Як пише The Washington Post, Трамп і Путін - два самопроголошених геополітичних лідери-альфа-самці - зустрінуться 2025 року.
В принципі, це й так було зрозуміло. Ми пам’ятаємо схильність Трампа до порозуміння з диктаторами за першим його президентським терміном. Влітку 2018 року він вже мав саміт із Путіним у Гельсінкі. Жодних результатів він не приніс, та ще й обернувся для Трампа гучним скандалом, коли на пресконференції із Путіним він поставив його слова вище за дані американської розвідки про втручання Москви у вибори в США 2016 року.
З публічних коментарів Трампа та його команди зрозуміло, що їхня мета – якнайшвидше закінчити війну Росії проти України шляхом заморожування й встановлення режиму припинення вогню. Мета Путіна – виторгувати за це послаблення санкцій проти Росії. Про це вже публічно каже його європейський друг, угорський прем’єр Віктор Орбан, закликаючи ЄС не поспішати продовжувати санкції проти Росії до інавгурації Трампа 20 січня 2025 року.
Під час прямої лінії 19 грудня Путін назвав російську економіку "надійною й стабільною" з інфляцією 9,2-9,3%. Проте все ж визнав розігрівання економіки. Це офіційні дані. Проте не є секретом, що справжній рівень інфляції в Росії втроє-вчетверо вищий. Щоб хоч якось її стримати, в кінці жовтня Центробанк РФ був вимушений підвищити ключову ставку до 21%, залишивши її на цьому рівні кілька днів тому після критики низки російських олігархів і самого Путіна. Хоча всі очікували підвищення до 23-25%. Проте навіть ці кроки, за словами експертів, не допоможуть втримати інфляцію.
Тож, чи дійсно Росія на межі економічного колапсу? Як довго Путін ще зможе фінансувати свою машину війни? Та які саме західні санкції можуть поховати російську економіку? Читайте в матеріалі ТСН.ua.
Споживчі ціни: інфляція б’є рекорди
"Все вимірюється економікою", - заявив Путін на початку прямої лінії 19 грудня, разом із фразою про "двіжуху", якою він, вочевидь, описав війну, геноцид і масові вбивства українців. Те, що кремлівський божевільний почав свій багатогодинний монолог саме з економіки, невипадково, адже зростання цін на базовий продуктовий кошик вже не приховати. В листопаді всі світові ЗМІ облетіли новини про гострий дефіцит вершкового масла в Росії, яке здорожчало на понад 30%.
Деякі російські супермаркети перемістили його на полиці під замок. Дійшло навіть до крадіжок. І це сталося вже після того, як російський Центробанк вчергове підвищив облікову ставку до 21%, намагаючись приборкати інфляцію. Зараз дефіциту вершкового масла вже не спостерігається, бо Росія імпортувала його з Туреччини, Індії та Ірану, а ціна приблизно така сама, як і в Україні. Те ж саме було рівно рік тому з яйцями. Тоді ціна на них злетіла майже на 50%. Росія навіть імпортувала яйця з Казахстану, про що публічно говорив сам Путін, аргументуючи, що внутрішнє виробництво не зменшилося, просто збільшився попит через зростання доходів населення. Тобто, на його думку, проблема не у війні, а в тому, що росіяни стали більше їсти.
Лише за останній рік ціни на хліб в Росії зросли на 12%, молоко – 15%, вершкове масло – 30%, картоплю – 74%, цибулю – 35%, яблука – 14%. Але, чи так це багато в порівнянні з українськими та європейськими цінами? ТСН.ua порівняв ціни на базовий продуктовий кошик в Росії, Україні та Польщі. Ціни на молоко та картоплю в Росії та Польщі приблизно однакові. А от в Україні – вищі. Вартість хліба та м’яса в Росії, Україні та Польщі приблизно однакова. То, чи можна, з огляду на ціни в російських супермаркетах, сказати, що все не так погано? Адже, наприклад, ціна бензину й дизпалива там вдвічі нижча, ніж в Україні.
Росія дійсно має проблеми з перегрітою через війну економікою. Наскільки вони серйозні, оцінити досить складно, адже Кремль не оприлюднює справжніх цифр. Проте з окремих заяв навіть самого Путіна приблизну картину скласти можна. Й вона доволі невтішна. Так, кремлівський "фюрер" рапортує про рекордно низький рівень безробіття в Росії – лише 2,3%. Проте, разом із цим, він не приховує, що російська економіка потребує понад мільйон нових працівників. Дефіцит робочої сили має кілька головних причин.
По-перше, за ці майже три роки повномасштабної війни понад 1,3 млн росіян покинули країну (хоча ця цифра може бути значно вищою, адже лише в ОАЕ зараз їх близько 700 тис.).
По-друге, багато людей зайняті в ОПК, де отримують вищі за ринкові зарплати, тому іншим галузям дуже важко конкурувати за робочу силу, працюючи собі в збиток.
До цього додається й висока відсоткова ставка Центробанку, яка робить неможливими нові запозичення для бізнесу. Російські пабліки все більше пишуть, як зростає кредиторська заборгованість підприємств. Наприклад близько чверті всіх торговельних центрів вже на межі банкрутства і 2025 року можуть закритися. До того ж, багато бізнесів і компаній після початку повномасштабного вторгнення в Україну брали кредити, прив’язані до ключової ставки Центробанку, які зараз становлять близько 53% всіх корпоративних запозичень. Відтак багато хто просто не може платити. Лише 2024 року кількість банкрутств у Росії зросла на 20%.
З цими проблемами стикаються й держпідприємства. Російська залізниця підвищує тарифи, особливо на перевезення вантажів. Через санкції і закриття європейського ринку збитки показує "Газпром". Наступного року тарифи на газ збільшаться ще на понад 10%, і стануть вищими на 40%, ніж у лютому 2022 року. Тарифи на електроенергію для росіян наступного року також зростуть на 13%, як і податок на прибуток компаній – з 20% до 25%. І за все це заплатять росіяни зі своїх кишень.
Нафтодолари: що живить економіку Росії
Наприкінці листопада, коли США запровадили санкції проти 50 російських банків, включаючи "Газпромбанк", курс рубля обвалився до найнижчого від 2022 року рівня. Це розбило тезу Кремля, що санкції не працюють, і наочно продемонструвало, що Захід має необхідні важелі тиску на російську економіку. Якщо їх задіяти, можна знекровити російську військову машину, залишивши Путіна без ресурсів для продовження війни проти України. Цього можна досягти, обрізавши російські доходи від продажу нафти. Зараз це основне джерело наповнення російського бюджету.
За словами радника Байдена з нацбезпеки Джейка Саллівана, складно сказати, коли саме проблеми в російській економіці підштовхнуть Путіна до переговорів про закінчення війни. Проте, за його словами, ще кілька місяців тому багато хто доводив, що Росія витримує санкційний тиск. Наразі ж бачимо, що це не так: інфляція та висока ставка Центробанку з’їдає доходи населення та бізнесу, поки величезні гроші з бюджету та Фонду національного добробуту йдуть на фінансування війни, що також пришвидшує зростання споживчих цін.
Путін може вважати, що запасу міцності Росії вистачить на довше, ніж зможе протриматися Україна. Проте 2025-2026 роки можуть дійсно стати поворотними для Кремля. 2025 року Росія витратить на війну 7-8% свого ВВП. Це на 25% більше, ніж цього року. Тож, єдиний успішний бізнес в Росії – це війна, оборонка та армія. Соціалку ж наступного року скоротять на 16%. А це пенсії, зарплати бюджетникам, різноманітні виплати тощо. В умовах роздутих військових витрат, перегрітої економіки, інфляції, скорочення розміру Фонду національного добробуту й заморожених активів Центробанку РФ Кремлю нічим латати дірки.
Через високу відсоткову ставку російського Центробанку багато людей не можуть взяти кредити. Натомість підприємства ВПК отримують пільгові позики й прямі дотації з бюджету. Проте, здається, на підтримці Путіна, яка залишається доволі високою, це жодним чином не відбивається. Все частіше можна почути тезу, що в Росії відбувся "справедливий" перерозподіл доходів, коли бідніші регіони через виплати військовим отримали гроші. Проте довго так тривати не може. За підрахунками різних експертів та економістів, у такому перегрітому стані російська економіка може протриматися ще два-три роки.
Як пише Financial Times, це може підштовхнути Путіна зупинити війну. Посилаючись на колишнього російського високопосадовця, видання зазначає: "Путін знає, що СРСР розпався через перегони озброєнь і невдалу економічну політику. Він постійно говорить, що ми не можемо повторити помилки СРСР". Хоча раніше в інтерв’ю Financial Times російський олігарх Костянтин Малофєєв заявив, що Путін незацікавлений у врегулюванні війни шляхом переговорів, яке пропонує обраний Дональд Трамп, якщо це не призведе до повної капітуляції України та не стосуватиметься в ширшому аспекті Європи та світу.
Путін вважає, що час все ще на його боці, особливо, якщо постачання Україні американської зброї за президенства Трампа будуть суттєво скорочені чи взагалі припинені. До того ж, як би Кремль не намагався применшити негативний вплив санкцій на російську економіку, їхнє послаблення є однією з головних передумов початку переговорів про припинення вогню. Повне закінчення війни, як це не дивно, невигідно Путіну та його оточенню, бо може послабити підтримку його режиму. Мільйони росіян, які жили в депресивних регіонах, отримали доступ до грошей і стали краще жити.
Водночас перегрівання економіки, технологічне відставання та загроза банкрутства найбільших російських підприємств, особливо в нафтогазовому секторі, можуть підштовхнути Кремль до переговорів про реальне припинення війни. Наприклад "Роснефть" - найбільший виробник нафти в Росії - відклала модернізацію своїх НПЗ через високі відсоткові ставки. Російська залізниця зробила те саме. Все це разом із більш потужними санкціями Заходу, які мають обрізати потік нафтодоларів до російського бюджету, та більш низькими світовими цінами на нафту зможе серйозно знекровити російську економіку, залишивши Путіна та його оточення без ресурсів на продовження інтенсивної війни.
