Спецпроєкт "Сама, сама": коли мама може виходити на роботу, щоб дитина не страждала

Дата публікації
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Спецпроєкт "Сама, сама": коли мама може виходити на роботу, щоб дитина не страждала

ТСН.ua

Загалом, кажуть психологи, готовність відпустити маму в кожної дитини настає в свій час.

Мама на роботі – стрес для немовляти. Цей факт уже давно підтвердили психологи. Утім, що робити, коли в жінки є бажання, а головне - необхідність працювати? Колись фронтова репортерка, а нині телемама Євгенія Цвєтанська вийшла на роботу, коли дитині не виповнилося й року, і ретельно дослідила – як перервати декрет без травми - для мами, і для дитини.

Підходи від найкращих фахівців - у спецпроєкті ТСН "Сама, сама". Більш детально - 28 квітня йдеться у сюжеті ТСН.19:30.

Коли Макару було 4-ри місяці, у мами на руках він вже знімав перший ролик. А вже в 9-ть - повноцінно вийшов на роботу.

Їсть де доведеться, спить теж так само. 

"Працювати разом із дитиною було моїм свідомим вибором. Але, зізнаюся, для нас обох це виявилося дуже непросто. І я досі не впевнена, що не поспішила", - говорить Євгенія.

Більше третини українських жінок нині виходять із декрету, коли дитині не виповнилося й рочку. Француженки вже в 4-ри місяці спокійно віддають маля в ясла.

Коли ж - нормально? Фахівці в думках розходяться. Вікторія застерігає побути з дитям хоча б в перші півроку.

"Всі відчуття - коліки, голод, позиви до туалету - це для дитини нові відчуття, які її лякають. І крихітки заспокоюються, коли відчувають тілесний контакт з мамою, коли чують її голос. Це все життєво необхідні для дитини речі в прямому сенсі слова", - зазначає вона.

Інша педіатриня Ганна Горбань - за повноцінний трирічний декрет. Особливо перший рік, коли закладається фундамент усього життя. І маму, мовляв, ніхто не замінить.

"Так як мама буде чути дитину, так як мама буде віддавати себе, жодна людина на заробітну платню віддавати не буде. На жаль", - упевнена вона.

Тетяна вимушено залишила сина в рік і три. У полтавському селі, де жила з мамою, не було роботи. Поїхала до Києва.

Не приїжджала місяцями, аби не ятрити душу – ні собі, ані малому. А він – чекав. Нині Таня перевезла обох до Києва. Працює добу через дві.

"Все більше і більше жінок змушені ставати мисливцями - самостійно заробляти, розраховувати тільки на себе. А хто страждає? Діти страждають. Жінка йде в роботу, у неї фізично не залишається сил і емоційно сил на дитину. А для дитини мати - це весь всесвіт", - говорить Данило Протас.

Данило Протас – психіатр. Озвучує наслідки цілковитого занурення мами в роботу.

"Йде мати - йде годування, йде весь всесвіт. Результати можуть бути досить страшні. Дитина на виході може жити з комлексом неповноцінності, а чого? А мене кинув мій всесвіт, значить я поганий. Другий варіант, дитина може озлитися. Результат який - він може бути дуже жорстокий до жінок", - говорить експерт.

Але психіатр заспокоює: свою вимушену відсутність можна і треба компенсувати. Перше: від порога забути про втому, відкласти телефон і дати дитині півгодини емоційного тепла. Друге: постійно пояснювати, куди мама йде і коли повернеться.

"Мами довго немає, дитина в будь-якому випадку буде страждати. Але, якщо мама прийшла, компенсувала і пояснила, чому так, психіка дитини починає погоджуватися. Так, мамі треба працювати, щоб і я, в тому числі, як дитина, не голодував", - говорить Протас.

Півгодини – замало. Вважає психологиня Катерина Гольцберг. Повноцінна компенсація, на її думку, це "два до одного".

"Якщо ми одну годину провели без дитини, дві наступні ми проводимо з дитиною. Якщо ми провели 4 години без дитини, наступні 8 ми проводимо з дитиною. До року бажано більше часу проводити з дитиною, після року відлучатися і цю формулу якось витримувати. Я не рекомендую залишати дитину більш, ніж на добу, до року. Це може бути певним травматичним досвідом для дитини", - зазначає вона.

Дитяча психологиня Мар’яна Меджибовська радить уважно придивитися до дитини. Підказки – в щоденній поведінці.

Приміром, Макар часто кидає ложку, викидає іграшки із ліжечка. І це не примха, це – позитивний знак.

"Це свідчить про те, що психіка дитини готова віддати від свого простору, і воно повернеться знову. Якщо ця гра почалась, психіка готова, щоб ви залишили дитину дома", - пояснює експертка.

Якщо ж кроку вам ступити не дає - навпаки.

"Якщо ви приходите з роботи і ви бачите, що ваша дитина вас дійсно не відпускає зовсім нікуди, і ви не можете від неї нікуди відійти, це говорить про те, що дитина страждала", - говорить психологиня.

Загалом, кажуть психологи, готовність відпустити маму в кожної дитини настає в свій час. Якщо маля нормально їсть, спить, ходить до туалету й заспокоюється впродовж 10-ти хвилин після виходу мами – все добре. 

Спецпроєкт "Сама,сама"| як перервати декрет без травми для мами і для дитини

Спецпроєкт "Сама,сама"| як перервати декрет без травми для мами і для дитини

Також важливе правильне прощання. Дитина не має бачити двері, що зачиняються. Але й тікати не треба. Створіть свій ритуал. Вона буде розуміти, що мама повернеться, що в вас є такий свій секретик.

Міла - психологиня і ще – жінка, яка змогла віднайти той чарівний баланс. Вона вийшла на роботу, коли сину виповнилося два, спочатку на неповний день. І, де можна, брала його із собою. У три Мирон так само, без поспіху, адаптувався до садочка. Тепер мама працює повний день, але не забуває дбати про якісний вільний час разом.

"Просто потрібно бути досить хорошою мамою для своєї дитини. І все", - упевнена вона.

Наступна публікація