Отруйна павутина: як дрони і ракети перетворюють Україну на "червону зону"

Війна в Україні, яку розпочала Росія, триває вже п’ятий рік. Щоденно вибухають сотні снарядів, ракет та дронів. Усе це суттєво впливає на навколишнє середовище: шкідливими речовинами забруднюється повітря, земля та вода.

Фахівці кажуть, що забруднення природи від війни можна оцінювати по-різному, і їх існує дуже багато — від найпростіших до найскладніших.

Разом з Олексієм Василюком, головою Української природоохоронної групи, ТСН.ua проаналізував найбільш складні та масштабні забруднення внаслідок війни та їхній вплив на довкілля.

Війна в Україні та забруднення від вибухів боєприпасів

За словами науковця, забруднення з найбільш масштабними наслідками для довкілля відбувається передусім від вибухів боєприпасів.

«Вибухи та детонація снарядів, ракет, дронів та іншого озброєння має найбільш суттєвий та масштабний вплив на природу. Передусім — це фізичний вплив. Тобто осколки, вибухова хвиля, тепловий удар. Момент вибуху впливає на все — людей, птахів, комах, диких тварин. Ніщо живе не може нормально існувати у момент вибуху, а все що після нього — це вже наслідки», — пояснює Олексій Василюк.

До цього він додає, що кожен вибух — це ще й хімічне забруднення довкілля.

«Будь-який боєприпас — це хімічна начинка в металевій оболонці. І незалежно від успіху випущеного боєприпасу — досяг він своєї цілі чи ні, а 100% його хімічного вмісту опиняється в довкіллі. Основна частина залишається у повітрі, але певна частка потрапляє в ґрунт, а з опадами у ґрунтові води. Проблема в тому, що ми не можемо достеменно оцінити ні обсяг, ні хімічний склад цього забруднення, тому що будь-який окремо взятий боєприпас по-різному вибухає і має різний хімічний вміст», — зауважує науковець.

Тобто оцінити зараз усі наслідки від вибухів просто неможливо, бо війна триває. Хоча визначати ступінь забруднення ґрунтів теоретично можна завдяки відбору проб землі.

«Я вважаю, що зараз це безглуздо робити, бо скільки б ми проб ґрунту не відібрали — у місці вибуху чи поруч з ним, ми отримаємо абсолютно різні результати. Фактично — це цифри зі стелі. Тож щоб більш-менш точно оцінити наслідки від вибухів, було б добре знати загальний обсяг всіх застосованих боєприпасів. Тоді б ми просто вирахували, скільки через російську війну шкідливих речовин потрапило у ґрунт, без прив’язки до місцевості. Але війна триває, тому поки можемо лиш розводити руками», — пояснює Олексій Василюк.

Масовані атаки та вплив на довкілля від страшних пожеж

Друге найбільше забруднення — пожежі. Унаслідок бойових дій вигорають гектари лісів, посадок, чагарників. Найпоказовішою, на думку еколога, є ситуація з Серебрянським лісництвом.

«Фото цього вигорілого багатостраждального лісництва бачили всі. Випалена смуга тягнеться Харківщиною, Донеччиною, Луганщиною вздовж Сіверського Дінця. Шкоду природі тут оцінити неможливо, окрім того, що констатувати — знищено все живе, що було у цих лісах — тварини, птахи, дерева, рослини. Але тут треба розуміти, що війна триває вже п’ятий рік і варто враховувати, що попри все жахіття, природа відновлюється. На знищену вогнем територію забігають тварини, прилітають птахи, вітром приносить насіння і проростають нові дерева. Тобто ці понівечені війною території не лишаються якоюсь чорною пусткою, вони поступово відновлюються», — пояснює Олексій Василюк.

До цього еколог додає, що одна справа — подивитися на супутникові карти й оцінити площу, яка була знищена вогнем, а зовсім інша — потрапити туди в реальності.

«У місцях, де немає бойових дій, ви не побачите пустки, або ж „екоциду“, який завжди прагнуть показати журналісти. Там, де справжній екоцид — ведуться бойові дії і туди цивільні просто не потраплять. А у місцях, куди через деякий час можна потрапити, бачимо, що природа поступово відновлюється, ростуть нові дерева і територія зеленішає, вже не така страшна, як після знищення. Звідси і висновок — якби війна припинилася, природа б відновилася за певний період часу», — каже еколог.

Ракетними ударами Росія умисно перетворює Україну на пустку

За словами Василюка, пожежі та вибухи — це два масштабних фактори, які завдають найбільшої шкоди для довкілля. Але є ще третій: коли росіяни умисно завдають ударів по техногенно небезпечних об’єктах: це заводи з хімікатами, нафтобази, промислові об’єкти. Як приклад — місто Сєвєродонецьк, де росіяни знищили 36 підприємств хімічної промисловості.

«Все, що там було: склади сировини, склади матеріалів, очисні споруди, склади з відходами, які не піддаються переробці. Все це потрапило в атмосферу, річку, ґрунтові води. Масштаби оцінити ми не можемо, і я не виключаю, що хімікати зараз продовжують забруднювати цю місцевість. Росіяни роблять це свідомо, щоб ця територія стала непридатною для життя. Вони атакують склади з хімічними добривами, пестицидами просто так, адже ніякого військового сенсу ці об’єкти не мають», — каже еколог.

Обстріли та тактика випаленої кислотою землі

Ціль у ворога проста і жорстка: максимально погіршити умови життя на території України, щоб без використання зброї масового ураження перетворити ці регіони на пустку.

«Від початку війни росіяни прицільно б’ють ракетами по складах з фарбою, деревиною, будівельних гіпермаркетах. Атакують все, що добре горить і димить. Фактично це перша війна, в якій екологічні чинники початково були використані як певна військова тактика. Я щодо цього використовую термін „випалена земля“, саме таку війну веде Росія», — зауважує еколог.

До цього Олексій Василюк додає, що серед хімічних речовин, які є в боєприпасах, у більшості випадків — це сірка. Вона після вибуху потрапляє в ґрунт, потім контактує з дощовою водою та снігом, перетворюючись на сірчану кислоту.

«Скільки сірки потрапило в ґрунт у зоні бойових дій, ми ніколи не вгадаємо. Але можемо констатувати, що всі боєприпаси, які вибухнули, призводять до забруднення ґрунту сіркою, а отже, до забруднення сірчаною кислотою. У пригорщі землі може бути кілька тисяч дрібних організмів, які розкладають рослинні залишки, підтримують та формують ґрунт. Всі вони просто згорають в кислоті. Тому це вже не метафора, а реально випалена сірчаною кислотою земля», — каже експерт.

Найстрашніше, за словами Олексія Василюка, що ми ніяк не можемо цього виправити, поки триває війна. Та й після її завершення подібні забруднення практично неможливо очистити чи якось зібрати.

«Можна сподіватися на фіторемедіацію — це екологічно безпечний метод очищення ґрунтів, води та повітря від забруднювачів (важких металів, пестицидів, нафтопродуктів) за допомогою спеціально підібраних рослин, які поглинають, накопичують або розщеплюють токсичні речовини. Звісно, рослини можуть очистити окремі хімічні речовини, але, на жаль, лише частково. Це буде настільки незначна частка, що можна констатувати: це забруднення буде довічним у межах нашого з вами життя. Тобто для нас — назавжди. Сумнівно, що на таких ґрунтах можна буде щось вирощувати, лише на окремих ділянках, а на найбільш забруднених — точно ні», — запевняє еколог.

Через війну в Україні з’являться безлюдні «червоні зони»

Як приклад експерт наводить територію у Франції, яка називається «червоною зоною». Це місцина, де під час Першої світової війни велись активні бойові дії. Місцевою владою було вирішено, що ці території не будуть використовуватися взагалі. І на цих землях до цього часу не можна перебувати людям. Такі території з’явилися і в інших європейських країнах після Другої світової війни.

«На такі місця у Франції заборонено вхід людям, хоча з часів тієї війни минуло вже 107 років. Гадаю, якщо така заборона існує, то французи не просто так ухвалили таке рішення, і, мабуть, це достатньо вагома аргументація. Французи пам’ятають, що таке війна, тому і прагнуть, щоб вона закінчилася в Україні. Було б добре, якби Франція поділилася своїми методиками оцінки: які землі можна використовувати, а які, на жаль, уже неможливо», — каже Олексій Василюк.

До цього він додає, що таким рішенням, ймовірно, будуть незадоволені люди в Україні, які зараз чекають на закінчення війни.

«Люди чекають, щоб повернутися додому, відбудувати свій будинок, а тут їм скажуть, що, вибачте, ви туди більше ніколи не потрапите. І, без сумніву, такі новини не будуть популярними, і я думаю, можливо, через це зараз про такі речі не говорять. Але очевидно, що така проблема буде, і з цим доведеться миритися. Принаймні у тих зонах, де тривалий час зберігається лінія фронту. Тут без сумніву, що ця територія суперзабруднена, і хочеш не хочеш, а доведеться змиритися, що ці зони стануть недоступні для подальшого життя», — каже Олексій Василюк.

Найбільше річкове забруднення в історії України

Від забруднень унаслідок війни страждають річки та водойми. У 2024 році, на початку вересня, над Києвом нависла загроза небезпечної води з річки Сейм. Повідомлялося, що росіяни злили щось небезпечне в річку на своїй території, і ця рідина, вбиваючи все живе у водоймах, рухається до Десни і може дійти до Дніпра та Києва. У столиці навіть рекомендували запасатися питною водою.

«Цього дійсно всі боялися, але небезпечна вода до Києва не дійшла, хоча минула Чернігів. Особисто я вважаю, що нам пощастило, адже відстань у 600 кілометрів — це дуже багато. Тобто невідомо, чим отруєна вода пройшла таку відстань, вбиваючи все живе. Такого масштабного забруднення річок ще не було в історії України. У Сеймі масово гинули всі живі істоти — риба, земноводні, птахи. Усе це відбувалося у межах заповідних територій вздовж Десни та Сейму. Але що стало причиною забруднення — невідомо. Особисто я жодних відомостей не знайшов», — розповідає Олексій Василюк.

Про отруєну воду у Києві говорили декілька днів, а потім переключилися на інші новини.

«У мене є одне припущення, виключно теоретичне. З російського боку на березі Сейму працює промислове підприємство з обробки шкіри. Колись у Василькові з аналогічного підприємства викинули мішки з-під хімікатів на звалище. Вони розмокли у струмку, і все живе, що було в ньому та поруч, вимерло — риба, жаби, миші. Тому мені здається, що екологічна катастрофа на Сеймі пов’язана з хімікатами для обробки шкіри, їх могли злити випадково або спеціально. До речі, з нашого боку там ніяких підприємств немає, лише пасовища. Тож хімікати просто вбивали все живе, аж поки не розрідилися у воді до низької концентрації. Це була масштабна екологічна катастрофа, яка дивом не зачепила Київ», — підкреслює Олексій Василюк.

Війна проти довкілля: гнізда з оптоволокна та загибель птахів

Війна породила ще один вид забруднення довкілля — оптоволокно від дронів. «Нитками» оповиті площі у десятки кілометрів на лінії фронту та прифронтових територіях. Особливо «павутина» помітна, коли стелиться на гілках дерев, кущів або між ними.

Активно дрони на оптоволокні почали використовувати у 2024 році. І зараз наслідки від їх застосування набувають вражаючих масштабів. Фахівці зауважують, що наразі від дронової «павутини» найбільше страждають птахи та невеличкі тварини, які заплутуються у волокнах та гинуть. А якщо війна триватиме далі і розпочнеться період розкладання пластику, тоді ця проблема набуде загрозливого характеру і для людей.

