Вівчарка вже 5 років працює пошуковцем.
Собака — герой України. Це історія про бельгійську вівчарку Беша з Павлоградського кінологічного пошуково-рятувального загону “Антарес”. Саме вона знайшла тіла понад 120 зниклих. Завдяки її спритності вдалося врятувати не одну людину.
Як працює Беша — бачила кореспондентка ТСН Анастасія Невірна.
Під урочисту музику та оплески Беша прямує на сцену. Шестирічна вівчарка останні 5 років працює пошуковцем.
Відзнаку Беша сприймає спокійно. До великої кількості людей навколо їй не звикати, адже більшість свого життя вона провела в пошукових місіях, на місцях вибухів, великих аварій, ворожих "прильотів".
Одразу після нагородження чотирилапа геройка разом зі своєю напарницею Ларисою Борисенко їде на південь України. Там нині точаться запеклі бої і багато зниклих захисників. Завдання вівчарки — відшукати їх.
“Почалося повномасштабне вторгнення і об’єми роботи стали набагато більшими, і воно стало важче, складніше. Зараз ми опрацювали вже 12 регіонів”, — каже керівниця павлоградського кінологічного пошуково-рятувального загону “Антарес”.
Кінологічний клуб "Антарес" Лариса Борисенко очолює понад десять років. Бешу виховує від двох місяців — відтоді майже весь час вони разом.
“Нам вдавалося дуже багато людей повертати з небуття, навіть по маленьких крихітках взагалі після прильотів російських ракет. Навіть через рік два там, де вже повністю всі зневірилися, наші собаки давали результат”, — каже Лариса Борисенко.
Вони працювали на місці влучання російської ракети по багатоповерхівці Дніпра. На руїнах зруйнованого готелю у Кривому Розі. Шукали тіла загиблих на полі бою на Харківщині.
Під час пошуків полеглого бійця разом підірвалися на розтяжці. Беша відбулася незначними пораненнями. А її власниця Лариса кілька днів провела в комі. Поки кінологіня не отямилася, Беша місця собі не знаходила від хвилювання.
“Перше, що я спитала, коли отямилася в “мечці”, чи є в мене ноги, і друге, чи моя собака загинула. Мені казали ні, ноги у тебе ще є і собака твоя жива, з нею все майже добре, її врятувала кевларова попона. Я не вірила, допоки мені донька не прислала відео”, — каже Лариса Борисенко.
Після пережитого обом довелося наново вчитись працювати в парі.
“Для неї немає жодних перешкод, взагалі немає страху ні перед чим, тобто вона працює і в темряві на величезній відстані від мене, розкручує за 200-300 метрів запах і виходить на нього”, — каже Лариса Борисенко.
Дуже часто в пошукові місії разом з Ларисою і Бешею вирушає кінолог В’ячеслав. Каже, шукати загиблих морально важко, але їхнім родичам це необхідно.
“Головне — повернути тіло додому, щоб родичі могли приходити до сина або до своєї доньки, до родичів. Для мене важче, це коли без результату вертаєшся”, — розповідає В’ячеслав Майборода.
Щоб був результат, собаки "Антареса", зокрема й Беша, в буквальному сенсі риють землю носом і часто дістають травми.
“Постійно порізаний ніс, постійно порізані лапи, глаза от ми влітку працювали, в нас було 3 об’єкти підряд, де була скловата, це велика проблема, бо досі один глаз у неї ще має проблеми, він був забитий скловатою і досі вона виходить”, — каже Лариса Борисенко.
Кожен новий ворожий "прильот" для них означає кількаденну майже безперервну роботу. І часом саме собакам вдається те, що не під силу людині.
Читайте також: