У Києві попрощаються з подружжям Вадатурських: чим запам'ятався бізнесмен та автор амбітних проєктів

Дата публікації
Перегляди
105к
Час на прочитання
4 хв
Поділитись:
WhatsApp
Viber
У Києві попрощаються з подружжям Вадатурських: чим запам'ятався бізнесмен та автор амбітних проєктів

Фото: УНІАН

У п'ятницю, 5 серпня, в Києві у Володимирському соборі попрощаються з подружжям Вадатурських.

Відомий бізнесмен та власник компанії "Нібулон" загинув разом із дружиною Раїсою від російської ракети, яка прилетіла у їхній будинок у Миколаєві. Цілеспрямоване вбивство росіянами - це наразі основна версія слідства.

Вадатурський посідав 24 місце в українському списку "Forbes", був у санкційних списках Росії. Він розробляв експортний зерновий маршрут в обхід окупантів і відмовився виїхати з рідного Миколаєва. Про людину дуже амбітних ідей  - у сюжеті ТСН

"Дати новий поштовх, новий рух, нове життя" -  це були правила Вадатурського, правила світу, який він будував сам. Йому було 74 роки.  Він син колгоспника, мільйонер, директор компанії "Нібулон", аграрій, зернотрейдер і автор амбітного логістичного проєкту, саме він придумав, як не тільки виростити зерно, але й якнайшвидше доставляти до портів власними суднами.

Якщо ви хоч раз були у Миколаєві, то точно бачили величезні блискучі бочки зернових терміналів і могли не звернути увагу на ракети з підводними крилами та нові баржі. Вадатурський вибрав п'ять найперспективніших зернових регіонів і побудував там 20 терміналів для перевантаження зернових. Його компанія ескпортувала 10% всього українського зерна - це до п'яти мільйонів тоннн на рік.

Бізнесу Вадатурського вже понад 30 років. Він вмів кожен вкладений в бізнес долар помножити на п'ять. "Купив свої власні вантажівки, побудував портовий термінал. Коли стало відомо, що портовий термінал не вирішує, він побудував більше 20 елеваторів, нових елеваторів. Є компанії, в яких більше елеваторів, але щоб побудувтаи самому, то ніхто", - каже президент Української зернової асоціації Микола Горбачьов.

Один із його логістичних проєктів знала чи не вся країна - це баржа з кавунами, яка пливла від Херсона до Київщини.

Кавуни возили водою і раніше, але потім водний транспорт занепав, річки обміліли. Перший смугастий рейс з 250 тоннами кавунів тривав п'ять днів. За цей час в нього навіть з'явився власний Twitter. Виявилося, що доставка кавунів на баржі Вадатурського скорочує витрати на доставку на четверть. Машини водночас не розбивають дороги, річки працюють, а смугасті ягоди хоч і пливуть п'ять днів, але не псуються. "Річкові перевезення стимулюють, щоб автомобільного транспорту на дорогах було менше",  - казав Вадатурський.

Також він розробив найкоротший маршрут на нині окуповану Кінбурнську косу. "Нібулон-експрес" довозив туристів до мальовничих пейзажів за 40 хвилин човнами на підводних крилах. До слова, такі були тільки у Вадатурського. Він купив чотири ракети у Нідерландах. Це був швидкий шлях, але збитковий проєкт, бо тільки за перший сезон компанія нарахувала 7,5 мільйона гривень збитків. Втім, від цього водного експресу не відмовлялися, бо це була мрія Вадатурського.

У планах Вадатурського було побудувати судна, які зможуть возити пасажирів не тільки по річках, але й морем, не лише по Україні, але й за кордон. "Ми планували збудувати катамарани - вищий рівень від ракет. Набагато більша зона перевезення. Можна було б організувати Одеса-Стамбул, Варна, а також по Дніпру", - казав сам Вадатурський.

Журнал про найбагатших людей охрестив Олексія Вадатарського адміралом Дніпра. Його статки оцінили у 450 мільйонів. Тоді віддали адміралу 24 сходинку серед найбагатших. Цікаво те, що мільйонером Вадатурський став раніше, ніж в Україні з'явився журнал "Forbes". "В нього був найбільший річковий флот суден в Україні. Взагалі-то, напевно, не правильно вважати аграрієм. Він більше експортер і транспортник. Він єдиний, хто будував в Україні судна від нуля і до кінця", - розповіла редакторка "Forbes Україна" Катерина Шаповал.

Колеги Вадатурського пояснюють: як він міг поїхати з рідного Миколаєва, коли в країні жнива, коли зерно було в портах, бо навіть у війні він бачив можливості і нові проєкти. "Він вирішив побудувати новий термінал на Дунаї. Він не міг покинути людей, колектив. Він вирішив, що зможе побудувати новий шлях навіть у такі важкі часи. Тому йому потрібно було бути в Миколаєві", - згадує  Микола Горбачьов.

У ніч проти 31 липня Миколаїв зазнав чергових, але найпотужніших обстрілів Росії. Тоді по місту вдарили майже 4 десятки ракет. Тоді в соцмережі з'явилося відео одного з розбитих будинків, а також повідомлення про загибель літньої пари. Згодом стало відомо, що це були Олексій та Раїса Вадатурські.

Чи випадково ворожа ракета влучила саме в цей дім? Цей воєнний злочин Росії можна сміливо зараховувати до переліку тих, які ми називаємо "хлібними". Окупантам не достатньо палити і замінувати поля; недостатньо лише бити по портах та зернових терміналах, аби зерно вигорало тоннами; замало завадити спочатку посівній кампанії, а потім і жнивам; замало красти зерно. Вони вдарили в один із центрів ухвалення зернових рішень. Адже Олексій Вадатурський був одним із тих, хто вмів налагоджувати логістичні схеми, аби годувати зерном світ.

Бізнесмен серйозно підтримував грошима оборонців Миколаєва, а тому був у санкційних списках Росії. Ба більше - зерно з його терміналів, які потрапили в окупацію російських бойовиків, цікавило насамперед.

Ідеї Вадатурського багатьом здавалися аж занадто амбітними, а комусь навіть божевільними. Втім, він вмів втілювати їх у життя.

Повʼязані теми:

Стаття з добірки новин:
Війна Росії проти України
Автор
Тетяна КурпітаТетяна Курпіта
Дата публікації
Перегляди
105к
Поділитись:
WhatsApp
Viber
Наступна публікація