На думку Олексія Василюка, забруднення від оптоволокна — нова і поки не вивчена тема. Фахівці до кінця не розуміють його впливу, а також через війну, яка триває, немає змоги швидко прибирати це забруднення.

«Наразі є очевидний негатив від оптоволокна — у ньому заплутується та гине велика кількість птахів та дрібних тварин. У мережі є чимало відео, де зафіксована загибель птахів, або як наші солдати, ризикуючи життям, виплутують їх та випускають. На жаль, це буде продовжуватись, бо птахи літають там, де їм заманеться. Є чимало фото, як птахи звивають гнізда з оптоволокна та висиджують у них яйця. Але це, я б сказав, більше поодинокі випадки. Це, безперечно, виглядає цікаво, але значно більше птахів гине, потрапляючи в оптоволокно», — розповідає Олексій Василюк.

На думку науковця, загроза для птахів та тварин буде залишатися допоки «павутиння» перебуватиме у довкіллі. І чим довше це триватиме, тим більше виникає загрози і для людини. Якщо не буде можливості його прибрати, оптоволокно може руйнуватися, наприклад, під дією сонячного проміння.

«Зараз ніхто не може сказати, скільки зможе цей матеріал триматися і не розкладатися. На фронті використовується дуже різне оптоволокно як за товщиною, так і за вмістом. Було б добре володіти повною інформацією про кожен з різновидів. До прикладу, знати, що воно не розкладатиметься на дрібні частини ще років 10. У такому випадку можна спокійно чекати остаточного закінчення війни і після розмінування територій прибрати його разом з антидроновими сітками», — пояснює Олексій Василюк.

«Павутина» від дронів: яка небезпека для людей?

До цього він додає, що оптоволокно поки, ймовірно, не несе прямих загроз людям, а от природа страждає — птахи та тварини гинуть від його розповсюдження та накопичення. У той же час у переліку небезпечних екологічних забруднень оптоволокно може стати найменш проблемним, бо у разі закінчення війни його можна прибрати.

«Але поки остаточної перемоги над Росією не помітно на горизонті. У той же час павутина з оптоволокна стає все більшою на лінії зіткнення і на прифронтових територіях. Якщо ж війна розтягнеться у часі і волокно почне розкладатися, то воно буде утворювати хімічні продукти, а це в усіх випадках мікропластик. Він навряд чи буде відрізнятися від усього іншого мікропластику на планеті, щодо якого нас застерігають фахівці в усьому світі, бо це справді дуже небезпечно», — розповідає еколог.

До цього фахівець додає, що оптоволокно має всередині неорганічну нитку, умовно кажучи, скляну, і звичайно, що вона теж може потрапляти в довкілля, якщо з часом буде розкладатися на дуже дрібні фрагменти.

«І тут ми можемо згадати скловату, в яку у своєму житті хоч раз влізли. Тож можете собі уявити поле, яке засипане розпорошеною скловатою. Очевидно, що від цього не буде нічого хорошого, зібрати її вже буде неможливо. І це може обернутися величезною проблемою для людей», — пояснює Василюк.

Деякі експерти кажуть, що мікропластик не зможе потрапити до рослини, наприклад до кукурудзи чи пшениці.

«Цілком можливо. Але він точно потрапить до черв’яків, які проїдають собі дорогу у ґрунті. Черв’яків їдять жаби, а жаб склюють птахи або ще якісь тварини чи риби. Саме через вживання риби мікропластик може потрапити до організму людини. Це дуже небезпечно для здоров’я. Що робити, щоб цього не сталося? На жаль, ми від цього не застраховані, хіба що максимально швидко прибрати оптоволокно. Але без остаточної перемоги над Росією зробити це майже нереально», — каже Олексій Василюк.

Науковці визнають: щоб оцінити реальні масштаби екологічної катастрофи, території потрібно ретельно дослідити після звільнення. Проте вже зараз зрозуміло: чим довше триватиме війна, тим глибшими ставатимуть незворотні зміни в ґрунті та воді, які залишаться спадком для наступних поколінь.