Щодня виходять на перехрестя, аби вітати військових: братик і дві маленькі сестрички дякують ЗСУ за звільнення рідного Ізюма

Автор
Юлія КирієнкоЮлія Кирієнко
Дата публікації
Перегляди
2583
Час на прочитання
2 хв
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Щодня виходять на перехрестя, аби вітати військових: братик і дві маленькі сестрички дякують ЗСУ за звільнення рідного Ізюма

Фото: Офіс президента України

П'ять місяців діти не вчилися у школі, але довелося вивчити, як звучить ворожа зброя.

Вони щодня виходять на перехрестя, аби вітати українських військових. З українським прапором у звільненому Ізюмі троє дітей по кілька годин можуть стояти біля дороги, аби всі солдати бачили, які вони вдячні, що їхнє місто звільнили. Ця історія про дітлахів, які попри те, що місто вже два місяці, як вільне від ворога, досі не можуть натішитися, що Ізюм повернувся до України.

Як пережили окупацію і водночас зберегли український стяг - у сюжеті ТСН.

Щодня після онлайн-уроків вони виходять сюди. На дорогу, яка веде на фронт. Із нещодавно звільненого Ізюма.

З українським стягом діти вітають військові авто, які проїжджають повз.

Так вони дякують, що Збройні сили звільнили їхній рідний Ізюм.

Але, здається, розчулюють не лише військових, а й своїх сусідів.

"Це 9-річна Влада, на два роки старший від неї її брат Олег і маленька сестричка Ангеліна. Я помітила їх вперше за кілька тижнів після звільнення Ізюма. Дівчинка із синьо-жовтим стягом кілька годин простояла вздовж дороги. Але навіть тепер, коли місто вже кілька місяців, як вільне від русні, вони не припиняють виходити. Бо вони надто багато пережили, коли Ізюм був окупованим. Ховалися від артилерії у власному домі і спали в коридорі просто на підлозі. Разом із найменшою сестричкою Домінікою та мамою Сніжаною", - йдеться у сюжеті.

"Двері закривали. Там холодно було. Там розбите скло було. Тут стелили простирадло, лягали, спали, укривались куртками", - розказує Олег.

Їжа в родини була. Як і надія, що Збройні сили звільнять Ізюм.

П'ять місяців окупації Олег не вчився в школі. Проте довелося вивчити, як звучить ворожа зброя.

"Бомбили нас літаками. На нас пускали "Гради", "Урагани"… Я уже знаю більше, ніж наші українці", - каже 11-річний хлопчик.

Але він не боявся, каже Олег. Навіть тоді, коли поряд з їхнім будинком оселилися окупанти.

"У нас тут ЛНРівці жили… Не ображали. Ми їх більше. Ми українською мовою вчили їх спілкуватися. А то вони забули", – розповідає хлопчик.

Під час окупації цей стяг, з яким тепер дітлахи вітають наші війська, родина тримала у схованці в дивані.

Тепер їх у дітлахів вже два. Новенький подарували військові. І ще купу скарбів, якими дітлахи залюбки хизуються і дуже бережуть.

Мама не проти таких забавок дітей. Бо виховує їх у любові до України. А вони, діти війни, дуже просять наших армійців якнайшвидше повернутися додому з перемогою.

Нагадаємо, внаслідок активних бойових дій інфраструктура та житловий фонд Ізюма зазнали значних руйнувань. За попередніми підрахунками, пошкоджено чи знищено 80% будівель.

Читайте також:

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Війна Росії проти України
Дата публікації
Перегляди
2583
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація