Гуцули все ще йдуть до церкви у національному одязі.
Як святкують Великдень українці в найвіддаленішому куточку України? Чи зберігають вони звичаї та традиції батьків та дідів, - йшлося в сюжеті ТСН.19:30 3 травня.
Журналісти поїхали у найвіддаленіші селі Прикарпаття - Гриняву, а за нею Пробійнівку.
У маленькій церкві, яка трохи більша за капличку, лише священник. Він одягається у білі ризи, святковий фелон. За хвилину приходять і перші парафіяни. Паламар Віталік теж одягає святковий стихар. Миготливі вогники у темряві -- це парафіяни з ліхтариками, які йдуть з далеких присілків по багнюці до божого храму.
Це один з наймолодших приходів Української православної церкви. Після отримання томосу селяни вирішили попрощатися з російською церквою.
З далеких перебираємося в самісіньке серце гуцульського краю, знамениту Криворівню. Кого тут тільки не було. Франко років з 15 відпочивав тут, привозив сюди своїх друзів. Коцюбинський саме тут пише повість "Тіні забутих предків". Усі вони захоплювалися традиціями та звичаями гуцульського краю.
Церква у Криворівні давня, цього року їй 360 років. Побудована без жодного цвяху. У Криворівні досі дотримуються старої як світ традиції - для чоловіків та жінок окремі входи. На кладовищі, теж за старим звичаєм, цілу ніч, горять свічечки.
Хоч і не всі, але гуцули все ще йдуть до церкви у національному одязі. І навіть кошики з пасочками кожна родина кладе на своє місце.
Читайте також:
- Великдень в умовах пандемії: як карантинні обмеження вплинули на святкування на Святій землі
- Миру, добробуту та смачної паски: що українцям побажали на Великдень політики
