження, що грає на руку Москві.

Флоран Пармантьє, генеральний секретар Центру політичних досліджень Sciences Po (Франція)

Це питання має два боки: якою буде військова перемога України, а якою політична?

Із військового боку все залежить від того, які поставлено ключові цілі: повернення до ситуації, що склалася до 24 лютого? Повернення Донбасу? Повернення контролю над Кримом? У той час як на сьогодні повернення Донбасу видається досяжною метою, повернення Кримського півострова, ймовірно, означатиме ескалацію на новому рівні, де ядерне стримування не працюватиме.

Політична перемога означатиме приєднання України до Європи за особливих умов (економічна відбудова, повернення біженців, ризики контрабанди зброєю тощо). Пропозиція президента Макрона щодо створення "Європейського політичного співтовариства" допомагає подолати розрив між неможливістю швидкого розширення (як це сприймається сьогодні в Центральній Європі та на Балканах), і необхідністю негайних дій (політична та диференційована інтеграція не лише України, але й Молдови, Грузії та країн Балкан). У той час як економічна інтеграція вимагає більше часу, ця ініціатива дасть чіткий меседж про політичну підтримку Україні.

Войцех Конончук, заступник директора Центру східних досліджень (Польща)

Перемога означатиме, що Україна успішно захищає свій суверенітет і відновлює контроль над втраченими територіями. Поразка Росії – це питання часу, хоча вона має і матиме дуже великі втрати для українців. Ця війна є переламним моментом для України та решти Європи, оскільки вона нарешті завершує період після Холодної війни та відкриває нову політичну епоху. Новий європейський порядок народжується в Україні через агресію Росії. Щоб скористатися цим, українська перемога має статися не лише на полі бою. ЇЇ невід’ємною частиною має стати перезапуск всієї країни. Перемагаючи у війні, Україна також повинна вловити нові можливості для модернізації, побудувати нову економіку, розвинути кращу функціонуючу державу та рівноправне суспільство. Це буде значний виклик, але без нього повернення України до Європи не завершиться.

Річард Гован, керівник адвокаційної роботи в ООН Міжнародної кризової групи (США)

На Заході немає єдиної думки щодо того, як буде виглядати перемога України у війні з Росією. США та ЄС раді бачити, що Україна відновлює контроль над своєю територією, а наступ Росії на Донбасі втрачає оберти. Але, прогнозуючи майбутні сценарії, маємо брати до уваги три чинники.

Перший. Західні держави прагнутимуть уникнути будь-якого сценарію, за яким Росія реагуватиме на повторювані військові невдачі ескалацією війни, потенційно посилюючи загрозу використання ядерної зброї. Країни НАТО збільшили обсяги та складність озброєння, яке вони надають Україні. Проте найпотужніший член Альянсу, США, утримався від таких дій, таких як запровадження безпольотної зони, що, як Вашингтон побоюється, могло б призвести до прямого протистояння між НАТО та Росією. Західні уряди кажуть, що вони передають право Києву визначати, що було б прийнятним результатом війни, але можна з упевненістю припустити, що вони волітимуть уникати варіантів, які будуть передбачати розширення бойових дій з безпосереднім залученням держав НАТО та її ресурсів.

Другий. Якщо і коли стане можливою мирна угода, це буде лише один крок у напрямку спроби відновлення регіональної стабільності. Членів НАТО непокоїтиме, що Росія може просто погодитися на мирну угоду в короткостроковій перспективі, а потім почати планувати ще один потенційно більш жорстокий напад на Україну чи іншого сусіда за кілька років. Зі свого боку, Росія дбатиме про збереження свого регіонального статусу перед західним альянсом, який ставатиме більшим і згуртованішим внаслідок війни (за умови задоволення запитів на вступ Швеції та Фінляндії). НАТО та ЄС, звичайно, зміцнюють свою оборону в очікуванні майбутніх викликів Росії. Але США та європейці також прагнутимуть на певному етапі відновити обговорення з Москвою європейської безпеки, контролю над озброєннями та стратегічної стабільності, щоб уникнути подальших конфронтацій.

Третій. Європейські уряди прагнутимуть забезпечити якнайшвидше економічне відновлення України. ЄС та такі організації, як Світовий банк, безсумнівно, запропонують Україні великі суми післявоєнної допомоги. Але їхні бюджети не безмежні, і союзники України захочуть, щоб Київ якомога швидше збільшував власні доходи. Не в останню чергу за рахунок експорту сільськогосподарської продукції створюючи позитивні умови для повернення біженців.

Зеленський надихає: Блінкен вражений від розмови з президентом України

Зеленський надихає: Блінкен вражений від розмови з президентом України
Наступна публікація