Світ створює об’єднану базу даних злочинів росіян в Україні: як і хто може збирати докази
Світ створює об’єднану базу даих воєнних злочинів, скоєних росіянами в Україні.
Фото: Український центр безпеки та співпраці
Туди збиратимуть фото і відеоматеріали, а також свідчення очевидців, яких зараз опитують європейські юристи. Щоб російські кати отримали вироки, а їхні жертви - компенсацію, потрібні докази.
Як знімати для міжнародних судів - у сюжеті ТСН.
На перший погляд - це звичайна пресконференція. Насправді перед журналістами юридичний союз, якого в історії ще не було. Поруч із генеральною прокуроркою України колеги з Польщі, Литви, Латвії, Естонії та Словаччини. У центрі - президент Євроюсту - спілки, яка об’єднує 27 країн, прокурор міжнародного кримінального суду, а також 123 держави. Це означає: заради того, щоб Росія відповіла за злочини, скоєні в Україні, об’єднався весь цивілізований світ.
Іноземці вже опитують свідків, яких так багато серед українських біженців. Вбивства і катування мирних мешканців, викрадення, зруйновані будинки: щодня до переліку воєнних злочинів росіян додаються сотні нових. Для того, щоби винні були покарані, а жертви отримали компенсацію, суддям потрібні докази. Зібрати їх може кожен власник смартфону.
То ж як знімати, щоб це стало доказом у Міжнародному кримінальному суді? Базові вимоги до відео, які висуває суд у Гаазі, стали основою для юристів у всьому світі. Тепер їх має вивчити кожен українець, який хоче, щоб Росія відповіла за злочини в його місті.
Відео журналіста Романа Сухана вже відібрали для майбутнього позову проти росіян. Тоді, 1 березня, російський снаряд влучив у Київську телевежу. На ролику: лежить загиблий, видно, що це біля телецентру.
За його словами, на відео загальні плани, але не можна знімати такі об’єкти. Втім, саме ракурси, яких журналісти тепер уникають, зробили кадри Романа юридичною зброєю.
Інше його відео до суду вже не потрапить. Хоча могло би стати прямим доказом вбивства росіянами цивільних. На ньому - передмістя Ірпіня, звірства ворога під час евакуації.
"Коли вбили родину, яка перебігала з валізками, з речами, то мінометний обстріл їх вбив. Я був першим, хто до них підбіг. Мама ще подавала ознаки життя, але це відео не придатне для судів, бо я знімав коротенькими планами. Так, як ми для новин робимо. Його не зможуть використати, тому що там немає загальних планів. Я їх уникав, щоб не було коригування вогню", - розповідає журналіст.
Знімати для суддів потрібно зовсім не так, як для телебачення чи соцмереж. Юристка Анна Вишнякова - одна з тих, хто збирає "матеріали для Гааги". Шкодує, що багато цінних кадрів до її доказів не потрапляють. "Люди не зберігають оригінальні відео. Вони їх редагують, накладають певні знаки, є ризик, що такі відео не прийме суд. Зберігати потрібно оригінал", - пояснила вона.
Який в ідеалі вигляд повинно мати знімання для міжнародного суду: панорама 360 градусів, камера максимально рівно, наїжджаємо на деталі і відїжджаємо на загальний план, щоб було чітко зрозуміло, де відбуваються події. Знімати можна не лише підчас, а й після обстрілів. Бажано не стопатися і проговорювати за кадром, де ви перебуваєте. Втім, не варто ніколи не викладати відео до Мережі, а відправляти юристам напряму.
Окрім звичних фото і відео руйнувань, доказами у міжнародних судах ставали військові журнали і карти місцевості, медичні картки постраждалих, фінансові звіти, записи розмов і листи, а також амуніція і зброя з місць обстрілів
До слова, на трибуналі щодо колишньої Югославії засудити одного з сербських військових допомогли дерева, які потрапили на відео.
"Ці дерева стали доказом того, що відео, яке надав злочинець – алібі. Воно було неправдивим тому, що він знімав, нібито він їхав з точку "А" до точки "Б", а насправді він зробив розворот. Запросили експерта з дерев, і він за малюнком дерева зміг зробити висновок про розворот. Навіть така дрібниця може стати важливим доказом", - пояснила юристка Анна Вишнякова.
Ці відео - вже судовий архів. Докази геноциду і катувань, вчинених Мілошевічем і його підлеглими, - касети і дискети - займають не одну кімнату у спеціально побудованому приміщенні Трибуналу щодо колишньої Югославії. Тепер такий архів має зібрати Україна. За тисячі життів і кількість руйнувань, які поки що неможливо оцінити, російські воєнні злочинці мають заплатити не менше, ніж їхні югославські та нацистські попередники.
Читайте також: